Обіцянки Республіканської Партії

Після того, як Республіканська Партія отримала перемогу на виборах (див. Проміжні вибори в США 2014...) головне питання, яке інтенсивно обговорюють на більшості американських каналів, стосується співпраці Президента Обами з партією, котра має більшість мандатів. Останнім часом все частіше говориться про те, що Президент США не прислуховується до своїх виборців і швидко втрачає їх підтримку.

В п’ятницю 07.11.2014 відбулася прес-конференція Барака Обами, котра була присвячена закінченню Проміжних виборів 2014.  Аналізуючи промову Президента, представники Республіканської Партії і деякі аналітики дійшли висновку, що Барак Обама не збирається змінювати курс своєї політики мовляв на виборах голосувала тільки частина населення, а інша частина просто не з’явилася на виборчих дільницях, адже Проміжні вибори не тішаться великою популярністю серед населення. Видавалося б, що може повторитися ситуація, яка мала місце в жовтні 2013. Протистояння лібералів, вони ж демократи і республіканців призвело до Припинення роботи уряду… Але батьки- засновники Сполучених Штатів так запроектували конституцію, що президент і Конгрес (сенат і палата представників) мусять між собою домовитися, бо в іншому випадку не можна ухвалити жоден закон. Не зважаючи на це, існують серйозні протиріччя адже Барак Обама вважає Республіканську Партію,  а остатні вважають, що рішення президента популістські і не приносять користі для країни в цілому.

 

Після виборів  республіканці відчули атмосферу перемоги і обіцяють говорити з Президентом мовою ультиматумів, що за їх словами частково проявлятиметься в прийнятті законів, котрими вони засипатимуть робочий стіл президента і мовляв Барак Обама  муситиме їх підписати, адже вони створені на користь виборців і Америки в цілому. Поки що це лише обіцянки, а далі буде видно, як вони вирішуватимуть суперечливі питання.

Інша справа така, що представникам республіканської  партії не подобається те, що Барак Обама хотів закрити в’язницю Гуантанамо Бей, котра знаходиться на території Куби і була створена для терористів, котрі загрожували США. Крім цього, жваво обговорюються наміри президента легалізувати іммігранті, які незаконно перейшли кордон зі сторони Мексики, живуть в США багато років, але при цьому не хочуть вчити англійської мови і асимілюватися з американською культурою, а тільки створюють ґетта в яких і перебувають. Дехто з них, то ще й  і в ґанги вступає і збільшує рівень злочинності в країні…

 

Отож, позитивні або негативні зміни по цих виборах стане видно згодом. А поки що аналітики і журналісти ламають голову на тим, яким же курсом Америка піде далі?    

Зовнішня політика США на близькому сході

 

В попередніх статтях ми вже писали, що після того, як американські солдати залишили Ірак, в країні почалися сутички між екстремістами та армією країни, котра програє бої. Вчора втрачено чергове місто – Талль Афар (Tall Afar). Це історичне дежавю все зустрічалося в історії раніше – див.  Що сталося в Іраку і далі відбуватиметься…

Держсекретар США – Джон Керрі поїхав в Багдад швидко допомогти сформувати новий уряд, що має запобігти так званій «сектантській війні». Керрі зустрівся прем’єр міністром Іраку Ноурі Малікі (Nouri Maliki) та головним мусульманином шаїтів, а також курдськими лідерами. Ця зустріч – є однією з найважливіших з того моменту, як почалася криза в Іраку.

У США багато політиків вважають, що саме міжусобиці в уряді на етнічному тлі – це причина відступу армії, що є дуже вигідно згрупованим, організованим екстремістам. Джон Керрі закликав правлячий уряд якнайшвидше почати формувати новий з урахуванням більших повноважень і прав для Сунітів та Курдів. За його словами, саме тепер: «настав час для прийняття рішення іракськими лідерами», адже «Ірак зіткнувся із загрозою існування, а тому іракські лідери повинні з цим боротися». Зовсім інше питання наскільки влада може боротися через внутрішні конфлікти, які є найбільш складними і вимагають багато зусиль, іноді навіть серйозних компромісів.

Джон Керрі – Держсекретар США

Раніше ми писали (див. Америка та проблеми в Іраку, Що сталося в Іраку і далі відбуватиметься…), що іракська армія в боях з екстремістами робить «стратегічний відхід», що власне підтвердив прес-аташе Квасім Атта (Qassim Atta). В результаті таких дій, прихильники угруповання Ісламської Держави Іраку і Шаама (Islamist State of Iraq and al-Sham, or ISIS) оточили місто Талль Афар (Tal Afar), що знаходиться в північній частині країни. Незважаючи на це, Квасім Атта вважає, що: «у сил безпеки є багато варіантів запланованої атаки… Відступ в Талль Афар – це один з цих планів, а не результат програшу армії». Зі слів можемо здогадуватися, що можливо там «були провокації» про, які так часто говориться останнім часом.

„Однак слово провокація - означає навмисні дії проти окремих осіб, організацій, держав тощо з метою штовхнути їх на згубні для них вчинки». Війною ж вважається збройне протистояння між різними сторонами. Якщо збройні сутички чи війна – це провокації, то в Іраку зараз відбувається найбільша провокація всіх часів!!!”

Теперішня ситуація в місті Талль Афар досить складна, адже воно та аеропорт знаходяться на шляху стратегічного кордону з Сирією, і на даний момент є під контролем угруповання Ісламської Держави Іраку і Шаама. Варто пригадати, що 10 років тому це місто відвойовували армійські підрозділи США численністю 1200 солдатів. Вони проводили зачистку від екстремістів дуже детально – будинок за будинком.

За вихідні з Сирії підтягнулися сунітські бійці під керівництвом угруповання Ісламської Держави Іраку і Шаама, що суттєво збільшило чисельність осіб, що воюють на стороні екстремістів та відтіснили армію Іраку від кордонів своєї ж країни. В результаті цього північна частина Іраку опинися під їх контролем. Це також стосується міста Анбар (Anbar).

Міста Талль Афар та Мосул на півночі Іраку

Такий розвиток ситуації в регіоні, де Сполучені Штати витратили багато людських і фінансових засобів протягом 8 річної війни змусив Держдепартамент прийти на допомогу в сфері дипломатичного вирішення ситуації. Джон Керрі зустрівся з всіма членами нового уряду, щоб переконати їх об’єднатися.

Президент Обама, заявив, що вишле до країни 300 військових радників, котрі мають допомогти армії боротися з повстанцями в північному місті Мосул, про яке ми писали вже писали раніше (див. Америка та проблеми в Іраку). В даний момент Президент США також роздумує над авіапідтримкою для іракської армії (див. Що сталося в Іраку і далі відбуватиметься…).

Незважаючи на це, державні чиновники США не переконані в тому, що іракська армія зможе відбити велику частину території без кардинальної зміни діючого уряду.

Одне з головних джерел: latimes.com

Про популярність авіаподорожей в США

На сьогоднішній день літак – це один з найшвидших та як пишуть оглядачі найбезпечніших способів пересування. Завдяки цьому виду транспорту можна потрапити куди завгодно протягом декількох годин. Незважаючи на це частину людей лякає той факт, що завжди існує небезпека, що переліт може закінчитися не так, як очікувалося.

В Сполучених Штатах Америки перельоти – це дуже поширений спосіб пересування, крім того, що білети не такі вже й дорогі. Треба також мати на увазі, що США – це досить велика країна, а мобільність населення теж на високому рівні. Багато хто подорожує літаком в справах, адже представляє інтереси якоїсь компанії. Це не тільки стосується юристів та адвокатів, генеральних директорів та менеджерів середньої ланки, а й звиклих керівників та торгових представників. Та не всі клієнти авіакомпаній належать до вище перекислених груп людей. Досить велика частина населення подорожує в туристичних цілях.

Вони відвідують не тільки країни західної Європи, Які для американцем є чимось особливим, але також і Азію та Єгипет. Коли в минулому 2013 році, який для світової економіки виявився дуже важким, в Туреччині почалися протести, які переросли в сутички з поліцією, авіакомпанії занепокоїлися, що менше людей користуватиметься їхніми послугами в тому регіоні. Щоб вирішити цю проблему, вони робили рекламу безпечних туристичних подорожей до Туреччини. Вона полягала на тому, що в американських бізнесменів (або підставних акторів), які знаходилися поза США брали інтерв’ю і питали чи країна де вони перебувають безпечна, а ті відповідали, що так і запрошували своїх співгромадян переконатися…

Туристи зі Сполучених Штатів подорожують не тільки до Азійських країн але й до Південної Америки. Часто польоти відбуваються до Мексики, де громадяни США люблять відпочивати через низькі по їхнім міркам ціни та відносно добре обслуговування.

Незважаючи на це, переважна більшість перельотів пов’язана з бізнесом. Однак навіть це не допомогло призупинити «Цунамі» вилучення з ужитку старших літаків, які компанії просто списують на металобрухт. Вважається, що якщо хтось в цьому році літав на омріяну відпустку і це через 10 років схоче це повторити, то існують великі шанси, що літак на якому відбувався переліт буде списаний. Це сталося б не тому, що літак був старий, небезпечних чи почав псуватися, а тому, що компанії стараються змінювати літаки частіше. На думку представників Асоціації переробки флотилії авіалайнерів (анг.- Aircraft Fleet Recycling Association) в найближчому майбутньому авіакомпанії будуть списувати майже 1000 літаків кожного року. Це буде хорошою можливістю заробити для компаній, що займаються переробкою авіаційних частин, а вони в свою чергу не допустять забруднення натурального середовища.

Що ж стало причиною такої тенденції? На думку Ричарда Брауна (Richard Brown) – представника консалтингової компанії з Ферфаксу (Вірджинія [анг.- Fairfax, Virginia]) ICF International Principal, саме «демографічні зміни, які наступлять до того моменту, коли експлуатація окремого літака стане невигідною, низькі процентні ставки, високі ціни на паливо, поява нових моделей змушують авіакомпанії «списувати» велику кількість літаків на металобрухт, в той час, коли нові технології та обсяги продукції стимулюють ці процеси».

Звалище списаних літаків Б-52 в Аризоні

Списаний Boeing 767-200 в Mojave Airport, Каліфорнія

За словами головного менеджера, що займається стратегічними питаннями в сфері натурального середовища (анг.- Managing Director of Environment Strategy) компанії Boeing Commercial Airplanes - Джулії Фелгер (анг.- Julie Felgar) «Зняття літаків з експлуатації та відправка їх на переробку – це слушна нагода для авіакомпаній замінити їх новими, сучаснішими моделями. Вона набагато краща, ніж було б рішення просто їх завести на звалище в пустелі». Йдеться про величезні звалища списаних літаків, які знаходяться південно-західних штатах США такий як: Mojave Airport в Каліфорнії, Kingman Airport в Аризоні в т.д.. Ці авіа звалища в США називають «Кладовищами літаків» (Aircraft Boneyards).

Протягом найближчих 10 років стане видно чи нові технології допоможуть утилізувати всі ці виведені з експлуатації літаки і допомогти очистити середовище.

Америка та проблеми в Іраку

Повертаючись до теми “Що сталося в Іраку і далі відбуватиметься, коли американська армія повністю залишить країну?” варто сказати, що історія продовжується не на користь іракської армії і встановленого Америкою уряду. Минулого тижня, моджахеди – борці за класичні мусульманські цінності, які в більшій мірі є неприйнятними в сучасному західному світі, захопили іракське місто Мосул (анг.- Mosul) і далі рухаються до Багдаду.

Чому частина місцевого населення підтримує моджахедів і воює проти армії власної країни? Ця ситуація дуже пригадує події в одній і пострадянських країн, де частина місцевого населення будучи в державних структура не тільки перейшла на сторону терористів, але прихопила з собою військову техніку та озброєння. Вся проблема в цінностях!

У випадку Іраку місцеві мусульмани з дитинства вчаться своїх цінностей і більша частина з них фанатично їм віддані. Іракська армія сформована американським урядом за допомогою прямих інвестицій, тобто закупу сучасної техніки, навчання офіцерів, створення відповідної інфраструктури, сприймається як щось “чуже”, як частина впливів “ворога”. Зі сторони моджахедів американська інвазія – це агресія на арабську країну, що стала результатом між іншим накидання американських цінностей - західної цивілізації. Для відданих своїм переконанням арабів – це зло, що спричиняє моральне загнивання. Відповідно з ним треба боротися, а тому частина місцевого населення проти іракської армії, як проти ворогів та зрадників, що продалися за гроші.

А ті, особливо добре не воюють, вони тільки мають техніку останніх зразків. Подібна ситуація вже зустрічалась раніше підчас іншої війни, про яку можна прочитати в статті “Що сталося в Іраку і далі відбуватиметься, коли американська армія повністю залишить країну?”. Важливо додати, що сучасне протистояння відбувається поміж діючою владаю Шиїтів на Сунітами, які виступають в ролі повстанців.

Щодо ситуації в пострадянській країні, то там теж наступив конфлікт цінностей за подібним сценарієм, з тією різницею, що там немає мусульманів, а питанням віросповідання відводиться дуже мало місця, якщо відводиться взагалі. Головна проблема – це сфера впливів, механізмом якої є переконання.

Підчас подій в Мосулі, іракська армія почала програвати бій (десь ми все це чули – див. Що сталося в Іраку і далі відбуватиметься, коли американська армія повністю залишить країну), вони вислали до американської армії запит про вогневу підтримку з повітря. За даними інформаційного порталу news.yahoo.com екс-командуючий ЦРУ (анг.-CIA) – генерал Девід Ховелл Петреус заявивив, що США не повинні втручатися в шаїцько-суніцький конфлікт на військовому рівні, але якщо з’явиться така потреба, то потрібно підтримати уряд Іраку в боротьбі проти екстремістів. Він також зазначив, що політика, яку проводить керівництво в Багдаді повинна бути радикально змінена.

В американські пресі зараз інтенсивно обговорюють події в Іраку, а особливо захоплення міста Мосул та ганебний відступ іракської армії. За словами місцевих очевидців офіцери втікали першими, або вживаючи військових термінів – відступали першими залишаючи солдатів на полі битви. Деякі політики, як Гілларі Клінтон критикують уряд Іраку, як недієздатну владу[1] та вважають, що американські війська мають бути присутні в цій країні[2], а інші вважають, що уряд мусять піти у відставку.

На закінчення варто додати, що війська США залишили Ірак в 2011 році, коли Президент Брак Обама виконав свою обіцянки виборцям. Вважається, що протягом війни в Іраку в період від 2003-2011 (8 років) загинуло близько 4,5 тис. солдатів США і витрачено мільярди доларів платників податків (анг.- tax dollars).

---

[1] http://www.politico.com/story/2014/06/hillary-clinton-iraq-107845.html

[2] http://www.thedailybeast.com/articles/2014/06/18/hillary-clinton-pushed-obama-to-keep-troops-in-iraq.html

“Бостонське чаювання”

«Бостонського чаювання» (анг.- Boston Tea Party) ця подія стала результатом «Чайного закону» відповідно до якого британська Ост-Індська компанія могла продавати чай без мита на території Великої Британії та максимально зниженим митом в Америці. В таких умовах місцеві колоністи на контрабандисти не могли витримати конкуренції, що спричинило серед них незадоволення. В Бостоні таке рішення Британської влади розцінено, як спробу імперії знищити рухи, що боролися за незалежність.

Кульмінацією напруження стала подія 16 грудня 1773 року, коли після промови Семюела Адамса до розгніваного діями Британії натовпу, працівники порту викинули до гавані 45 тонн чаю, що прибув з Великої Британії.

Вітаємо

 

Велика печатка Сполучених Штатів. ч.5

Влітку 20 черня 1782 року Континентальний Конгрес США нарешті затвердив зразок герба – державної печатки, але цього б могло не статися, ще протягом кількох років, як би передбачливий Секретар конгресу Чарльз Томсон (Charles Thomson) не написав супроводжувальний документ: «Примітки та пояснення» (Remarks and Explanation)[1] до щойно закінченого проекту. Оригінальний текст документу можна прочитати тут. Варто звернути стиль та слова використані в тексті. Вони характерні для аристократії того часу. Тепер таких зворотів та словосполучень ніхто не вживає.

Отож в ньому йшлося про те, що:

«На щиті герба зображено вузькі горизонтальні лінії в верхній частині та широкі вертикальні лінії в нижній частині, саме вони є найблагороднішими елементами, котрі часто використовуються в геральдиці. Вертикальні лінії символізують 13 штатів, що першими з'єдналися і створили міцний зв’язок, а горизонтальні лінії є символом Конгресу, котрий об’єднує їх в одне ціле та представляє інтереси. Девіз – це посилання на цей союз. Вертикальні лінії являються одним цілим завдяки горизонтальним, котрі покладаються на цей союзу, від цього залежить а його міць і подальша підтримка – це символізує Конфедерацію Сполучених Штатів Америки, збереження якої залежить від Конгресу.

Вертикальні лінії мають такі самі кольори, як прапор Сполучених Штатів Америки: білий символізує чистоту та невинність, червоний – відвагу та мужність, а синій колір горизонтальних ліній – означає пильність, непохитність та справедливість. Оливна гілка та стріли символізують силу миру та війни, яка належить виключно Конгресу. Сузір’я – це нова держава, що займає своє місце та статус серед інших незалежних світових держав. Щит розміщено на грудній частині американського орла без жодної підтримки, що є символом Сполучених Штатів Америки, які повинні покладатися на власні добродійства.

Друга сторона герба. Піраміда означає міцність і тривалість: Око провидіння над нею та девіз схиляє до того, що багато знаків присутності провидіння свідчать на користь американської справи. Латинські цифри внизу піраміди – це рік підписання Декларації про незалежність, а девіз в нижній частині герба символізує початок Нової Американської Ери, котра тоді розпочалася.»

 

Оригінальна версія тексту тут

---

[1] http://publications.usa.gov/USAPubs.php?PubID=654

Велика печатка Сполучених Штатів. ч.4

Чарльз Томсон - Секретар Конгресу, котрий об'єднав три попередніх проекти. 

На останніх засіданнях, Конгрес не схвалив три великі проекти створення державної печатки, а тому зібрані матеріали вирішено передати Секретареві Конгресу - Чарльзу Томсону (Charles Thomson). Він вважав, що герб молодої нації повинен бути повністю «американським» без жодних частин європейського минулого, тому з трьох проектів він вибрав найважливіші на його думку елементи і зібрав їх в одне ціле. Власне в цьому і проявлявся його прагматизм.

Центральним елементом печатки був орел, котрого Вільям Бартон (William Barton) додав на третьому засіданні. Однак він не походив з місцевих видів родини яструбових, тому замість нього Чарльз Томсон вирішив зобразити місцевий вид - Орлана Білоголового (Bold Eagle), який пізніше назавжди став символом США. До його лівої лапи також він додав комплект стріл, а в праву - оливну гілку.

Над щитом домальовано 13 зірок оточених хмарами. В дзьобі був сувій з гаслом «Один із багатьох» (E pluribus Unum), а на щиті візерунок з червоних та білих смуг. Саме ці елементи стали частиною сучасного герба США.

Екскіз Чарльза Томсона

 

На другій стороні печатки[1] він залишив незакінчену піраміду та Око Божого провидіння в трикутнику, котре оточує аура слави. Частину з цих елементів розроблено на першому та третьому засіданні (див. Велика печатка Сполучених Штатів. ч.1 та Велика печатка Сполучених Штатів. ч.3). Знаючи латинську мову, Чарльз Томсон дописав над пірамідою девіз: Annuit cœptis (Він [Бог] сприяє нашим починанням), а знизу Novus Ordo Seclorum (Новий початок віків). Цікаво, що остання фраза походить з четвертої еклоги (антична поезія про щасливе життя в селі) Вергілія в якій йдеться про те, що знову починається новий величний вік. Саме це, на думку Чарльза Томсона мало статися зі Сполученими Штатами Америки: розквіт і процвітання.

 

Після цих вдосконалень, він передав ескіз для Вільяма Бартона, котрий мав навести останні штрихи. Він перемалював орла з розпущеними крилами редагуючи зображення так, щоб вони були виразно спрямовані вгору. Щит з 13-ма смугами розташованими під кутом, котрі на шкіцу Чарльза Томсона виглядала неначе шеврон, намалював вертильно додавши блакитну горизонтальну широку лінію (-«chief»). На додаток досвідчений геральдист (майстер створення гербів) вирішив, що в пазурах лівої ноги орел має тримати не більше, не менше, а саме 13 стріл.

Коли 19 червня 1782 року Чарльз Томсон отримав закінчений проект, він вирішив, що його не можна представляти Конгресу до того моменту, аж поки не буде описане значення кожного символа не печатці. В ті часи такий опис гербів аристократичних сімей називали «блазон» (blazon).

Протягом однієї ночі перед презентацією проекту 20 червня, він написав документ під назвою «Примітки та пояснення» (Remarks and Explanation). Після його прочитання, Конгрес ухвалив рішення про прийняття великої державної печатки. Це був великих успіх, адже з моменту скликання першого засідання і створення першого проекту минуло 6 років – досить довгий період, як для проекту зі створення герба країни.

Про що йшлося історичному документі? Читайте далі…

---

[1] слова «велика державна печатка», «герб» та «печатка» тут вживаються, як синоніми та означають – герб Сполучених Штатів. Спочатку це мала бути печатка на зразок королівської, а потім протягом десятиліть та суспільно-політичних змін на земній кулі, вона стала гербом США.

Велика печатка Сполучених Штатів. ч.3

Друге засідання

В березні 1780 року Конгрес відхилив проект дизайну державної печатки, який був розроблений на першому засіданні, за участі таких політичних діячів, як Бенджамін Франклін та Томас Джефферсон (див. Велика печатка Сполучених Штатів. ч.1). Тому, вирішено сформувати іншу команду, котра б запропонована свою версію герба.

На друге засідання (Second Committee) запрошено Джеймса Ловела (James Lovell), Джона Моріна Скотта (John Morin Scott) та Вільяма Чорчілла Х’юстона (William Churchill Houston). Після першого вступного обговорення проекту вони вирішили звернутися до філадельфійця Френсіса Хобкінсона (Francis Hopkinson), який власне створив дизайн американського прапора з 13 зірками, що символізували колонії – засновники Сполучених Штатів Америки. Крім того, він розробив герб штату Нью-Джерсі (New Jersey), а тому досвіду в цій галузі йому не бракувало.

Незважаючи на це, їм не вдалося вчасно виконати проект і створити державну печатку[1], яка б задовольнила очікування Конгресу. Однак, під впливом видатної події 1777 року, а саме затвердження Конгресом зразка державного прапору, вони вирішили врахувати деякі його елементи підчас створення гербу: 13 білих і червоних стрічок, сузір’я з 13 зірками і додатково, як символ миру додали оливну гілку.

Третє засідання

Дизайн державної печатки США Вільяма Бартона

Перші два проекти не задовольнили Конгрес, а тому вирішено, що в березні 1782 року відбудеться третє засідання за участі: Джона Рутледжа (John Rutledge), Артура Міделтона (Arthur Middleton) та Еліаса Будіно (Elias Boudinot). До свого проекту вони запросили молодого юриста з Філадельфії - Вільяма Бартона (William Barton), котрий славився своїми художніми здібностями та знався на створенні гербів. Це їм дозволило прикласти найменші зусилля зі свого боку та закінчити проект на 5 днів раніше ніж передбачалося.

Саме Вільям Бартон вніс найвагоміший вклад в створення герба США. До елементів державної печатки він додав білого орла з розпущеними крилами в поєднанні з малим прапором, а з іншої сторони намалював 13-ти рівневу незакінчену піраміду та Око Божого Провидіння (цей символ використовувався вже раніше, див. Велика печатка Сполучених Штатів. ч.1).

Завдяки йому, робота над проектом йшла досить швидко. Він не тільки створив та «відшліфував» печатку, але й описав значення кожного символа. Однак Конгрес відхилив і цю версію.

---

[1] див. Велика печатка Сполучених Штатів. ч.2

Велика печатка Сполучених Штатів. ч.2

Традиція «Великих печаток».

В VII-IX століттях слова король і держава були тотожними, адже держава не могла існувати без монарха, а монарх не міг жити без влади. Підписуючи угоду про торгівлю, перемир’я та інші не менш важливі на міжнародній середньовічній арені речі, король мусів поставити свою печатку. Вона не тільки була частиною юридичних формальностей але й давала змогу розпізнати представнику якої династії належить підпис.

Нікому не секрет, що аристократичні родини мали власний герб і девіз, який характеризував їх рід. Жоден аристократ, лицар чи дворянин не міг мати власного герба без дозволу короля, незважаючи на своє багатство. Вони його могли отримати виключно за важливі заслуги перед королівською родиною або країною, а також як спадок. В ті часи походження мало велике значення, що пізніше і стало причиною французької революції, бо міщанство не зважаючи на свої фінансові успіхи не трактувалося на рівні з аристократичними родинами (навіть, якщо ті були у важкій фінансовій ситуації).

Щасливим власником першої «Великої печаті» став англійський король Джон (1199-1216) – це був перший випадок, коли в англійській мові королівську печатку почали навивати «великою» (The Great Seal). Хибно можна було б думати, що назва пов’язана з її розмірами, однак виявляється, що справа набагато простіша.

В тогочасному англійському суспільстві не тільки король мав печатку, а також і палата лордів (King's Chambers). Вони її використовували для підписання різних документів, вирішення законодавчих та торгівельних справ. Її називали «малою державною печаткою» (Privy seal). Щодо до фізичних розмірів, то інструменти практично не відрізнялися, але печатка короля була на багато «більшою» з юридичних міркувань, адже в нього була абсолютна влада в країні. Звідціль і походить назва «Велика печатка» (Great Seal).

Після проголошення незалежності, Сполучені Штати Америки почали розвивати капіталізм та демократію, де люди вирішували політичні питання шляхом голосування, а тому про монархію, де король вирішує все не могло бути і мови. Однак державна печатка була потрібна для документів і договорів. Крім того, вона була незамінним атрибутом суверенності і державності.

Як вже загадувалося раніше (див. Велика печатка Сполучених Штатів. ч.1) Конгрес вирішив створити державний атрибут на основі вже існуючої ідеї, залишилося тільки вибрати символи країни на створити державну печатку.

Щодо назви «Велика печатка», то в англійській мові вона вже існувала, її просто почали вживати в Америці, але за відсутності палати лордів такого словосполучення як: «Мала печатка» в США немає.

Середній клас в США. Хто ці люди?

В світовій історії на тему суспільних класів говорило багато соціологів, політологів, мислителів. Серед них всіх найбільш відомими є Макс Вебер (Max Weber), котрий вважав, що класи – це групи людей, котрі знаходяться в однаковому ринковому положенні, яке визначає їх життєві шанси, п також є Карл Маркс, котрий вважав, що класи – це групи людей, котрі мають засоби продукції.  В наш час найбільш популярний поділ – це: вищий клас (бомонд), середній клас, нижчий клас, а останнім часом в США з’явився underclass – підклас.

Людей, що знаходяться на певному рівні в соціальній ієрархії відрізняють: доходи, влада (впливи), престиж, стиль життя, сфера культури. Якщо ми говоримо про вищий клас, який називають красивим французьким словосполученням “beau monde” (бомонд), або англійським словом “jet set” (у французькому варіанті  - le jetset)тобто, що це вершки суспільства, еліти, які мають доступ до всього найкращого і найдорожчого. Вони можуть дозволити собі розкіш, престиж, стиль майже все що людина може мати на світі. Ці люди це великі бізнесмени, політики, власники корпорацій. В порівнянні з ними олігархи  - це простакуваті хлопці, що мають кілька баксів в кишені.

Середній клас. В Європі ХІХ століття це були дрібні власники фабрик, цехів, майстерень і відрізняло їх від решти плебеїв (нижчого суспільства) доходи, самостійність, можливість приймати важливі рішення самотужки. В ХХІ столітті – це не тільки підприємці, що власними ідеями  і силами заробляють на себе і свою сім’ю, це також офісні працівники, котрі в США мають не гірші доходи ніж ті, хто має власну фірму. Основною рисою, котра відрізняє середній клас від решти є освіта та вміння використати отримані знання.

Нижчий клас.  В наші часи в розвинених країнах, а особливо в США уникають марксистської класифікації суспільства, адже на їхню думку це зло, що спіткало Східну Європу з Східноєвропейськими імперіалістами, частина країни яких знаходиться в азійській частині світу  включно. Йдеться про пролетаріат –  кваліфікованих і некваліфікованих працівників важкої промисловості та інших працівників, що мають мінімум освіти та виконують важкі фізичні роботи. Хоча іноді вони досить не погано заробляють, на приклад на нафтових свердловинах або на рибальстві промислового масштабу.  Одним словом, це всі ті, що важко працює для того, що заробити “на хліб”.

Підклас (underclass) – цей термін з’явився в США порівняно недавно в 70-х роках. Так називали мешканців міст (на приклад Детройту, яке 18 липня 2013 року оголосило, що є банкротом), котрі проживали з дуже поганих економічних умовах. Там сформувалася специфічна культура, котра допомагала їм вижити і збільшувала ізоляцію від решти суспільства. В 90 роках термін потрапив до британської літератури визначаючи групи людей, котрі живуть в постійній бідності. Найбільшою небезпекою такого стану ситуації є те, в специфічних умовах формується колективна свідомість і ментальність, яка іноді прив'язує і тримає людину в таких умовах і в середовищі собі подібних. З цього закритого кола дуже важко вийти, однак можливо за допомогою зміни способу міркування і світогляду, який на жаль формується з дитинства в місці проживання.

 

Адміністрація Барака Обами робить дуже сильний натиск на розвиток середнього класу. Це люди, які мають добру доходи, можуть собі дозволити купити в кредит будинок в околицях міста (metropolitan), адже їхній дохід дозволяє жити впевнено і сплачувати кредити. Одним із стереотипів представників середнього класу є власне сім’я, котра живе у власному будинку, який оточують доглянуті газони а біля будинку стоять один-два сучасних автомобілів. Власники працюють в корпорації на рівні кадрів середньої ланки, а їх діти навчаються і солідній школі з доброю славою і в майбутньому, якщо прикладуть зусиль то поступлять до коледжу, а якщо їх батьки мають більші фінансові можливості, то навіть до університету. Та власне виглядає середній клас в США.

Підлітки, котрі походять з таких сімей розраховують на хороше майбутнє і правильно, адже в їх ситуації це можливо. Однак не все залежить від батьків. В США багато підлітків люблять хороші вечірки і добре розважитися. Іноді бажання насолодитися хорошими розвагами наштовхує їх на проблеми з поліцією – і з законом. Іноді вони не маючи 21 року можуть купувати алкогольні напої за посередництвом когось, або бути поміченими п’яними, що може їм дорого коштувати. Найгірше, це коли молоді люди люблять побавитися марихуаною – легким наркотиком, котрий абсолютно заборонений в більшості штатів США. Це серйозна проблема – провина (Misdemeanor), котра карається від трьох місяців до одного року. Але це також залишає запис, котрий може перешкодити дістатися на навчання до престижного університету не говорячи вже про те, що вживання наркотиків псує людям життя.  

Представник  середнього класу можуть дозволити собі на хороші автомобілі і досить пристойне життя. Це дуже добре видно в околицях  Нью-Йорка та Атланти. Крім того, вважається, що середній клас є рушієм економічного прогресу, адже професійна діяльність цих людей сприяє розвитку економіки.       

Демократи…Америка… Військові… і Талібан

За останній тиждень одна новина стала великою сенсацією в США. Про неї говорили скрізь: в новинах, писали в газетах, а політично свідомі громадяни обговорювали цю новину зі своїми знайомими та однодумцями.

Джерело: i.telegraph.co.uk

 

Адміністрація діючого на це момент президента – Барака Обами (Barack Obama) домовилася з афганським  угрупуванням про обмін: сержанта американської армії  Боуі Бергдала (Bowe Bergdahl) на 5 терористів, котрі перебували у в’язниці на  військовій базі в Гуантанамо (Guantanamo Bay Naval Base). Історія виглядає контроверсійно тому, що протягом 200 років свого існування Сполучені Штати Америки ніколи не вели переговорів з терористами. Фраза “ми не ведемо переговорів з терористами” – стала кліше, яку часто використовують в фільмах.  Ця ситуація стала першим випадком, коли влада США зробила такі відчайдушні кроки!

Після цього преса в країні  просто “закипіла” дискусіями і обговореннями того, що сталося. Одні вважають, що такий крок зі сторони влади був необміркованим, адже це може мотивувати терористів викрадати американських солдатів, журналістів, дипломатів – всіх кого завгодно з американськими паспортами, адже країна високорозвинена і багата, а тому є шанс, що заплатить за інших заручників. Інші ж погоджуються з рішенням демократів тому, що країна повинна дбати про своїх громадян.

Президент Барак Обама підчас зустрічі з батьками  звільненого сержанта Боуі Бергдалом заявив, що: “жоден військовослужбовець не повинен були залишеним [у ворогів]”, а його батько  мало того, що мав “класичну” бороду властиву арабам, але ще й у всіх на очах сказав, що його син забув (можливо призабув) англійську мову і додав афганською мовою Пушту: “Боуі, я твій батько!”. Після цього американські канали почали активно обговорювати все, що сталося і вишукувати різні дуже контроверсійні матеріали. Особливо, канали, що підтримують дії Республіканської партії (на приклад канал FOX)

Сержант Боуі Бергдал протягом 5 років перебував у заручниках в угрупування Хаккані. Підчас інтерв’ю на каналі FOX, один з популярних американських письменників – Бред Тор (Brad Thor), який написав книжку  “Act of war” (Справа війни), вважає, що по-перше сержант залишив свою частину в бойових умовах в результаті чого був захоплений терористами (от-так взяв і пішов),  по-друге угрупування Хаккані складається на 20% з представників Талібану (терористів), що зробили теракт 11 вересня 2001 року, і на 80% з тих, хто просто хоче грошей. На його думку, це угруповання не було зацікавлене в’язнями-терористами з Гуантанамо Бей, але тільки грошима. Питання про звільнення – це просто додатковий пункт, який вони ризикнули додати до загальних вимог.  На його думку, адміністрація Президента не тільки порушила принцип не проведення переговорів з терористами і випустила тих, кого вважають “ворогами Америки”, але ще й добре заплатила угрупованню використовуючи посередників.

За інформацією журналу Time, у вівторок 3 червня 2014 року, Сенатор з Південної Кароліни Ліндсі Грем (Lindsey Graham), республіканець, заявив, що демократи, які перебувають при владі випустили на волю Drem Team Талібану, тобто професійних терористів. Якщо йдеться про сам термін Drem Team (Команда мрії), то він вживається переважно в спорті, так говориться про фахівців, найкращих гравців. Таким чином сенатор хотів підкреслити драматичність ситуації. 

 

Деякі скандально відомі репортери такі, як Меган Келлі (Megyn Kelly) вважає, що після того,  Боуі Бергдал потрапив на війну в Афганістан він швидко розчарувався… На приклад, вона наводить цитати з журналу Rolling Stones, який посилається на електронну переписку Боуі Бергдала з батьками: “Мені соромно бути американцем! Жах самовпевненої зарозумілості, який вони тут підтримують… Все це огидно! Назва Американський солдат – це брехня для дурнів… і жах, що Америка огидна.” Достойменно не відомо, що він мав на увазі, адже ми не маємо цілого тексту листа, а тільки уривки, а тому не можемо критично оцінити його зміст. Крім того треба пам’ятати, що журналісти в США  заради сенсації можуть зібрати з уривків що завгодно. Одним словом, глядачі каналу FOX побачили тільки частини листа. Для американців, які в переважній більшості патріоти – такі слова про країну – це образа! Ситуація виглядає так, ніби ЗМІ хочуть показати цього сержанта і демократів в негативному контексті. А далі ситуація стає, ще більше заплутаною…  

Коментуючи ситуацію викрадення сержанта, його товариші по службі  (яких запросила мережа FOX) заявили, що вони не вважають його героєм, адже він залишив частину і став дезертиром. Меган Келлі додає, що з якихось джерел відомо, що він навіть шукав Талібів, котрі знають англійську мову… після чого атаки на американські база стали більш координованими. Аналізуючи ситуацію, важко сказати, хто правий і як ситуація виглядала на справді. В інтерв’ю для FOX NEWS його товариші по службі виглядають так, ніби поняття не мають про що йдеться, а їх слова і заяви не впевнені… Ситуація дуже контроверсійна!!!! Те, що відомо напевно – це те, що батьки тішаться знову побачити свого сина, а він теж радий повернутися додому.

Проблемою політичного характеру є те, що  згідно до федерального закону “укладаючи договір” такого типу Білий Дім за 30 днів перед звільненням в’язнів з Гуантанамо Бей, повинен був повідомити про це Конгрес, але цього не зробив, тому, що за їх словами було мало часу і треба було використати  момент…. Шквал критики обвалився на адміністрацію Президента, однак Барак Обама заявив, що його рішення було мотивоване тим, що США не залишають своїх солдатів на полі бою, “будучи головнокомандуючим Сполучиних Штатів Америки, я відчуваю свою відповідальність за цих дітей”.

Підводячи резюме, варто сказати, що демократи вважають, що звільнення сержанта Боуі Бергдала це один з тих важких, але правильних кроків, які їм вдалося зробити на користь американських солдатів і громадян взагалі, а республіканці вважають, що це був не обмислений крок, який створив загрозу для тих же громадян. Думки самих громадян також різні!  

Релігія в американському суспільстві. Частина 12

Американське розуміння релігії в протестантських та інших колах буває дуже своєрідне та суб’єктивне. Цей факт не заважає відкритості на релігію. Будучи в США можна відкрито заявити, що «Я вірю в Бога!» та про свою релігійну приналежність. В переважній більшості оточуючі на це нормально реагують, адже вони самі не соромляться про це відкрито сказати.

Для Американців церква (переважно протестантська, хоча останнім часом зростає доля католицької церкви та інших) – це щось більше ніж культова споруда, адже це місце зустрічі з Богом, та створення релігійної спільноти. Саме там формувалася американська самосвідомість, яка пізніше сформувала націю. Храм продовжує бути місцем створення громад та суспільних відносин. Афроамериканці мають особливий сентимент до протестантської церкви в Америці, адже це місце де створювалася і відшліфовувалася їхня громадянська свідомість.

Від самого початку існування Сполучених Штатів Америки, нація має переконання, що Бог їх завжди підтримував і підтримує. Яскравим цього доказом є напис на грошових банкнотах: «Ми віруємо в Бога»!

 

Релігія в американському суспільстві: Частина 1, Частина 2, Частина 3, Частина 4, Частина 5, Частина 6, Частина 7, Частина 8, Частина 9, Частина 10, Частина 11, Частина 12

 

Додаткова іншомовна література:

Chwalba A., 2008. Historia powszechna . Wiek XIX, Wydawnictwo naukowe PWN, Warszawa - s.431

Warszyńska J.,2001. Geografia turystyczna świata cz.2, Wydawnictwo PWN, Warszawa – s.277

Lubowski A., 2005. Kontuzjowane mocarstwo Świat Książki, Warszawa– str.191

Putnam R.D.,2008.Samotna gra w kręgle. Upadek i odrodzenie wspólnot lokalnych w Stanach Zjednoczonych, Wydawnictwa Akademickie i Profesjonalne

Релігія в американському суспільстві. Частина 11

Тепер релігія в житті сучасних американців є джерелом соціального життя, головне місце в якому займає громада (коло – найближчих знайомих, анг. community). Релігійні організації займаються доброчинністю та суттєво впливають на суспільне життя американців. Однак в наш час релігійній сфері спостерігаються зміни, що тісно пов’язані із зміною поколінь, їх переконань та цінностей. В ХХІ столітті американці рідше ходять до церкви (протестантської, католицької або іншої) ніж це було 30-40 років тому. Крім того, на думку Роберта Патнама – нині релігійні спільноти менше прикладають зусиль до розвитку американського суспільства ніж це було колись (Putnam 2008).

Отже, сьогодні Америка інша ніж була століття тому. Суспільство суттєво змінилося у всіх значеннях, а це доторкнулося і релігійної сфери. Погляди американців також змінилися. Молода генерація втратила запал і бажання підтримувати цінності попередніх поколінь щодо релігії. Не зважаючи на це, на тлі загальної секуляризації (атеїстичне відвернення від релігії), що охопила Західну Європу (де християнські цінності та моральність намагаються відкинути, як немодні, а неморальні вчинки прикривають «свободою вибору»), американський підхід до віри та релігії майже не змінився. Однак в середні суспільства відбувся спадок участі в релігійних практиках не тільки серед солоді, а також і серед осіб в похилому віці.

 

Релігія в американському суспільстві: Частина 1, Частина 2, Частина 3, Частина 4, Частина 5, Частина 6, Частина 7, Частина 8, Частина 9, Частина 10, Частина 11, Частина 12

 

Додаткова іншомовна література:

Chwalba A., 2008. Historia powszechna . Wiek XIX, Wydawnictwo naukowe PWN, Warszawa - s.431

Warszyńska J.,2001. Geografia turystyczna świata cz.2, Wydawnictwo PWN, Warszawa – s.277

Lubowski A., 2005. Kontuzjowane mocarstwo Świat Książki, Warszawa– str.191

Putnam R.D.,2008.Samotna gra w kręgle. Upadek i odrodzenie wspólnot lokalnych w Stanach Zjednoczonych, Wydawnictwa Akademickie i Profesjonalne

Релігія в американському суспільстві. Частина 10

Американське покоління Х – особи, котрі народилися в 1963—1975 роках, теж не характеризується особливою релігійністю. В 1966 році проведено дослідження підчас якого респондентів питали про релігійне визнання. Частина з них – 7% відповіла, що не визнає жодної релігії. Коли це саме питання появилося в 1997 році, вже 14% студентів дало негативне відповідь. Це свідчить про те, що релігійність американської молоді поступово зменшується зі зміною поколінь.

Саме суспільство в США поступово поділяється на тих, хто активно практикує релігійні практики і тих, котрі не пов’язані з жодним віровизнанням. Особливо активний процес відходу від релігії відбувається в північно-східній частині США, в той час коли в південній (яку називають «Біблійний пас» (Bible Belt)) – це явище майже не помітне.

До вищесказаного варто також додати, що в Сполучених Штатах Америки існує конкуренція між церквами, котрі намагаються переманити та зібрати якомога більше віруючих. Такі «розв’язання» - це звичайна справа в США. За словами американських істориків релігії Роджера Фінке (Roger Finke) і Родні Старк (Rodney Stark) раніше бувало так, що «збунтовані», більш дисципліновані та подібні до сект релігійні рухи, котрі менше піддалися секуляризація (відвернення від релігії) перетягували вірних інших «престижних» визнань(Putnam 2008).

 

Релігія в американському суспільстві: Частина 1, Частина 2, Частина 3, Частина 4, Частина 5, Частина 6, Частина 7, Частина 8, Частина 9, Частина 10, Частина 11, Частина 12

 

Додаткова іншомовна література:

Chwalba A., 2008. Historia powszechna . Wiek XIX, Wydawnictwo naukowe PWN, Warszawa - s.431

Warszyńska J.,2001. Geografia turystyczna świata cz.2, Wydawnictwo PWN, Warszawa – s.277

Lubowski A., 2005. Kontuzjowane mocarstwo Świat Książki, Warszawa– str.191

Putnam R.D.,2008.Samotna gra w kręgle. Upadek i odrodzenie wspólnot lokalnych w Stanach Zjednoczonych, Wydawnictwa Akademickie i Profesjonalne

Релігія в американському суспільстві. Частина 9

Дослідження, котрі проведено в ІІ половині ХХ століття показують, що активну участь в релігійних практиках брало тільки 40-45% американців. Що стосується решти американського суспільства, то релігійна свідомість американців протягом останніх 50 років була стабільною. Більшість заявляє, що вірує в Бога, а 4 особи з 3 – в життя вічне. Однак в період від 60-х до 90-х кількість осіб, котрі відкрито говорили про свою релігійну приналежність скоротилася на 10%, а тих хто вважає себе за нерелігійних помітно побільшало - в 1967 році їх кількість зросла на 2%, в 90-х – на 11% (Putnam 2008).

 

Рейтинг народжуваності в США на 1000 чоловік в період 1946-1964

Раніше вважалося, що старші особи більше релігійні ніж молодь, однак виявилося, що 70-90-х роках участь осіб похилого віку (за 60 років) в практиках релігійних зменшилася на 10-20%. Молоді люди не тільки рідше приходять до церкви в широкому значенні цього слова, але в порівнянні до своїх ровесників з минулих десятиліть їх участь в релігійних практиках помітно скоротилась. Інша тенденція, котру помітили науковці свідчить про те, що покоління бейбі-бумерів (всі ті, хто народився в період між 1946 і 1964 рр.) було негативно налаштоване до релігійних інституцій, чого не можна сказати про їх батьків, котрі були більш релігійними.

Це дає підставу соціологам стверджувати, що зі зміною поколінь – відходом старших осіб, рівень участі в релігійних практиках буде зменшуватися. Як і більшість соціологічних процесів, секуляризація американського суспільства не дуже помітна в реальному житті та майже не помітна в порівнянні до Європи. Старий континент (особливо Західна Європа) з великим темпом відмовляється від християнських цінностей на яких збудовано її культурологічні фундаменти.

 

Релігія в американському суспільстві: Частина 1, Частина 2, Частина 3, Частина 4, Частина 5, Частина 6, Частина 7, Частина 8, Частина 9, Частина 10, Частина 11, Частина 12

 

Додаткова іншомовна література:

Chwalba A., 2008. Historia powszechna . Wiek XIX, Wydawnictwo naukowe PWN, Warszawa - s.431

Warszyńska J.,2001. Geografia turystyczna świata cz.2, Wydawnictwo PWN, Warszawa – s.277

Lubowski A., 2005. Kontuzjowane mocarstwo Świat Książki, Warszawa– str.191

Putnam R.D.,2008.Samotna gra w kręgle. Upadek i odrodzenie wspólnot lokalnych w Stanach Zjednoczonych, Wydawnictwa Akademickie i Profesjonalne

Релігія в американському суспільстві. Частина 8

Позитивне сприйняття релігії в США часто буває пов’язане з активною суспільною діяльністю, яка проявляється через добрі стосунки з сусідами та велику кількість знайомих. Активна участь у релігійних практиках (в протестантській або католицькій церквах) збільшує кількість міжособистісних контактів. Це позитивно впливає на формування та розвиток громадянської позиції, котра є важливим елементом проживання в американському суспільстві. Соціологічні дослідження показують , що особи, котрі регулярно ходять до храму мають на 40% відсотків більше зустрічей поза домом. Крім того, активна релігійна участь має суттєво впливає на бажання допомагати та підтримувати інших. Серед загальної кількості віруючих в США 75-80% відсотків дають гроші на доброчинність, волонтерською діяльністю займаються55-60% осіб, в порівнянні 30-35% нерелігійних осіб (Putnam 2008).

Щороку американські релігійні спільноти жертвують 15-20 мільйонів доларів на так звані суспільні послуги, котрі включають допомогу бідним, підтримку людей після природних катаклізмів і т.д.. В 1998 році майже 60% релігійних общин заявило про те, що вони займалися підтримкою суспільних послуг, розвоєм локальних спільнот і добросусідських проектів. За даними «Партнерів святих місць» (Partners for Sacred Places) близько 93% протестантських спільнот фінансували харчові банки, групи [психологічної] підтримки, програми відпочинку і т.д.., а цим всім скористалося 80% осіб з-поза спільноти.

В афроамериканських колах , протестантська церква займає особливе значення, адже в минулому саме тут знаходилися осередки боротьби за їхні громадянські права. Крім того, чорношкірі американці вважається одними з найбільш релігійних представників сьогоднішньої Америки. Історично склалося, що приналежність до протестантської церкви, а особливо поєднання в ній суспільних та релігійних справ було «колискою» суспільної свідомості афроамериканців та місцем розвитку свідомості їхніх громадянських прав.

 

Релігія в американському суспільстві: Частина 1, Частина 2, Частина 3, Частина 4, Частина 5, Частина 6, Частина 7, Частина 8, Частина 9, Частина 10, Частина 11, Частина 12

 

Додаткова іншомовна література:

Chwalba A., 2008. Historia powszechna . Wiek XIX, Wydawnictwo naukowe PWN, Warszawa - s.431

Warszyńska J.,2001. Geografia turystyczna świata cz.2, Wydawnictwo PWN, Warszawa – s.277

Lubowski A., 2005. Kontuzjowane mocarstwo Świat Książki, Warszawa– str.191

Putnam R.D.,2008.Samotna gra w kręgle. Upadek i odrodzenie wspólnot lokalnych w Stanach Zjednoczonych, Wydawnictwa Akademickie i Profesjonalne

Релігія в американському суспільстві. Частина 7

Американці розвивають міжперсональні відносини за допомогою участі в різних товариствах (associations). Вони також ходять до різних протестантських, католицьких та інших церков та релігійних спільнот не тільки тому, що хочуть помолитися, а й тому, що таким чином вони розвивають суспільні стосунки: спілкуються, обговорюють різні теми, знайомляться цікавими людьми, поглиблюють свою віру. В будівлях протестантських церков, відбуваються різні тренінги, семінари на суспільні теми (як на приклад СНІД, анонімні алкоголіки та ін..). Релігійні спільноти так само створюються при католицьких парафія.

Не рідко можна побачити, що коло протестантських церков є центри відпочинку, тренажерні зали, джакузі. Добрим прикладом є Crystal Cathedral в Garden Grove з центром Family Life Center. В період 1981–2010 він належав протестантам, однак збанкрутував, після чого 7 червня 2010 року його викупила католицька дієцезія Orange (Каліфорнія).

Соціалізацію американців можна побачити коло храмів та в колах віруючих. Вона проявляється в тому, що люди зустрічаються після недільних мес, п’ють чай, каву, їдять тістечка та розмовляють між собою. Іноді коло храмів влаштовуються благодійні акції, а зібрані гроші переказуються на конкретний ціль. На практиці це виглядає так, що прихожани парафії готують різні тістечка, печиво і т.д. і після меси (зазвичай в неділю) продають все це за символічну ціну.

Деякі протестантські ініціативи пішли ще далі: в церквах проводяться різні семінари на яких охочі навчаються проголошувати промови, організовувати зустрічі, розв’язувати спірні питання та ін..Згідно до результатів опитувань, приналежність до релігійних організацій пов’язана з активною суспільною діяльністю та громадською позицією, котра проявляється в участі у виборах, виконанні обов’язків присяжних в судах,добросусідських відносинах та ін..

 

Релігія в американському суспільстві:  Частина 1, Частина 2, Частина 3, Частина 4, Частина 5, Частина 6, Частина 7, Частина 8, Частина 9, Частина 10, Частина 11, Частина 12

 

Додаткова іншомовна література:

Chwalba A., 2008. Historia powszechna . Wiek XIX, Wydawnictwo naukowe PWN, Warszawa - s.431

Warszyńska J.,2001. Geografia turystyczna świata cz.2, Wydawnictwo PWN, Warszawa – s.277

Lubowski A., 2005. Kontuzjowane mocarstwo Świat Książki, Warszawa– str.191

Putnam R.D.,2008.Samotna gra w kręgle. Upadek i odrodzenie wspólnot lokalnych w Stanach Zjednoczonych, Wydawnictwa Akademickie i Profesjonalne

Релігія в американському суспільстві. Частина 6

Якщо йдеться про релігійні переконання, то Сполучені Штати Америки незважаючи на велику кількість аморальних медіа матеріалів (особливо фільмів), що звідтіль надходять далі залишаються однією з найбільш релігійних держав (на рівні з Ірландією та Польщею).

Церкви в Сполучених Штатах Америки, завжди тішилася великою популярністю серед населення незалежно від того, чи вони протестантські, католицькі або інші (бо дуже багато релігійних груп претендує на цей статус, в той час, коли де факто вони залишаються сектами). На протязі століть кількість формально віруючих прихожан постійно збільшувалася: в 1776 році їх було 17%; в 1982 – 62%. За останні 30 років близько 35-40% населення регулярно приходило до церкви на месу. Деякі вчені вважають, що витривалість релігійних переконань в Америці і збільшення участі в месах пов’язані з тим, що релігія в цій країні плюралістична (everything goes) і постійно розвивається (Putnam 2008). Це означає, що немає однієї чіткої доктрини, що допомагає відрізнити істинні цінності від маніпуляцій. Цим користаються аферисти, які під словами «церква», «релігія», «спільнота» приховують свої цілі – легкої наживи на тих, хто шукає шляху істинного.

Релігія в американському суспільстві: Частина 1, Частина 2, Частина 3, Частина 4, Частина 5, Частина 6, Частина 7, Частина 8, Частина 9, Частина 10, Частина 11, Частина 12

 

Додаткова іншомовна література:

Chwalba A., 2008. Historia powszechna . Wiek XIX, Wydawnictwo naukowe PWN, Warszawa - s.431

Warszyńska J.,2001. Geografia turystyczna świata cz.2, Wydawnictwo PWN, Warszawa – s.277

Lubowski A., 2005. Kontuzjowane mocarstwo Świat Książki, Warszawa– str.191

Putnam R.D.,2008.Samotna gra w kręgle. Upadek i odrodzenie wspólnot lokalnych w Stanach Zjednoczonych, Wydawnictwa Akademickie i Profesjonalne

Релігія в американському суспільстві. Частина 4

В ХХ столітті Європа почала лаїцизуватися, тобто релігія почала поступово усуватися з громадського простору. У Німеччині в 1881-1882 роках дійшло навіть до того, що Фрідріх Ніцше почав проголошувати войовничий атеїзм і так далеко зайшов у своїй фальшивості навчання, що аж проголосив «смерть Бога». Така філософія надихнула Адольфа Гітлера на злочини проти людства, включаючи масове знищення євреїв. Проте виявилося, що Бог «помер» для них обох, в результаті чого, вони втратили свою моральність і гідність, а Гітлер для багатьох перетворився на символ чистого зла.

Події ІІ Світової Війни змусили американців задуматися і зрозуміти, що лаїцька ідеологія, дуже небезпечна. Більшість американського суспільства переконалася, що тільки Бог може врятувати Америку перед наступом ворогів.

В період ІІ Світової війни Сполученими Штатами Америки керували політичні еліти, котрі виводилися з ліберальних протестантських течій. Найвідомішими їх представниками були: Франклін Делано Рузвельт (Franklin Delano Roosevelt), Гаррі С. Трумен (Harry S. Truman) та інші. Їхнє бачення соціально-політичної ситуації сприяло поступовому зближенню протестантів, католиків та євреїв.

Однак ніхто не міг передбачити, що в 60-х роках ХХ століття молодь «захопить» хвиля рок’н’ролу, вони повстануть проти звичаїв своїх батьків, матеріалізмові тощо. Моральні цінності американського суспільства в тому числі релігійні сильно захиталися. Масові скупчення молоді на концертах, стрімке поширення наркотиків, розвиток сексуальної розкутості та свобода сексуальних поглядів – спричинила загальну мобілізацію консервативних протестантських рухів на тлі моральної деградації американського суспільства.

 

 

Релігія в американському суспільстві: Частина 1, Частина 2, Частина 3, Частина 4, Частина 5, Частина 6, Частина 7, Частина 8, Частина 9, Частина 10, Частина 11, Частина 12

 

Додаткова іншомовна література:

Chwalba A., 2008. Historia powszechna . Wiek XIX, Wydawnictwo naukowe PWN, Warszawa - s.431

Warszyńska J.,2001. Geografia turystyczna świata cz.2, Wydawnictwo PWN, Warszawa – s.277

Lubowski A., 2005. Kontuzjowane mocarstwo Świat Książki, Warszawa– str.191

Putnam R.D.,2008.Samotna gra w kręgle. Upadek i odrodzenie wspólnot lokalnych w Stanach Zjednoczonych, Wydawnictwa Akademickie i Profesjonalne