неділя, 12 листопада 2017 р.

Чудо посадки на річку Хадсон…

Ця подія відбулася 15 січня 2008 року. Вона пригадує сценарій авіаінцидентів, реконструкцію котрих можна побачити в серії передач Розслідування авіакатастроф на каналі National Geographic Channel[1]. Однак різниця полягає на тому, що в цій авіакатастрофі на річці Хадсон всі 155 пасажирів вижили, а саму подію назвали «найбільш успішною вимушенoю посадкою на воду в історії американської авіації»[2].

Це мав бути звичайний політ з місцевого аеропорту Нью-Йорка – Ла-Ґуардія до Міжнародного аеропорту Шарлотт/Дуглас, що знаходиться в штаті Північна Кароліна[3]. Рейс 1549 компанії US Airways[4]. Погода була сонячна, день хороший. Температура в Нью-Йорку приблизно -7°C (20°F)[5]. Екіпаж літака був досвідчений. Командиром повітряного су́дна був 57 річний Чеслі Салленбергер «Саллі», який розпочав свою кар’єру в Військово-повітряних силах США, а потім починаючи з 80-х працював пілотом комерційних авіаліній. Другим пілотом того дня був Джефрі Скілс, котрий налітав близько 15643 години в комерційних авіалініях на інших літаках, але за штурвалом Airbus A320-214 був вперше. Стюардесами були Донна Дент, Дорін Велш і Шейла Дойл[6].

Фото. 1.  Пасажири Рейсу 1549 під час евакуації. Річка Хадсон | Джерело: Вікіпедія

Після вильоту з аеропорту Ла-Ґуардія, за нещасливим збігом обставин, літак зіткнувся зі зграєю птахів – Казарок канадських розміри котрих подібні до розмірів звичайних качок. В результаті, зіткнення двигуни вийшли з ладу, перестали працювати і загорілися. Зникла тяга і літак почав стрімко знижуватися. Автопілот в таких умовах не працював, тому капітан літака перейшов на ручне керування в той час коли, другий пілот відчайдушно намагався завести двигуни слідуючи інструкціям короткого довідника, який долучають до літака[7]. Салленбергер мав секунди, щоб прийняти рішення: чи повертатися в Ла-Ґуардію чи спробувати приземлитися неподалік в аеропорту Тетерборо в Нью Джерсі? Однак, втрата висоти змусила капітана літака прийняти ризиковане рішення яке і так здавалося неминучим. Серед двох нових варіантів, які диктувала ситуація: або посадити літак на річку Хадсон з шансом вижити, або спробувати долетіти до одного з аеропортів і розбитися в густонаселеній території Нью-Йорка з великими втратами не тільки серед пасажирів але і серед ньюйорківців. Салленбергер вибрав перший варіант – посадку на воду.

Рішення було дуже небезпечне тому, що майже всі аварійні приземлення комерційних літаків на воді закінчувалися катастрофою. Один з найбільш відомих таких випадків – це катастрофа рейсу 961 Авіаліній Ефіопії[8] в 1996 році. Відомо, що після того, як літак викрали і в нього закінчилося паливо, аварійна посадка на воду закінчилася трагічно. З 175 пасажирів вижило тільки 45. Літак при зіткненні з водою розвалився на частини. Доля невдалого, трагічного приземлення могла спіткати також і Рейс 1549, але капітан Салленбергер зробив посадку під кутом 11 градусів, що запобігло руйнації фюзеляжу літака. Вижили всі. Того дня літак був у повітрі всього лише 04 хвилини 39 секунд[9]. Інцидент ввійшов в історію авіації, як одне з вдалих приземлень на воду температура котрої була близько -5°C (41°F).

Після порятунку, екіпаж чекало розслідування Національної ради з безпеки на транспорті, яка після детального вивчення справи і пошуків «людських помилок» членів екіпажу, визнала, що вони діяли відповідно до ситуації. Подію аварійної посадки на воду назвали «Чудо посадки в річку Хадсон». В 2016 році вийшов фільм-драма під назвою «Саллі» в якому Том Хенкс грає головну роль – капітана Чеслі Салленбергера «Саллі». Там частково показано, як все відбувалося. Крім того, є ще багато інших документальних фільмів в яких цю подію дуже детально проаналізовано.

На закінчення підкреслити, що найголовніше це те, що всі хто перебував на борту Рейсу 1549 залишилися жити.


Також рекомендуємо на тему

авіації: Про популярність авіаподорожей в США

міста Нью-Йорк: З історії Манхетена. Частина І

                            З історії Манхетена. Частина ІI

штату Північна Кароліна: Стрілянина в Чарльстоні…



[1] Mayday, Air Disasters. National Geographic Channel

[2] Слова представника Національної ради з безпеки на транспорті (National Transportation Safety Board (NTSB)) Kitty Higgins - “the most successful ditching in aviation history”, див. (11/11/2017) http://nypost.com/2009/01/17/quiet-air-hero-is-captain-america/

[3] LaGuardia Airport (New York) - Charlotte Douglas International Airport (Charlotte, North Carolina)

[4] US Airways Flight 1549

[5] http://edition.cnn.com/2009/US/01/15/new.york.plane.crash/

[6] Пілоти: Chesley B. "Sully" Sullenberger і Jeffrey B. Skiles, стюардеси: Donna Dent, Doreen Welsh, and Sheila Dail. див. (11/11/2017): https://airandspace.si.edu/multimedia-gallery/web11386-2010640jpg

[7] Quick Reference Handbook (QRH)

[8] Ethiopian Airlines Flight 961

[9] див. (11/11/2017): http://www.nj.com/hudson/index.ssf/2009/01/timeline_released_of_us_airway.html

понеділок, 6 листопада 2017 р.

Витівки Американців на політичному підґрунті…

Звільнено жінку, яка «повітала» кортеж президента Трампа непристойним жестом…

У неділю 29 жовтня 2017 року в новинах з’явилася інформація, що в штаті Вірджинія велосипедистка показала непристойний жест колоні автомобілів в якій Президент Дональд Трамп повертався з гольф-клубу Trump National Golf Club, що знаходиться в Стерлінгу, Вірджинія[1]. Англомовне видання The Guardian саркастично назвало це «Салют Командиру»[2] натякаючи таким чином на однойменну назву Гімну президента США - Hail to the Chief, котрий виконується перед офіційними публічними виступами президента. Це ж видання підкреслило, що велосипедистка намагалася передати пасажирам кортежу свої відчуття і ставлення. У виданнi The Washington Post можна навіть знайти думку, що це було вираження «протесту»[3], на рівні з іншими пішоходами, жести котрих не перетнули межі пристойності.

Після того, як фотографію опубліковано в інтернеті, в соціальних мережах почалася інтенсивна дискусія. Користувачі інтернету (інтернаути) навіть створили спеціальний хештег[4] #Her2020, саркастично натякаючи на минулі президентські вибори на яких кандидат Гілларі Клінтон рекламувала свою кандидатуру за допомогою хештегу #HER2016. Де виразно було видно різноманітні піар «ходи» пов’язані з боротьбою статей – «він-вона», «вона-він». Далі вся ця ситуація із зухвалим, непристойним жестом відійшла на другий план. Складалося враження, що ЗМІ цим вже не зацікавлені. Але…

Перш ніж перейдемо до обговорення сього питання, варто сказати, що після виборів 2016 громадська думка в США стала ще більше біполярною (тобто двополюсною), ніж була раніше. Один з цих полюсів переставлений прихильниками Республіканської партії до якої належить Президент Дональд Трамп, а інший полюс – це ті, хто голосував і голосує за Демократичну партію та її ініціативи. Кандидатом від цієї партії була Гілларі Клінтон, раніше - екс-президент Барак Обама (каденція 2009-2017).Та після того, як Трамп став Президентом США виборці Демократів почувають себе обуреними, бо їхній ліберальний (дехто в Америці вважає, що соціалістичний) підхід не привів до перемоги. Таке саме відчуття мають ЗМІ котрі відкрито і агресивно підтримували Демократів. Тому кожен інцидент з Республіканцями, а особливо з Трампом – це для них привід до жорсткої критики і перебільшення. Саме тому поведінка велосипедистки, котра продемонструвала неповагу до Президента для декого з них була цілком нормальною, а жінка стала їхньою «героїнею».

В понеділок 06.11.2017, несподівано з’явилося більше інформації про велосипедистку та її долю. За даними ліберального видання The Huffington Post[5], велосипедистку звати Джулі Бріскман (Juli Briskman). Вона була працівницею фірми Akima LLC, підрядчиком для уряду США. Витівка їхньої працівниці не зустріла одобрення зі сторони керівництва фірми. Однією з відомих причин було побоювання, що фірма може втратити важливі, високооплачувані державні замовлення. Особливо керівництво фірми насторожував факт, що в соціальних мережах Бріскман розмістила фотографії свого вчинку. Там же можна було побачити де вона працює. В кращому випадку це могло поставити під загрозу імідж компанії, а в гіршому призвести до судових позовів. Тому користуючись правом «employment-at-will» (працевлаштування за бажанням), котре гарантує, що роботодавець або працівник можуть розірвати контракт без причини і без відпрацювання при звільненні, фірма поінформувала, жінку вона там більше не працює[6].

Бріскман зі свого боку заявила, що вона вже неодноразово «салютувала» автоколоні непристойним жестом. Її вчинки були мотивовані, як вона вважає, неправильною політикою Президента Трампа. Це стосується спроб відхилити доступного медичного страхування ObamaCare і недостатньої діяльності для відновлення енергопостачання в постраждалих він урагану Марія частинах Пуерто-Рико[7]. Чи ще якісь фактори впливали на поведінку велосипедистки поки що не відомо.

Подія виразно показує, що свобода дій в Америці має свої межі та може допровадити до дисциплінарного звільнення політично активних працівників, котрі опинилися не в той час і не в тому місці.


[1] Trump National Golf Club, Sterling (Va)

[2] (06.11.2017) https://www.theguardian.com/us-news/2017/oct/29/hail-to-the-chief-cyclist-gives-trump-the-middle-finger

[3] (06.11.2017) https://www.washingtonpost.com/news/the-fix/wp/2017/10/29/a-cyclist-flipped-off-trumps-motorcade-and-entered-the-annals-of-presidential-protests/

[4] Мітка-решітка, що позначає головне слово

[5] (06.11.2017) https://www.yahoo.com/news/woman-fired-flipping-off-donald-092121275.html

[6](06.11.2017) http://www.independent.co.uk/news/world/americas/juli-briskman-finger-donald-trump-fired-viral-photo-akima-llc-a8040646.html

[7] https://qz.com/1120412/six-weeks-after-hurricane-maria-most-puerto-ricans-have-had-to-make-their-own-light/

пʼятниця, 28 липня 2017 р.

Американські піддані та повноправні громадяни США

Сьогодні мало хто задумується над тим, що в найбільшій демократії світу бюрократична система країни функціонує на підставі різноманітних класифікацій. В Америці всі національні, етнічні, суспільні та економічні питання розглядаються через призму історичних і культурних зав’язків (див. Расові конфлікти в США…). Це також стосується громадянства. Окрім континентальної частини країни, яка знаходиться в Північній Америці, США мають також стратегічні території. Їх мешканці мають обмежені права в порівнянні до всіх тих, хто живе на континенті.

Це результат того, що Сполучені Штати (як і більшість англомовних країн світу), були історично пов’язані з Великою Британією. Відповідно, всі свої закони побудували на фундаменті англосакської культури. Розуміння суспільства, суспільного-політичного устрою і світогляд в значній мірі пов’язані з культурною приналежністю. Однак, території, які протягом історичного розвитку країни приєднувалися до США не завжди були пов’язані з англо-американською культурною спадщиною (як на приклад штат Каліфорнія, який був колонією Іспанії, або Пуерто Ріко, котре стало частиною Сполучених Штатів в 1898 році в результаті виграної іспано-американської війни). Найбільшими острівними територіями, що входять до складу США є: Пуерто-Рико, Співдружність Північних Маріанських Островів, Ґуам, Віргінські острови та Американське Самоа[1].

Коли їх приєднали до американських територіальних володінь, рівень культурного, економічного та суспільно-політичного розвитку етнічних мешканців тихоокеанських островів в порівнянні до американського або західноєвропейського суспільства дуже відрізнявся. Це була одна із причини, чому американці вважали, що тубільці –це недорозвинені народи, яким ще дуже далеко до західної цивілізації. Політики із США діяли холоднокровно і згідно із західноєвропейською традицією, обмежили їхні права. Це теж включало питання про надання американського громадянства. В результаті, острів’яни отримали обмежені виборчі права і стали підданими Сполучених Штатів Америки.

В наш час жителі таких територій[2] як: Американські Віргінські Острови‎, Пуерто-Рико‎, Ґуам, Північні Маріанські Острови‎ не мають права голосувати на виборах і не мають делегатів, які представляли б їхні інтереси в Конгресі США. Це питання стало предметом обговорення на політичній арені США ще 20-му столітті, але залишилося не вирішеним. Однак в 2010 році Апеляційний суд США підтвердив обмеження прав виборців на острівних територіях. Згідно з рішенням суду в справі Грегоріо Іґартуа та ін. проти Сполучених Штатів Америки та ін. (24.11.2010)[3], це спричинено тим, що ці території не знаходься в адміністративних кордонах штатів Америки. Крім того, конституційне право голосувати надано резидентам штатів, а не громадянам США (а це виключає тих, хто народився на островах). Та це не означає, що резиденти не повинні бути громадянами.

Мешканці острівних територій відповідно до класифікації вважаються “чужими расами”[4], по відношення до англосакської культури. З тих пір, як в 1901 році Найвищий суд США[5] визнав, що ці раси нездатні зрозуміти англосаксонські закони, підхід до цього питання не змінився. Далі залишається в силі ствердження одного з суддів Найвищого Суду США - Ґенрі Б. Брауна[6], котрий заявив, що в деяких випадках великі території можуть притягувати менші території, або може наступити анексія володінь в результаті успішної війни. Якщо ці володіння населені “чужими расами”, котрі мають певну відмінність від англосаксонської культури в сфері “(…) релігії, звичаїв, законів, методів збирання податків і способів мислення, урядове управління та правосуддя, згідно з англосаксонськими принципами протягом деякого часу може бути неможливе”[7]. Це було тимчасове рішення діє вже більше ніж 140 років.

Не йдеться про осіб, котрі отримали громадянство Америки, або являються нащадками іммігрантів з інших країн світу, але дискусія стосується переважно представників етнічних меншин, що живуть на віддалених островах Сполучених Штатів. Перепис населення, що відбувся в 2010 році показав, що етнічне населення, котре немає права голосувати, бо проживає на таких островах як: Американське Самоа (55519 ос.), Гуам (159358 ос.), Північні Маріанські острови (53883 ос.), Віргінські острови США (106 405 ос.) - складає близько 375165 осіб[8]. Однак за приблизними підрахунками загальна кількість мешканців, котрі живуть на всіх островах США складає близько 4.1 мільйона осіб. Правами цих жителів американські законодавці займаються тільки частково. Далі ми коротко опишемо кілька віддалених територій, мешканці котрих не відчувають себе повноправними американцями.

Кількість населення островів в порівнянні до населення США (2010)

Area / Територія

people /осіб

%

USA / США

308745538

99.88%

Northern Mariana Islands/ Північні Маріанські острови

53883

0.02%

American Samoa / Американські Самоа

55519

0.02%

U.S. Virgin Islands/Віргінські острови США

106405

0.03%

Guam/Ґуам

159358

0.05%

Total / всього

309120703

100.00%

Джерело: опрацьовано oculisnonmanibus.blogspot.com на основі даних J.Goworowska, S. Wilson, Recent Population Trends for the U.S. Island Areas:
2000 to 2010. Special Studies. Current Population Reports, Issued April 2015, p. 11; United States Census 2010, (доступ 28.07.2017) https://www.census.gov/2010census/popmap/

Таб. 1. Порівняння кількості населення США, що проживають на континенті та на островах

image

Рис. 1. Співвіднішення населення США, що проживає на континенті та на островах

Американські Самоа. Мешканці цих островів на політичній арені США сприймаються напівсерйозно. З одного боку це пов’язано з правописом і вимовою їхніх імен, які явно не пов’язані з англосакською культурою, а з іншого через те, що їхня територія проживання дуже віддалена від Америки. Конституція США гарантує американське громадянство при народженні на “американській землі”[9], котра в розумінні законодавства включає в себе всі території США, за винятком Американських Самоа. Мешканці островів в американській класифікації належать до “не-громадян”[10], хоча мають повне право служити в армії. В паспортах жителів Американських Самоа зазначено, що “Пред’явник являється підданим Сполучених Штатів, але не являється громадянином Сполучених Штатів”[11]. Це вказує на правні обмеження, які накладені на жителів островів. Вони не можуть балотуватися в президенти, займати посади в федеральній судовій системі, або працювати вчителями в державних школах Америки[12].

Пуерто-Рико. Мешканці острова теж не можуть голосувати на президентських виборах і не мають представників в Сенаті, окрім одного репрезентанта в Палаті представників США, котра в деякій мірі є відповідником Палати громад Великої Британії. Вона представляє інтереси всіх суспільних верств в державі[13].

На американській політичній арені існують певні протиріччя, щодо мешканців острова. Це пов’язано з тим, що на острові розмовляють іспанською мовою, а культура ближча до латиноамериканських країн. З одного боку, він вважається частиною Сполучених Штатів, котра відрізняється від континентальної частини[14] культурою і традиціями, а з іншого країна мусить про нього дбати економічно. Це викликає двояке ставлення американців як до самого острова, так і до його мешканців тому, що вони для них є і “чужими” і “своїми” одночасно.

Острів має певний рівень суспільної, політичної і економічної автономії. Це призвело до того, що на даний момент він знаходиться в складній економічній ситуації. Публічний борг острова складає близько 70 мільярдів доларів США. Безробіття і бідність постійно зростають тому, що головні доходи острова починаючи з 50-х років ХХ століття походили від туризму, але з появою інших туристичних напрямів джерело доходів значно скоротилося. Це настільки погіршило економічну ситуацію, що населення острова мігрує на континент, до США.

Ґуам. Жителі острова теж не можуть приймати участі у виборах, які відбуваються на континенті. Цей острів являється стратегічним пунктом для тихоокеанського морського флоту США і в Америці розглядається переважно як військово-морська база. Кількість місцевого населення складає 159358 осіб[15]. Опитування показують, що зацікавленість виборчим процесом набагато вища ніж на континентальній частині США. Однак незважаючи на те, що з кожним роком бажання місцевого населення голосувати посилюється, вони не можуть його заспокоїти, бо закон про вибори діє не на їхню користь. Ситуація подібна в сфері медичної опіки, пільг для ветеранів тощо. В останньому випадку не йдеться про обмеження зі сторони законодавства, але про велику відстань острова від континенту і малорозвинену інфраструктуру. Тому користуватися всіма пільгами та «благами цивілізації» на островах можна тільки частково.

На закінчення варто зазначити, в найбільшій демократії світу є поділ на підданих і громадян. Перші мають обмежені виборчі права, в той час коли другі можуть користуватися всіма правами та свободами, які є в Сполучених Штатах. Підданство стосується жителів островів, котрі в ХХ столітті не були пов’язані з англосакською культурою та англоамериканськими традиціями. Крім того, їх ментальність значно відрізнялася від американської та європейської. Не зважаючи на те, що протягом минулого століття острів’яни стали частиною американської культури, голосувати вони далі не мають права, бо не живуть на території одного із 50 штатів США.

Відмінності викликані історичним спадком, спричинили те, що острів’яни будучи підданими США не відчувають себе повноправними громадянами, хоча можуть служити в американських збройних силах. Більше того, економічна ситуація на островах дуже відрізняється від континентальної частини Америки тому, що політики трактують їх як стратегічно важливі території, які не являються історично невід’ємною частиною Сполучених Штатів. В такій ситуації жителі островів змушені або змиритися з цим і виживати на своїх етнічних територіях або переїхати на континентальну частину США в пошуках кращого життя.



[1] Анг. Puerto Rico, the Commonwealth of the Northern Mariana Islands, Guam, the Virgin Islands, and American Samoa. Див. D. K. Shah, M. W. Reich, U.S. Insular Areas: Application of the U.S., Constitution Report to the Chairman, Committee on Resources, House of Representatives, GAO/OGC-98-5, United States General Accounting Office, November 1997, p. 14; (2017-07-28): http://www.gao.gov/archive/1998/og98005.pdf

[2] Анг. Island Territories - офіційно називаються Острівні території США - U.S. Insular Areas.

[3] Див. судову справу: United States Court of Appeals, First Circuit,GREGORIO IGARTÚA, ET AL., Plaintiffs, Appellants, v. UNITED STATES OF AMERICA, ET AL., Defendants, Appellees, No. 09-2186, Decided: November 24, 2010, p. 52 (доступ: 27.07.2017): http://caselaw.findlaw.com/us-1st-circuit/1545899.html

[4] Анг. Alien races

[5] Анг. Supreme Court – ми перекладаємо цю назву як Найвищий суд США, але існують ще переклади, які називають цю інстанцію Верховним Судом США.

[6] Анг. Henry Billings Brown - Associate Justice of the Supreme Court of the United States, in office (1890-1906)

[7] L. S. Rowe, ‘The Supreme Court and the insular cases’ “The Annals of the American Academy of Political and Social Science”, Vol. 18 (Sep., 1901), p. 52; (доступ: 2017-07-27): https://www.jstor.org/stable/pdf/1010370.pdf?refreqid=excelsior%3A4506f6742e5b1aadbdbd8241862620f3

[8] J. Goworowska, S. Wilson, Recent Population Trends for the U.S. Island Areas: 2000 to 2010. Special Studies. Current Population Reports, Issued April 2015, p. 11; (доступ: 2017-07-27):http://i2io42u7ucg3bwn5b3l0fquc.wpengine.netdna-cdn.com/wp-content/uploads/2015/04/2000-to-2010-Recent-Population-Trends-for-the-U.S.-Island-Areas.pdf

[9] Анг. American soil

[10] Анг. Non-citizens.

[11] Анг. The bearer is United States national and not a United States citizen.

[12] Анг. Public school – в дослівному перекладі Публічна школа

[13] Палата представників США називається United States House of Representatives і займається федеральними законами всіх штатів. У Великій Британії нижня палата скорочено називається House of Commons. Їі повна назава це The Honourable the Commons of the United Kingdom of Great Britain and Northern Ireland in Parliament assembled. Вона є законодавчою владаю в країні. Існує ще верхя палата парламенту, яка в США представлена Сенатом, котрий займається ратифікацією угод, затвердженням суддів Найвищого суду США, федеральних суддів, затвердження законопректів та ін. У Великій Британії верхня палата це Палата лордів Великої Британії (скорочена назва House of Lords, повна назва The Right Honourable the Lords Spiritual and Temporal of the United Kingdom of Great Britain and Northern Ireland in Parliament assembled). У США сенаторів вибирають, в Великобританії приналежність до неї отримують в спадок. Парламентарі займаються там обговоренням законопроектів, погодженням фінансових законопроектів та ін.

[14] L. S. Rowe, ‘The Supreme Court and the insular cases’ “The Annals of the American Academy of Political and Social Science”, Vol. 18 (Sep., 1901), p. 39; (доступ: 2017-07-27): https://www.jstor.org/stable/pdf/1010370.pdf?refreqid=excelsior%3A4506f6742e5b1aadbdbd8241862620f3

[15] J. Goworowska, S. Wilson, Recent Population Trends for the U.S. Island Areas: 2000 to 2010. Special Studies. Current Population Reports, Issued April 2015, p. 11; (доступ: 2017-07-27): http://i2io42u7ucg3bwn5b3l0fquc.wpengine.netdna-cdn.com/wp-content/uploads/2015/04/2000-to-2010-Recent-Population-Trends-for-the-U.S.-Island-Areas.pdf

неділя, 11 червня 2017 р.

Дональд Трамп і преса США

Після обрання на посаду 45-го Президента США кандидата він Республіканської партії – Дональда Трампа (Donald Trump), політична арена країни почала пригадувати нескінченне шоу в якому кожного разу з’являються нові і несподівані повороти. Різноманітні сутички, за які ми писали раніше (див. Стрілянина в Чарльстоні..., Расові конфлікти...), або майже зникли, або ЗМІ просто перестали концентрувати на цьому свою увагу, як це було за адміністрації Барака Обами. Різноманітні контроверсії пов’язані з особою Дональда Трампа почалися задовго до того, як він став лідером президентських перегонів 2016 року. Тоді ж почалося запекле протистояння між кандидатом в президенти і пресою, бо в переважній більшості ЗМІ фокусувалися на міцних сторонах і передвиборчій кампанії кандидатки він Демократичної партії – Гілларі Клінтон (Hillary Clinton), сильно його при цьому критикуючи. Барак Обама (Barack Obama) - 44-й Президента США, який ще займав офіс очільника держави явно підтримував колегу з демократичної партії і її чоловіка – Біла Клінтона - 42-го президента США.

З моменту інаугурації нового президента, котра відбулася 20 січня 2017 року, новини на американських каналах починаються і закінчуються новими деталями і сенсаціями, що стосуються методів і способів виконання обов’язків нинішнім президентом. Навіть підчас самої інаугурації не обійшлося без контроверсій, бо мережу CNN звинуватили в тому, що вона не об’єктивно показувала церемонію інаугурації і інформувала глядачів про те, що там було менше людей ніж це було насправді[1]. Хоча кількість глядачів була значною[2], що добре видно на тих же фотографіях CNN.

Сам Дональд Трамп будучи новообраним президентом[3] назвав цю мережу «фальшивими новинами» (анг. fake news)[4]. Після цього назва настільки закріпилася за мережею, яка явно підтримує точку зору Демократичної партії, що навіть один з екс-кандидатів на президентське крісло від цієї партії - Берні Сандерс (Bernie Sanders) назвав їх «фальшивими новинами» в прямому ефірі, після чого включення вимкнули з ефіру[5]. На цьому серія скандалів з CNN не припинилася, бо нещодавно[6] професійний телеведучий Андерсон Купер (Anderson Cooper) мусів вибачатися за грубий коментар на адресу президента[7].

Неординарні рішення Дональда Трампа, як на приклад те, що він вирішив дати лідерам різних країн свій мобільний телефон порушуючи при цьому дипломатичний протокол – турбує політичні еліти США[8]. З одного боку це сприймається як витівки, а з іншого інтерпретація кожного нового рішення стає черговою сенсацією в засобах масової інформації. Різні канали, мають власних фахівців котрі намагаються прокоментувати події і кулуарні плітки, які з усіх сторін оточують Білий Дім.

Методи, які використовує нинішній Президент США настільки бентежать політиків, що представники Демократичної партії навіть почали говорити про можливість імпічменту[9]. Але така ситуація на даному етапі це тільки їхнє палке бажання, крім того якби таке і сталося то місце президента зайняв би віце-президент Майк Пенс (Mike Pence), а цього багато хто серед них не хоче. Хто міг би бути після нього не відомо, бо такої ситуації ще не було в історії США[10]. Крім того, жоден політик немає вагомих доказів на основі яких можна було б говорити про таку серйозну процедуру як імпічмент. Те, що вони майже не толерують стиль, поведінку, мову і політичні рішення президента, не означає, що він як політик у всьому помиляється. Це означає лише те, що він неординарний політик. Тому, політичні еліти і преса слідкує за кожним його кроком. Одні шукають в чому б його звинуватити, а інші матеріалу для сенсації. З часом буде видно, як ситуація розгортатиметься далі.


[1] (11.06.2017) https://theconservativetreehouse.com/2017/01/21/definitive-cnn-gigapixel-image-of-crowd-during-trump-inauguration-speech-confirms-sean-spicer-correct/

[2] (11.06.2017) http://edition.cnn.com/interactive/2017/01/politics/trump-inauguration-gigapixel/

[3] Анг. President-elect

[4] (11.06.2017) http://www.telegraph.co.uk/news/2017/01/11/donald-trump-kremlin-blast-fabricated-report-russian-ties-asfbi/

[5] (11.06.2017) http://insider.foxnews.com/2017/02/12/bernie-sanders-fake-news-cnn-feed-cut-out

[6] Останнім часом Твіттер в Сполучених Штатах став дуже популярним джерелом інформації. Тому, вибачався Андерсон Купер в своєму обліковому записі (20.05.2017) https://twitter.com/andersoncooper/status/865754552766803969

[7] (11.06.2017) http://www.telegraph.co.uk/news/2017/05/20/anderson-cooper-trump-took-dump-desk-would-defend/

[8] (11.06.2017) https://www.usatoday.com/story/news/politics/2017/05/31/trump-hands-out-his-number-urges-leaders-call-him/102340126/

[9] (11.06.2017) https://www.buzzfeed.com/lissandravilla/washington-democrats-are-beginning-to-talk-about-impeaching?utm_term=.an36XDY63#.nbOV9mYVk

[10] (11.06.2017) http://www.newsweek.com/impeachment-trump-removed-office-623627