АТЕС саміт 2014

Протягом цих днів: 10-11 листопада 2014[1] відбувається саміт Азійсько-Тихоокеанське економічне співробітництва в столиці Китаю – Пекіні (в англійських ЗМІ - Beijing). На цьому присутні лідери країн-членів організації, між іншим Президент США Барак Обама і Президент РФ Володимир Путін.

Після того, як ситуація на Україні погіршилася через збільшення присутності російських військ, найманців і російських бандитів, які разом з місцевим криміналом отримують важку зброю і техніку з Росії і руйнують і без того знищену інфраструктуру Донецької і Луганської областей, залякуючи і безжалісно фізично знищуючи місцеве населення, американсько-російські відносини загострилися.

США наклали економічні санкції на Російську Федерацію (РФ), які почали суттєво впливали на російську економіку і спричинили падіння рубля, а також виток іноземного капіталу з країни.

В американському суспільстві, частина аналітиків – особливо демократів, вважала, що з Росією, в особі Путіна вдасться домовитися цивілізованим шляхом – договорами і домовленостями, однак це стало не можливим, коли РФ почала постачати важку техніку і зброю озброєним угрупуванням в східній частині України.

Якщо придивитися уважніше на саміті в Пекіні Барак Обама уникає зорового контакту з Володимиром Путіним, який поводить себе так, ніби намагається привернути на себе увагу… Все незважаючи на те, що згідно дипломатичного етикету вони знаходяться поруч один одного, супроводжуючи господаря саміту – Генерального секретаря ЦК Комуністичної партії Китаю - Сі Цзіньпіна (анг. - Xi Jinping). Більше ви можете побачити тут: http://www.foxnews.com/politics/2014/11/10/obama-and-putin-meet-in-beijing-briefly/ 

США з своєї сторони намагаються заключити торгову угоду в галузі комп’ютерних технологій, що дозволить удосконалити медичну галузь в країні. Щодо представників РФ, в результаті американських санкцій їхня економіка все більше і більше залежить від Китаю…

---

[1] http://www.apec.org/Events-Calendar.aspx

Слабка зовнішня політика США та чому жертви російської агресії - Боїнгу Малайзійських авіаліній збираються подати в суд на Україну?

 

1. Слабка зовнішня політика США?

Політика адміністрації Президента Барака Обами все частіше критикується через нерішучість, відсутність чіткого напрямку дій та фінансово необґрунтовані рішення. Величезна хвиля критики обрушилися на президента в тракті промови 29 серпня 2014 року (див. Барак Обама про ситуацію на Україні), коли Барак Обама не тільки не підтримав ідею військової підтримки Україні, але також не представив чіткої стратегії оборони Іраку від ісламістів (див. Що сталося в Іраку...). Чиновники тоді говорили, що уряд Іраку не представляє інтересів всіх етнічних груп країни, а тому дати авіа підтримку було б не раціонально (див. Америка та проблеми в Іраку). Коли нарешті вибрали новий уряд, адміністрація Обами далі зволікала. Однак після того, як озброєні угруповання Ісламської держави Іраку та Сирії (ІДІС) майже дійшли до Багдаду, Обама однак таки прийняв рішення про підтримку іракської армії авіа ударами (див. Барак Обама санкціонує проведення авіаударів в Іраку) та озброєння курдів.

Питання нерішучості демократів - адміністрації Обами ще більше загострилося, коли ситуація на Україні погіршувалася… Росія почала використовувати не тільки важку артилерію типу «Град», «Смерч», озброювати бойовиків, котрі варварські вбивали чоловіків, жінок дітей, обстрілювали дитсадочки, школи, житлові будинки але і використовувати регулярну армію… Та перед цим, вони навіть прислали повністю укомплектований зенітний комплекс «Бук (ЗРК)» з екіпажем, котрий 17 липня 2014 року холоднокровно збив пасажирський літак Малайзійських авіаліній[1], рейс MH17 i таким чином закінчив життя для 298 чоловік.

Європейський союз знову був «стурбований» і на словах засудив агресію Росії, але через потребу постачання газу і страхом перед… можливо російською армією особливо дієвого нічого не зробив, не рахуючи санкцій, які через недорозвиненість російської економіки нічого не дають. Німеччина, яка є однією з ведучих європейських країн у всіх розуміннях цього слова, була і є незацікавленою поганими стосунками з Росією. Саме тому, коли український народ вийшов на барикади в січні 2014 року боротися за повалення режиму проросійських маріонеток, які і поняття не мали, як керувати країною, Європейський Союз намагався телефонними розмовами з Президентом Російської Федерації - Володимиром Путіним вирішити питання: сутичок в Україні, пізніше анексії Криму, а потім відкритої агресії на Донецьк».

Саме тому, помічник держсекретаря США Вікторія Нуланд в розмові з Джеффрі Пайєттом - з американським послом у Києві, нецензурно висловилася про європейську дипломатію. В розмові на тему залучення ООН до вирішення ситуації на Україні, вона сказала: «Коли сьогодні вранці я розмовляла з Джефом Фелтманом [2], він мав ім’я людини з ООН – Роберта Сері… Він також домовився з Сері і Пан Гі Муном[3], про те, що Сері понеділок чи у вівторок зможе в приїхати [в Україну]… На мою думку, це було б чудово зібрати все це разом[4]! Допомогти ООН це зібрати і… ну ти знаєш - «зробити»[5] ЄС»[6]. Німеччина, яка відігравала значну роль в цих «переговорах» зі сторони Європейсього Союзу, вирішувала, що робити далі, в особі Канцлера - Ангелі Меркель одразу ж засудила такі висловлювання американських дипломатів[7].

Сполучені Штати Америки завжди були набагато рішучіші в зовнішній політиці, і намагалися якось вирішити ситуацію. Коли російські агресори напали на Грузію в 2008 році, тодішній президент Міхеїл Саакашвілі не чекав на подачки від ЄС і одразу ж приїхав до США зустрітися з Президентом Джорджем Бушем… США не тільки зброєю підтримали Грузію, але і вислали обмежений контингент для охорони стратегічних будівель в Грузії.[8] Це допомогло російським агресорам зрозуміти, що продовжувати конфлікт немає сенсу! Тому вони припинили інвазію і зупинилися в Південній Осетії, де далі перебувають.

Що ж такого зробила Грузія, чого не зробила Україна, щоб отримати підтримку США?

1. Вони не вагалися і не торгувалися ні з ким. Влада країни заручилася підтримкою США і далі співпрацюють. Українські ж політики не тільки не змогли в перші дні агресії прийняти рішучих кроків, але з часів Майдану (з грудня 2013) торгуються то з ЄС, то з США, щоб побачити, що дасть більше допомоги!!! В результаті чого, ані США, ані Європа особливо нічим не допомагають, хиба що тільки фразами, що вони стурбовані!

2. Грузія почала свою співпрацю з США, ще в 2004 році, коли в Україні із-за роздробленості суспільства вважала своїми союзниками рускіх, а «Помаранчева революція» привела до влади нерішучих політиків, котрі сварилися за гроші і вирішували кулуарні справи, а країна занепадала. Вони зганьбили себе і ті цінності, які відстоював народ. Росія – це добре знала і бачила і тільки «підливала масла у вогонь», що ситуація в країні стала ще гірша і на основі цього привести до влади своїх маріонеток, які повністю підпорядкують країну Путіну.

3. Політики в Грузії навели порядок, зробили реформи, відгородилися від захопленої частини – Південної Осетії і далі розвивають країну. В Україні, політики не тільки не зробили нічого доброго для про європейського населення, але і в результаті поганого керування країною максимально загострили відносини з Росією, торгувалися з ЄС і США в результаті отримали трішки від тих та інших, але суттєвої допомоги далі немає, а також в результаті незграбного, невмілого керування армією та наявністю великої кількості зрадників вислали на вірну смерть сотні солдат – молодих людей, які працюючи могли відбудувати країну економічно.

4. Грузія вичистила політичні кулуари від зрадників та ворогів країни, які працювали на Росію. В Україні – 5 колона – проросійські політики , посіпаки Януковича, далі продовжують свою кар’єру і діють проти України. Але тут внутрішня політика країни пішла ще далі: політики не тільки погодилися фінансувати захоплені території на яких перебувають головорізи і зі зброєю різних типів, але і оголосила перемир’я яке виконує українська армію ціною смерті молодих солдат, бо для терористів немає перемир’я – тому їх і називаю терористами, бо вони тероризують цивільне населення!!! Крім того, в якій це країні підтримують мову (російську), яка стала причиною зовнішньої агресії???

Американські політики, розвідка, Держдепартамент, Конгрес і Президент США – про все це знають. Останнім часом з’являється сумніви чи українські політики зорієнтовані, що відбувається? Президент США Обама, котрого вибрали тому, що він обіцяв припинити війну в Іраку, забрати американських солдатів, допомогти бідному населенню отримати медичну страховку не має намірів розпочинати нову війну, входити в конфронтацію з рускіми, погіршити відносини в ЄС через країну, в якій політики самі не знають, що їм робити і який напрямок їхніх дій… котрі торгуються то з ЄС то з США. Ціллю його політики було забезпечення добробуту американців, а не сильна зовнішня політика. Саме тому, він ледве прийняв рішення про початок бомбардування позицій терористичних угруповань в Іраку, саме тому, замість рішучої відповіді на агресію Росії він впровадив санкції, саме тому коли деякі сенатори і політики - республіканці, як Джон Маккейн[9] просили його дати Україні зброю для само захисту, його адміністрація дала допомогу скомплектовану з не летальної зброї.

Крім того, в своїй промові 29 серпня 2014 (див. Барак Обама про ситуацію на Україні), Президент США Барак Обама сказав, що «Я цьому [санкціям] сприяю настільки, наскільки це необхідно на думку наших європейських партнерів», а головним його європейським партнером є Німеччина, яка зацікавлена хорошими відносинами з Росією. Відповідно, європейські партнери радять такі, санкції, які Росію торкаються в мінімальній мірі, що дозволяє їм продовжувати агресію на Україну.

 

Агресія Росії на Україну

2. Трагічний рейс MH17 Малайзійських авіаліній

 

Родичі німців, які загнули, коли російські терористи збили рейс МН17 Малайзійських авіаліній над Донеччиною збираються подати в суд на Україну (!) за те, що мовляв «кожна держава відповідає за повітряний простір над своєю територією, якщо вона відкриває його для перельотів»[10], Україна не закрила повітряних простів, що спричинило загибель людей.

 

Російські терористи літак збили 17 липня 2014 року. На той момент вже всі знали, що Росія напала на Україну і хоче забрати східну частину, а ЄС був «стурбований». Неодноразово повідомлялося, що росіяни використовують різноманітні зенітні комплекси, щоб збивати літаки, однак Малайзійські авіалінії про це не знали?

Чому влада України не закрила повітряний простір, де відбувалися бойові дії досі є загадкою! Однак варто звернути увагу на те, що до суду хочуть подати на Україну а не на Росію, яка нахабно, відкрито постачала ці комплекси терористам! Це може бути також спричинене тим, що родичі просто шукають, хто може відповісти на смерть їхніх близьких? Малайзійські авіаліній збираються виплатити їм по 50 тис. євро для кожної жертви. Для цієї компанії це другий такий серйозних інцидент – перший був 8 березня 2014 року. Тоді в Південно-Китайському морі зник рейс MH370, який досі не знайшли. Подейкують, що компанія на межі банкрутства.

Вину за те, що сталося Росія також перекидає на Україну… Тут діє закон сильнішого, адже родичі загиблих і європейські суди бояться Росії, а тому не загострюватимуть ситуації… Україні краще найняти дуже доброго адвоката і представити дуже переконливі докази для свого захисту, бо в іншому випадку країна буде змушена виплачувати величезну компенсацію жертвами російської агресії на території України.

Однією з гучних справ пов’язаних з Європейським судом з прав людини у Страсбурзі відбулася в липні 2014 року. В’язні ЦРУ: палестинець Абу Зубайда і саудієць Абу аль Рахім Аль Нашірі подали в суд на Польщу за те, що країна в 2002-2003 роках порушила їх права людини … адже агенти ЦРУ катувати їх на орендованій ділянці в Польщі. Згідно до рішення суду, Польща повинна першому з них виплатити 130 тис. євро, а другому 100 тис. євро. З’являється питання, чому вони подали в суд на Польщу а не на ЦРУ? Відповідь проста – а тому, чому німці збираються подати до суду на Україну, а не на Росію!

---

[1] Malaysia Airlines

[2] Джеф Фелтман (анг. - Jeffrey D. Feltman) – на той час заступник Генерального секретаря з політичних питянь Організації Об’єднаних Націй, американський дипломат.

[3] Пан Ґі Мун - 8-й Генеральний секретар ООН, дипломат південної Кореї. Дізнатися більше тут.

[4] Йдеться про ситуацію на Україні, коли на майдані стояли люди, відбувалися масові сутички, а європейські дипломати тільки приїздили повитися, але не мали жодної чіткої позиції, а також про визначення лідера з поміж трьох опозиціонерів: Арсенія Яценюка, Володимира Кличка та Олега Тягнибока.

[5] Тут Вікторія Нуланд вжила нецензурного англійського слова, яке окреслює статевий акт.

[6] Джерело (21.09.2014): http://www.youtube.com/watch?v=5K20fIHKnRg

[7] Джерело (21.09.2014): 24tv.ua

[8] Джерело (21.09.2014): http://www.infowars.com/evidence-of-us-military-presence-in-georgia/

[9] Джерело (21.09.2014): foxnews.com

[10] Джерело (21.09.2014): tsn.ua

Барак Обама про ситуацію на Україні

В п’ятницю 29 серпня 2014 Президент Сполучених Штатів виголосив промову на тему небезпечної ситуації в Україні та прогресуючої небезпеки, що походить від так званої Ісламської держави.

Про що ж говорив Барак Обама цій конференції? Йшлося про економіку в США,  війну в Іраку та насилля в Україні. Повна версія прес-конференції: https://www.youtube.com/watch?v=1i-cY5PGC8A

 

 

 

Вибрані елементи промови Президента США Барака Обами 29 серпня 2014 року щодо України

«… Я тільки що говорив з Канцлером Німеччини Меркель про ситуацію в Україні. Ми погодилися, що немає жодних сумнівів, що Росія відповідальна за насилля у східній Україні. Росія сприяє насиллю, сепаратисти треновані в Росії, озброєні Росією, фінансовані Росією. Росія свідомо і швидко порушила суверенність і територіальну цілісність України.

Нові фотографії російських військ всередині України дозволили побачити всьому світу плани Росії. Все це відбувається в той час, коли українські війська досягають успіхів в боротьбі з сепаратистами. Наслідком дій Росії та більшості санкцій які ми з нашими європейськими та міжнародними партнерами прийняли, є ще більша ізоляція Росія, якої не було з часів холодної війни. Відбувається витік капіталу, інвестори останнім часом утримуються від подальших інвестицій, їх економіка занепадає.

Сприяння насиллю, що зараз відбувається на Україні принесе більше фінансових страт та наслідків для Росії. Наступного тижня, я відвідаю Європу, де буду координувати наших близьких союзників та партнерів. В Естонії, я знову підтверджу наші непорушні зобов’язання захисту наших партнерів в НАТО.

На саміті НАТО у Великій Британії , ми сконцентруємося на додаткових кроках, які ми можемо прийняти для забезпечення приготувань альянсу до будь-яких викликів.

Зустріч комісії НАТО-Україна буде ще однією можливістю для нашого альянсу продовжувати партнерство з Україною. Я з не терпінням очікую моменту підтвердження зобов’язань США перед Україною та її мешканцям, котре відбудеться в наступному місяці, коли в Білому Домі я прийматиму Президента Порошенка.

… Ми побачили те, що Президент Путін і Росія швидко оминули потенційні шляхи розв’язання ситуації дипломатичними методами. Отож після консультацій з нашими європейськими союзниками та партнерами, я очікую на додаткові кроки перш за все тому, що ми не побачили значимих дій зі сторони Росії, яка б дійсно намагалася все це дипломатично вирішити.

І, ви знаєте, я думаю, що санкції, які ми вже застосували - ефективні. За даними нашої розвідки, росіяни про це знають, незважаючи на те, що про це не говориться на російському телебаченні. І я думаю, що у нас є шляхи поглибити та поширити масштаб їх дії.

Але в кінцевому рахунку, я вважаю, що важливо зрозуміти наскільки прийняті Росією рішення ізолюють неї ж саму. Ви знаєте, вони самі собі це роблять. Я цьому сприяю настільки, наскільки це необхідно на думку наших європейських партнерів [підкреслення - oculisnonmanibus.blogspot.com]. Незважаючи на те, що через реалізацію санкцій вони терплять збитки, наші партнери розуміють, що на карту поставлені великі ставки. Ви знаєте, я з нетерпінням чекаю наших консультацій, коли ми зустрінемось наступного тижня».

Оригінальна версія промови про Україну

Повна оригінальна версія промови на сайті Washingtonpost.com

Реакція американського суспільства

Але увага глядачів по всій Америці була сконцентрована не на суті промови, а на костюмі Барака Обами. Справа в тому, що на прес-конференцію Президент одягнув світло-коричневий костюм, або як його ще називають кольору беж…

Що ж спричинило настільки несподівану і бурхливу реакцію інтернатів в Твіттері?

Даючи інтерв’ю для журналу Vanity Fair в 2012 році, Барак Обама сказав, що: «… зі свого життя потрібно також вилучити повсякденні проблеми, котрі відбирають у більшості людей дорогоцінну частину дня», після чого додав: «Ви побачите, що я одягаю тільки сірі або сині костюми…» тому, що: «я намагаюся зменшити кількість рішень, котрі потрібно приймати. Я не хочу вирішувати, що я маю їсти чи одягати тому, що є багато інших рішень, які я повинен прийняти».

Однак, коли на прес-конференції Президент США з’явився в бежевому костюмі, глядачі та інтернет-користувачі почали інтенсивно обговорювати питання, що це може означати? Варто, пригадати, що в американському суспільстві точиться суспільна дискусія на тему реформи медичного страхування, яка майже спричинила імпічмент Бака Обами див. Протистояння республіканці проти демократів…., а перед цим жорстока політична боротьба між республіканцями та демократами майже привела США до дефолту див. Припинення роботи уряду... та Кінець протистояння між Президентом і Республіканською партією.

Лауреат Пулітцерівської премії та критик моди Робін Гіван (анг.- Robin Givhan) прокоментувала ситуацію дуже стримано мовляв «…з костюмом Президента все було добре за винятком того, що він на нього трішки за великий. Як завжди».

«Ніщо так не вирізняє офіційний, федеральний, політичний Вашингтон, як темний костюм з білою сорочкою та червоною краваткою[1], а тому щось інше вважається чимось більшим ніж естетична єресь. Це консервативний костюм з двома ґудзиками, який має колір, що ідеально підходить до пори роки та нагоди. Це була «неформальна» прес-конференція. Чесно кажучи люди відреагували так, ніби Президент з’явився на публіці як Фаррелл Вільямс (анг.- Pharrell Williams) – в костюмі з шортами».

За словами редактора журналу Vanity Fair – Кіа Макаречі (анг.- Kia Makarechi) протягом прес-конференції в Твітері написано близько 4000 коротких повідомлень.

Серед них з’являлися коментарі типу: «зухвалість темно-коричневого кольору» (Jared Keller), «костюм жахливий» (Jamille Bouie) i т.д.. Дехто навіть порівнював колір костюму президента з тим, який мають комівояжери, що продають страховку тощо, інші ж підкреслювали, що костюм був за великий… Одним словом в інтернеті був неймовірний ажіотаж.

“Зазвичай, я прихильник Обами, але це була дуже слабка промова Обами і прес-конференція. “Вражаючим” був тільки його костюм”

– Ніколас Крістоф -  журналіст New York Times.

“Протягом конференції, написано більш ніж 4000 повідомлень в Твітері про костюм Обами”

– Кіа Макаречі – редактор новин журналу Vanity Fair.  

 

“Суть промови Обами – це відсутність чіткої стратегії, щодо ІДІС чи України, але [він] спостерігатиме і розроблятиме нові варіанти”

- Ніколас Крістоф - журналіст New York Times.

 

Джерело: Washingtonpost.com

---

[1] в українській мові використовується два терміни, що окреслюють той самий аксесуар чоловічого туалету – краватка – термін, що походить від англійського слова „Cravat”, німецького „Krawatte”, та польського „Krawat” та галстук, яке походить з німецької мови «Halstuch» і означає «шийна хустина», а російській мові вживається в значенні краватки, адже вони зміни значення слова.

Барак Обама санкціонує проведення авіаударів в Іраку. Текст промови

Промова англійською мовою: http://youtu.be/ax4a6cH1Wjs    07.08.2014

«Сьогодні, я прийняв рішення про початок двох операцій в Іраку: точкового бомбардування, ціллю якого є захист нашого, американського персоналу та гуманітарну допомогу, яка має сприяти захисту тисяч цивільних іракців, які перебувають в горах без їжі та води і знаходяться на межі смерті. Дозвольте мені пояснити суть заходів, які ми вживаємо і чому?

По-перше, в червні коли угруповання ІДІС[1] почало наступ в Іраку я сказав, , що Сполучені Штати Америки будуть готові цілеспрямовано діяти в Іраку, тоді коли і якщо ми вирішимо, що ситуація цього вимагає. За остатні дні, ці терористи продовжили просуватися вздовж Іраку і рушили на Ербіль[2], де наші дипломати та обслуговуючий персонал виконують свої обов’язки в консульстві, а військовий персонал консультує іракські війська. Щоб зупинити наступ на Ербіль, я наказав військовим розпочати точкове бомбардування конвоїв терористичного угрупування, якщо вони просуватимуться до міста. Ми плануємо залишатися пильними та вжити заходів, якщо терористичні угруповання загрожуватимуть нашому персоналу або об’єктам по всьому Іраку, включаючи наше консульство в Ербілі та наше посольство в Багдаді. Ми також забезпечуємо термінову допомогу іракському уряду та курдським військам, щоб вони могли ефективніше боротися проти угруповання ІДІС.

По-друге, після запиту іракського уряду ми почали операцію, котра має допомогти врятувати цивільних мешканців, що знаходяться в горах у скрутному становищі. Бойовики ІДІС «марширують» вздовж Іраку здійснюючи безжалісну кампанію проти невинних іракців… Ці терористи використовують варварські методи, особливо проти релігійних меншин включаючи християн та єзидів – малої, стародавньої релігійної секти. Незліченна кількість іракців була витіснена… Моторошні звіти описують, що ополченці ІДІС переслідують родини, проводять масові екзекуції, поневолюють жінок єзидів.

Протягом останніх днів єзиди: жінки,чоловіки та діти з району Синджару рятувалися втечею… і тисячі… можливо десятки тисяч зараз ховаються високо в горах з обмеженими запасами: без їжі, без води… Люди голодують і діти вмирають від спраги…

Тим часом, внизу армія ІДІС закликала до систематичного знищення всієї етнічної групи, що могло б призвести до геноциду. Отож, ці невинні родини зіткнулися з жахливим вибором: спуститися з гір і бути ліквідованими або залишитися і повільно вмирати від спраги та голоду…

Я раніше сказав, що Сполучені Штати не можуть і не повинні втручатися кожного разу, коли в світі з’являється криза, тож дозвольте мені бути щирим що до того, чому ми повинні діяти і діяти негайно! Якби ми зіткнулися з такою ситуацією, яку маємо в тих горах, де невинні люди зустрілися віч-на-віч з насиллям страхітливого масштабу і ми мали б мандат на допомогу… в цьому випадку, я подав запит до іракського уряду … і якщо ми мали б унікальну можливість допомогти уникнути різанини, я переконаний, що Сполучені Штати Америки не повинні були б «закривати» на це очі. Ми можемо діяти обережно і відповідально, що запобігти потенційному геноциду. От, що ми робимо в тих горах.

Тому я санкціонував точкове бомбардування, якщо виникне потреба допомогти армії Іраку, котра намагається пробити облогу гори Сінджар та захистити цивільних мешканців, що там перебувають. Щоб допомогти цим відчайдушним жінкам, чоловікам та дітям вижити американська авіація вже почала діяти скидаючи гуманітарну допомогу з літаків: їжу та воду!

Раніше, цього тижня один житель Іраку з цього регіону волав на весь світ, що ніхто не береться допомогти. Отож сьогодні Америка їм допоможе! Ми також консультуємося з іншими країнами та Організацією Об’єднаних Націй закликаючи до дій для вирішення цієї гуманітарної кризи.

Я знаю, що багато з вас виправдано стурбовані будь-якими військовими діями в Іраку, навіть обмеженим бомбардуванням, як це. Я це розумію! Балотуючись на цю посаду, я обіцяв закінчити війну в Іраку і повернути наших солдатів до дому. І ми це зробили. Будучи головнокомандуючим, я не дозволю втягнути Сполучені Штати у ще одну війну в Іраку.

Отож, незважаючи на те,що ми підтримуємо іракців, які воюють проти терористів, американські бойові частини не повернуться до Іраку воювати. Тому, що не існує американського військового розв’язання масштабної кризи в Іраку. Єдиним довготривалим вирішенням є примирення в іракському суспільстві та зміцнення іракських сил безпеки.

Однак ми можемо і повинні підтримувати сучасні сили, корті можуть принести стабільність Іраку. Тож, якщо ми здійснимо ці дві місії, ми продовжимо шукати широку стратегію, котра дозволить іракцям протистояти кризі. Лідери Іраку повинні об’єднатися і створити новий уряд, який представлятиме законні інтереси всіх іракців і тоді вони зможуть дати відсіч угрупованню ІДІС.

Іракці вибрали нового президента, нового спікера парламенту і шукають консенсусу щодо нового прем’єр міністра. Це прогрес, котрий повинен відбуватися далі незважаючи на дестабілізацію спричинену терористами, котрі користуються тим, що в іракському суспільстві існують протиріччя.

Колу в Іраку буде новий уряд, Сполучені Штати та інші країни регіону співпрацюватимуть з ним, збільшуючи підтримку котра допоможе справитися з гуманітарною кризою та антитерористичним викликом.

Країни-сусіди Іраку не зацікавлені в цих жахливих стражданнях чи нестабільності. Тож, ми продовжимо працювати з прихильно наставленими країнами та союзниками: щоб допомогти біженцям знайти притулок, їжу та воду, яка їм так потрібна та щоб допомогти іракцям відбити навалу угруповання ІДІС.

Кілька сотень американських радників, яких я наказав відправити в Ірак, продовжать визначати, що ще ми можемо зробити, щоб допомогти тренувати, радити та підтримувати наступ іракських військ.

Я консультувався з Конгресом, щодо прийнятого сьогодні мною рішення. Ми далі співпрацюватимемо в такому темпі.

Мої співвітчизники - американці! Світ стоїть перед багатьма викликами… І коли Америка ніколи не була в стані виправити все те, що неправильно, Америка зробила світ безпечнішим і процвітаючим місцем. Наше лідерство необхідне, щоб гарантувати світову безпеку і процвітання, на яке покладатимуться наші діти та внуки. Ми робимо це для того, щоб відновити головні принципи. Ми робимо все те, що необхідно, що захистити наших людей…

Ми підтримуємо наших союзників, коли їм загрожує небезпека. Ми очолюємо коаліцію країн, які підтримують міжнародні норми. Ми намагаємося залишатися вірними істинним цінностям, фундаментальна суть яких полягає на тому, що частиною життя людини має бути свобода та гідність . Вони є спільними для всіх людей де б вони не знаходилися. Ось чому люди по всьому світу дивляться на Сполучені Штати з надією, що вони очолюватимуть світ. Ось чому ми це робимо!

Дозвольте мені закінчити запевняючи вас, що не існує рішення, яке я розглядав би серйозніше ніж використання військової сили. За останні кілька років, ми повернули переважну більшість американських солдатів до дому з Іраку та Афганістану. Я обережно розглядав заклики щодо використання військової сили тому, що Америка в своєму арсеналі має інші механізми ніж військова сила. Ми можемо керувати силою нашої дипломатії, економіки та нашими ідеалами. Але коли є небезпека для американських громадян, ми вживаємо заходів – це моя відповідь, як головнокомандуючого. І коли багато тисяч цивільних зіткнулися з небезпекою, котра загрожує їм бути стертими з лиця землі, а ми маємо можливість щось зробити, ми це зробимо. Це наша відповідальність, як американців. Це перевага американського лідерства. Це те, ким ми є.

Отож, цього вечора дякуємо чоловікам і жінкам в уніформах, особливо нашим хоробрим пілотам, котрі літають над Іраком для захисту наших співвітчизників і рятують життя великій кількості жінок, чоловіків та дітей, з якими вони ніколи не зустрінуться. Вони представляють американське лідерство в найкращому світлі. Як нація, ми повинні ними пишатися і бути прихильними щодо твердого рішення нашої країни відстояти власну безпеку та гідність наших побратимів - людей.

Боже благослови закордонний контингент! Боже благослови Америку!»

---

[1] Ісламська держава Іраку та Сирії, яку також називають Ісламська держава Іраку та Леванту (ІДІЛ), анг. ISIS - Islamic State of Iraq and Syria.

[2] іракське місто на півночі Іраку.

Зовнішня політика США на близькому сході

 

В попередніх статтях ми вже писали, що після того, як американські солдати залишили Ірак, в країні почалися сутички між екстремістами та армією країни, котра програє бої. Вчора втрачено чергове місто – Талль Афар (Tall Afar). Це історичне дежавю все зустрічалося в історії раніше – див.  Що сталося в Іраку і далі відбуватиметься…

Держсекретар США – Джон Керрі поїхав в Багдад швидко допомогти сформувати новий уряд, що має запобігти так званій «сектантській війні». Керрі зустрівся прем’єр міністром Іраку Ноурі Малікі (Nouri Maliki) та головним мусульманином шаїтів, а також курдськими лідерами. Ця зустріч – є однією з найважливіших з того моменту, як почалася криза в Іраку.

У США багато політиків вважають, що саме міжусобиці в уряді на етнічному тлі – це причина відступу армії, що є дуже вигідно згрупованим, організованим екстремістам. Джон Керрі закликав правлячий уряд якнайшвидше почати формувати новий з урахуванням більших повноважень і прав для Сунітів та Курдів. За його словами, саме тепер: «настав час для прийняття рішення іракськими лідерами», адже «Ірак зіткнувся із загрозою існування, а тому іракські лідери повинні з цим боротися». Зовсім інше питання наскільки влада може боротися через внутрішні конфлікти, які є найбільш складними і вимагають багато зусиль, іноді навіть серйозних компромісів.

Джон Керрі – Держсекретар США

Раніше ми писали (див. Америка та проблеми в Іраку, Що сталося в Іраку і далі відбуватиметься…), що іракська армія в боях з екстремістами робить «стратегічний відхід», що власне підтвердив прес-аташе Квасім Атта (Qassim Atta). В результаті таких дій, прихильники угруповання Ісламської Держави Іраку і Шаама (Islamist State of Iraq and al-Sham, or ISIS) оточили місто Талль Афар (Tal Afar), що знаходиться в північній частині країни. Незважаючи на це, Квасім Атта вважає, що: «у сил безпеки є багато варіантів запланованої атаки… Відступ в Талль Афар – це один з цих планів, а не результат програшу армії». Зі слів можемо здогадуватися, що можливо там «були провокації» про, які так часто говориться останнім часом.

„Однак слово провокація - означає навмисні дії проти окремих осіб, організацій, держав тощо з метою штовхнути їх на згубні для них вчинки». Війною ж вважається збройне протистояння між різними сторонами. Якщо збройні сутички чи війна – це провокації, то в Іраку зараз відбувається найбільша провокація всіх часів!!!”

Теперішня ситуація в місті Талль Афар досить складна, адже воно та аеропорт знаходяться на шляху стратегічного кордону з Сирією, і на даний момент є під контролем угруповання Ісламської Держави Іраку і Шаама. Варто пригадати, що 10 років тому це місто відвойовували армійські підрозділи США численністю 1200 солдатів. Вони проводили зачистку від екстремістів дуже детально – будинок за будинком.

За вихідні з Сирії підтягнулися сунітські бійці під керівництвом угруповання Ісламської Держави Іраку і Шаама, що суттєво збільшило чисельність осіб, що воюють на стороні екстремістів та відтіснили армію Іраку від кордонів своєї ж країни. В результаті цього північна частина Іраку опинися під їх контролем. Це також стосується міста Анбар (Anbar).

Міста Талль Афар та Мосул на півночі Іраку

Такий розвиток ситуації в регіоні, де Сполучені Штати витратили багато людських і фінансових засобів протягом 8 річної війни змусив Держдепартамент прийти на допомогу в сфері дипломатичного вирішення ситуації. Джон Керрі зустрівся з всіма членами нового уряду, щоб переконати їх об’єднатися.

Президент Обама, заявив, що вишле до країни 300 військових радників, котрі мають допомогти армії боротися з повстанцями в північному місті Мосул, про яке ми писали вже писали раніше (див. Америка та проблеми в Іраку). В даний момент Президент США також роздумує над авіапідтримкою для іракської армії (див. Що сталося в Іраку і далі відбуватиметься…).

Незважаючи на це, державні чиновники США не переконані в тому, що іракська армія зможе відбити велику частину території без кардинальної зміни діючого уряду.

Одне з головних джерел: latimes.com

Америка та проблеми в Іраку

Повертаючись до теми “Що сталося в Іраку і далі відбуватиметься, коли американська армія повністю залишить країну?” варто сказати, що історія продовжується не на користь іракської армії і встановленого Америкою уряду. Минулого тижня, моджахеди – борці за класичні мусульманські цінності, які в більшій мірі є неприйнятними в сучасному західному світі, захопили іракське місто Мосул (анг.- Mosul) і далі рухаються до Багдаду.

Чому частина місцевого населення підтримує моджахедів і воює проти армії власної країни? Ця ситуація дуже пригадує події в одній і пострадянських країн, де частина місцевого населення будучи в державних структура не тільки перейшла на сторону терористів, але прихопила з собою військову техніку та озброєння. Вся проблема в цінностях!

У випадку Іраку місцеві мусульмани з дитинства вчаться своїх цінностей і більша частина з них фанатично їм віддані. Іракська армія сформована американським урядом за допомогою прямих інвестицій, тобто закупу сучасної техніки, навчання офіцерів, створення відповідної інфраструктури, сприймається як щось “чуже”, як частина впливів “ворога”. Зі сторони моджахедів американська інвазія – це агресія на арабську країну, що стала результатом між іншим накидання американських цінностей - західної цивілізації. Для відданих своїм переконанням арабів – це зло, що спричиняє моральне загнивання. Відповідно з ним треба боротися, а тому частина місцевого населення проти іракської армії, як проти ворогів та зрадників, що продалися за гроші.

А ті, особливо добре не воюють, вони тільки мають техніку останніх зразків. Подібна ситуація вже зустрічалась раніше підчас іншої війни, про яку можна прочитати в статті “Що сталося в Іраку і далі відбуватиметься, коли американська армія повністю залишить країну?”. Важливо додати, що сучасне протистояння відбувається поміж діючою владаю Шиїтів на Сунітами, які виступають в ролі повстанців.

Щодо ситуації в пострадянській країні, то там теж наступив конфлікт цінностей за подібним сценарієм, з тією різницею, що там немає мусульманів, а питанням віросповідання відводиться дуже мало місця, якщо відводиться взагалі. Головна проблема – це сфера впливів, механізмом якої є переконання.

Підчас подій в Мосулі, іракська армія почала програвати бій (десь ми все це чули – див. Що сталося в Іраку і далі відбуватиметься, коли американська армія повністю залишить країну), вони вислали до американської армії запит про вогневу підтримку з повітря. За даними інформаційного порталу news.yahoo.com екс-командуючий ЦРУ (анг.-CIA) – генерал Девід Ховелл Петреус заявивив, що США не повинні втручатися в шаїцько-суніцький конфлікт на військовому рівні, але якщо з’явиться така потреба, то потрібно підтримати уряд Іраку в боротьбі проти екстремістів. Він також зазначив, що політика, яку проводить керівництво в Багдаді повинна бути радикально змінена.

В американські пресі зараз інтенсивно обговорюють події в Іраку, а особливо захоплення міста Мосул та ганебний відступ іракської армії. За словами місцевих очевидців офіцери втікали першими, або вживаючи військових термінів – відступали першими залишаючи солдатів на полі битви. Деякі політики, як Гілларі Клінтон критикують уряд Іраку, як недієздатну владу[1] та вважають, що американські війська мають бути присутні в цій країні[2], а інші вважають, що уряд мусять піти у відставку.

На закінчення варто додати, що війська США залишили Ірак в 2011 році, коли Президент Брак Обама виконав свою обіцянки виборцям. Вважається, що протягом війни в Іраку в період від 2003-2011 (8 років) загинуло близько 4,5 тис. солдатів США і витрачено мільярди доларів платників податків (анг.- tax dollars).

---

[1] http://www.politico.com/story/2014/06/hillary-clinton-iraq-107845.html

[2] http://www.thedailybeast.com/articles/2014/06/18/hillary-clinton-pushed-obama-to-keep-troops-in-iraq.html