Ситуаційна кімната Білого Дому

Адміністрація Джона Фіцджеральда Кеннеді в 60-х роках ХХ століття була зацікавлена в якнайшвидшому переказі інформація, щодо подій в США і в світі. Після невдалої операції в Затоці свиней (анг. Bay of Pigs Invasion), яку спонсорувало ЦРУ, Президент Кеннеді вирішив, що потрібно створити оперативний штаб, до якого впливала б інформація в реальному часі. В 1961 році в західному крилі Білого Дому створено кімнату з безпечним зв’язком і найсучаснішим тогочасним обладнанням, її названо Ситуаційна Кімната (анг. The situation room), в інших перекладах – Операційний штаб.

На початку, в 60-х роках в кімнаті знаходилося п’ять груп спостереження, які моніторували ситуацію 24 години на добу, 7 днів на тиждень. Однак з часом, і з політичними змінами в світі, кімнату реорганізували і відповідно модернізували, оснащуючи найсучаснішим обладнанням.

Працівники Ситуаційної кімнати - це найкращі працівники розвідки та військові фахівці, котрі відзначаються політичною нейтральністю. Цей факт гарантує безперебійну роботу ситуаційної кімнати незалежно від того, з якої партії походить президент.

На короткому відеоролику представлено всю суть діяльності і принцип функціонування кімнати. Переклад з англійської подано нижче.

   

« [Працівник Ситуаційної Кімнати Білого дому]:

- Доброго вечора пане Прем’єр міністр, зачекайте будь-ласка на з’єднання з Президентом Обамою. …Представляю вам Прем’єр міністра…».

[Джеф Харлі[1]]: «Ми знаходимося в західному крилі Білого Дому, в Ситуаційній Кімнаті. Tут, в Ситуаційній Кімнаті ми щоденно приймаємо майже 25 конференцій і близько 250 гостей, які беруть участь в різних зустрічах протягом дня. Щомісяця нашими відвідувачами та учасниками різних засідань стають майже 5000 осіб.

Цей об’єкт – це сучасне приміщення з можливістю керування відео-конференціями за участі 1700 чи 1800 осіб з усього світу».

[Ричард Рід[2]] - «Це внутрішнє засідання агенції, котре стосується стрімкого поширення епідемії (пандемії) вірусу типу А (H1N1). Отож, на засіданні присутні представники міжвідомчих підрозділів: департаментів і агенцій виконавчої гілки влади. Вони тут мають технологію і можливість за допомогою електронних технічних засобів залучити інші департаменти і агенції до обговорення замість того, щоб проводити зібрання віч-на-віч».

[Джеф Харлі]: «Ситуаційна кімната Білого Дому створена в травні 1961 року з ініціативи тодішнього Радника Президент США з національної безпеки МакДжорджа Банді (анг. - McGeorge Bundy). Тоді вони були спраглі інформації, особливо Президент Кеннеді. І щоб заспокоїти цю потребу, вони обладнали тут, в Білому Домі центр комунікації…

В 2007 році в Ситуаційній Кімнаті Білого Дому відбулася генеральна модернізація , яка значно збільшила розміри[3] і можливості кімнати. Замість однієї головної конференційної зали збудовано три…

Це велика зала для конференцій де Президент проводить засідання Ради національної безпеки (анг. – National Security Council) США.

Це крісло президента. Він контролює відео налаштування, з мікрофоном включно.

В наш час, крісла розміщено традиційно - відповідно до ієрархії рангів міністрів-членів кабінету, котрі присутні на зібранні. З головною залою для конференцій пов’язана мала допоміжна кімната, котра створена для того, що Президент міг запросити одного або кількох учасників конференції і провести зустріч один на один.

Атмосфера і все, що ви тут бачити, на приклад різні сорти деревини, підібрані так, щоб відтворити оточення інших місць, де перебуває президент: таких, як президентський літак[4] та Camp David [заміська вілла президента США]. Де б президент не перебував, атмосфера, інтер’єр і звукове оточення скрізь такі самі.

Однією з вражаючих[5] в Ситуаційній кімнаті Білого Дому зокрема в цьому приміщенні – є можливість забезпечення конфіденційності для Президента, на випадок якщо він, як глава держави вирішить особисто комусь зателефонувати. Те, що ми зможемо зробити – це затуманити вікно і забезпечити йому відповідний рівень конфіденційності.

В Ситуаційній кімнаті Білого Дому розміщена певна кількість циліндричних телефонних кабін, з яких можна зробити як звичайний, так і секретний дзвінок.

А це кімната оперативного реагування (анг. watch floor) Ситуаційної Кімнати Білого Дому. Найважнішою елементом цієї кімнати є інформаційна обізнаність. Ми являємося центром обробки інформації, це означає, що опрацьовуємо близько 2000 фрагментів інформації кожного дня.

Щоденно ми пишемо 3 звіти безпосередньо для президента. В основному це оновлення інформації, адже можливо що президент, ще мав можливість ознайомитися з додатковою інформацією.

Кімната, яку ви бачите позаду мене називається кімнатою збору[6] і саме тут збирається персонал в часі кризи. Телефони і комп’ютери завжди ввімкнені, а тому є можливість миттєвого до них доступу і опрацювання інформації з метою створення короткого звіту для осіб, які прийматимуть рішення в Білому Домі, реагуючи на появу даної ситуації. Саме тому, це приміщення і називається Ситуаційна кімната.

Одна третя персоналу – це представники розвідки, одна третя – це представники Міністерства внутрішньої безпеки США[7] і решта – це представники армії США. Ми тут знаходимося тому, що ми поза політикою (аполітичні). Ми не демократи, ми не республіканці. Ми тут знаходимося, що підтримувати нашу націю, президента США і власне саму інституцію президентства. Всі працівники Ситуаційної кімнати Білого Дому – просто найкращі і найяскравіші особи, яких має ця нації. Вони дуже добре виконують свою роботу, все, що тільки можуть зробити…

…Вульф Блітзер (анг. Wolf Blitzer), мені здається знаходиться на відстані однієї милі в своїй Ситуаційній кімнаті,але не в Ситуаційній кімнаті Білого Дому[8]».

---

[1] Jeff Harley – deputy director of White House Situation Room - Джеф Харлі – заступник директора Ситуаційної Кімнати Білого Дому.

[2] Richard Reed – senior director for resilience policy / Ричард Рід – старший директор відділу політичної пружності [відділ, що займається використанням наявних ресурсів, аби відповідати на несприятливі ситуації]

[3] в оригіналі анг. square footage (кількість квадратних футів)

[4] англійською мовою називається Air Force One (Борт номер один)

[5] в оригіналі „cool feature” – дослівно «крутих функцій», але це слово в українській мові пов’язане з молодіжним сленгом (часто говором) та базовим словниковим запасом бандюків, тому його замінено на інший близькозначний літературний термін.

[6] анг. surge room

[7] Department of Homeland Security

[8] Жарт стосується журналіста CNN, який мав передачу під назвою Ситуаційна кімната (анг.The situation room), саме тому Джеф Харлі наголосив, що це різні кімнати.

Проміжні вибори в США 2014– перемога Республіканців

Логотип Республіканської Партії

Кожні 2 роки між Президентськими виборами в Америці відбуваються Проміжні вибори - Мidterm Еlection, на яких обирають кандидатів до Палати представників, Сенату, а також (в цьому році) 36 губернаторів.

У вівторок 04 листопада 2014 в США відбулися проміжні вибори. Посилаючись на CNN, мережа «Голос Америки» повідомляє, що явка виборців була дуже не значною.[1] Лише 40% виборців взяли участь у виборах до Конгресу. Для порівняння в президентських виборах зазвичай приймає участь 55-65% населення.

Невдала політика демократів, а особливо не популярні рішення Президента Барака Обами, щодо медичної реформи званої „ObamaCare” (див. Медичне страхування Obamacarе…), скандали пов’язані з Агентством національної безпеки (анг. - NSA, National Security Agency), програмою PRISM (див. Соціальна мережа “В Контакті” прийняла на роботу Едварда Сноудена), не окреслена політика щодо Іраку, обмін американського солдата на трьох терористів[2] (див. Демократи…Америка…), спроби президента закрити сумнозвісну в’язницю Гуантанамо Бей (анг. - Guantanamo Bay), скандал з Секретної службою США, яка не справилася зі своїми обов'язками і «дозволила» невідомому з ножем бігати по газоні навколо Білого Дому[3], слабка зовнішня політика, котра дозволила Президенту Російської Федерації Володимиру Путіну розпочати військове вторгнення на Україну та тримати в напруженні всю Європу,  а бойовикам Ісламської держави Іраку та Леванту (ІДІЛ) захопити Ірак.

Черговим скандалом  був таємний лист Президента Барака Обами до Іранського Президента – Хассана Рухані, де він запропонував обом країнам разом боротися проти ІДІЛ, що було не доречним з багатьох причин. Всі ці кроки переконали американське населення, що Республіканська Партія (анг. – G.O.P. Great Old Party, Republican Party) має рацію говорячи про те, що Президент Обама діє всупереч американським інтересам.

В середу 05 листопада 2014 Республіканська партія здобула перемогу в більшості штатів. Її представники зайняли більшість місць в Палаті Представників та Сенаті, а це означає, що Президент США муситиме рахуватися з їхньою думкою та шукати консенсусу в тракті прийняття рішень.

Палата представників в цілому нараховує 435 місць, які між собою розділили дві партії: Республіканці отримали – 244 місць, а Демократи – 184 і 7 місць поки що залишаються вакантними.

В Сенаті існує поділ сенаторів на 3 класи. Перший і другий клас нараховують по 33 місця, третій – 34. На цих виборах було доступно 33 місця другого класу. Республіканська Партія зайняла 22 місця, а Демократична – 11. Таким чином Республіканці мають підстави святкувати перемогу, про що вже третій день йдеться на каналі FOX News, який відкрито їх підтримує.

 

Невдовзі стане відомо, як зміниться політика США…

---

[1] Голос Америки (08.11.2014): http://ukrainian.voanews.com/content/article/2508291.html

[2] Демократи…Америка… Військові… і Талібан. Частина 2

[3] (08.11.2014)http://www.huffingtonpost.com/2014/09/20/white-house-arrest_n_5855202.html

Хвороба Робіна Вільямса

 

Самогубство актора Робіна Вільямса (Robin Williams) стало великою несподіванкою для мільйонів його фанів, а також колег та знайомих. Поки що поліція офіційно не оголосила результати розслідування – див. Робін Вілльямс… Кілька слів про його життя…, але останнім часом в американській пресі з’явилося багато інформації на тему його діагнозу.

 

В четвер 14.08.2014 жінка актора Сюзанна Шнейдер (Susan Schneider) заявила, що у Робіна Вільямса виявлено ранні стадії хвороби Паркінсона, що пов’язана з порушеннями перебігу процесів у мозку, які у свою чергу спричиняють порушення координації, мови, сповільненням рухів та ін. За її словами актор був не готовий поділитися цією новиною публічно.

Майкл Джей Фокс (анг. Michael J. Fox)– зірка Голівуду, котрий отримав такий самий діагноз в 1991 році, тільки через 7 років відважився публічно заявити про свою хворобу. До цього він надуживав алкогольними напоями та емоційно страждав до моменту, коли отримав необхідну психологічну підтримку та поборов алкоголізм. В 1998 році, він заснував Фонд Майкла Джей Фокса (анг.- The Michael J. Fox Foundation), котрий займається дослідженням хвороби та пошуком дієвих методів лікування… До речі актор між іншим відомий з трилогії фільмів «Назад у майбутнє» (анг. – Back to the Future), де він грав головного героя Марті Макфлая…

Отож, коментуючи ситуацію Робіна Вільямса а особливо його депресію на яку він страждав протягом останніх років, він сказав, що «депресія – це симптом хвороби Паркінсона, який відділяє емоційну реакцію спричинену діагнозом». Вона властива людям з цим захворюванням.

Крім того, Майкл Джей Фокс додав, що Робін Вільямс підтримував його фонд, приймаючи участь у благодійних акціях, кошти з яких йшли на фінансування досліджень цієї хвороби. У своєму Твітері він написав: «Я був приголомшеним, коли дізнався, що Робін має хворобу Паркінсона. Я впевнений, що його підтримка нашої організації виникала з його діагнозу. Щирий друг, я бажаю йому спочивати в мирі»[1].

Чи хвороба Робіна Вільямса стала причиною, його дій, які призвели до смерті поки що достойменно не відомо. В той час, коли в пресі розгулюють різні спекуляції тему смерті актора, переважна більшість його прихильників чекають закінчення розслідування та офіційної версії поліції, що ж насправді сталося?

---

[1] Stunned to learn Robin had PD. Pretty sure his support for our Fdn predated his diagnosis. A true friend; I wish him peace.

Джерела (15.08.2014): http://www.huffingtonpost.com/2014/08/15/michael-j-fox-robin-williams-parkinsons-disease_n_5680910.html?utm_hp_ref=entertainment&ir=Entertainment

http://www.usatoday.com/story/life/people/2014/08/14/robin-williams-was-battling-parkinsons-disease/14062707/?csp=fbfanpage

Протистояння республіканці проти демократів….

 

Останнім часом політична ситуація клекоче не тільки на світовій арені, але також і в США. Одвічна боротьба республіканці – демократи від часу до часу набирає нових проявів. В кінці липня 2014 року Республіканська партія, яку ще країні називають також GOP (Great Old Party - Велика стара партія) намагалася подати на Барака Обаму в суд за перевищення своїх повноважень під час проведення «Реформи охорони здоров'я та захисту пацієнтів США» (загальновідома під назвою Affordable Care Act (ACA)), що у свою чергу призвело б до імпічменту президента.

Від самого початку з впровадженням цієї реформи були клопоти. Спочатку почалися запеклі обговорення, дискусії та супротив зі сторони республіканців. Однак незважаючи на це 25 березня 2010 року закон був прийнятий. Пізніше в тракті реалізації реформи та створення сайту з’явилися технічні проблеми. В перший же день виявилося, що сайт не працює так, як треба (див. Медичне страхування Obamacare –черговий скандал) і частина відвідувачів не змогла зареєструватися і т.д., що відразу ж з’явилося в новинах, як сенсація номер 1. Особливо інтенсивно оговорювалося це на каналі Fox, який без сумніві підтримує республіканців.

Що ж не подобається представникам республіканської партії? Справа в тому, що в США медицина платна. Це означає, що якщо хтось не має страховки і захворіє то за лікування мусить платити з власної кишені, однак за застрахованих осіб платять страхові компанії. Одним з головних аргументів за впровадження доступного медичного страхування було те, що страхові компанії не хотіли страхувати осіб з серйозними хворобами і т.д.. А іншою проблемою було те, що близько 30 мільйонів мешканців США жили на свій ризик без страхування.

Після реформи медичні послуги малозабезпеченого населення покладено на федеральний уряд, що в свою чергу вимагає високих коштів і т.д.. Це стало каменем спотикання між демократами і президентом зокрема та республіканською партією.

В жовтні 2013 року дійшло навіть до того, що США стали на порозі дефолту (див. Припинення роботи ураду і ресторанна справа...), але завдяки тому, що політики дбають про свою країну, їм вдалося домовитися і затвердити бюджет.

«Рани» республіканців так просто не загоїлися… На початку серпня 2014 вони хотіли якось знизити рейтинг Барака Обами і хотіли подати до суду, однак в Палаті представників ця ідея не пройшла, адже до неї приєдналися тільки 5 республіканців.

Після цієї події канал CBS провів опитування головним питанням якого був судовий позов проти президента. Виявилося, що 54% американців не підтримують цей процес, в той час коли 37% виступають «за». Подібне опитування провів також канал CNN. За його даними близько 57-41%[1] взагалі проти таких дій зі сторони республіканської партії.

---

[1] (11.08.2014) http://www.huffingtonpost.com/2014/08/06/obama-lawsuit-executive_n_5656484.html

Барак Обама санкціонує проведення авіаударів в Іраку. Текст промови

Промова англійською мовою: http://youtu.be/ax4a6cH1Wjs    07.08.2014

«Сьогодні, я прийняв рішення про початок двох операцій в Іраку: точкового бомбардування, ціллю якого є захист нашого, американського персоналу та гуманітарну допомогу, яка має сприяти захисту тисяч цивільних іракців, які перебувають в горах без їжі та води і знаходяться на межі смерті. Дозвольте мені пояснити суть заходів, які ми вживаємо і чому?

По-перше, в червні коли угруповання ІДІС[1] почало наступ в Іраку я сказав, , що Сполучені Штати Америки будуть готові цілеспрямовано діяти в Іраку, тоді коли і якщо ми вирішимо, що ситуація цього вимагає. За остатні дні, ці терористи продовжили просуватися вздовж Іраку і рушили на Ербіль[2], де наші дипломати та обслуговуючий персонал виконують свої обов’язки в консульстві, а військовий персонал консультує іракські війська. Щоб зупинити наступ на Ербіль, я наказав військовим розпочати точкове бомбардування конвоїв терористичного угрупування, якщо вони просуватимуться до міста. Ми плануємо залишатися пильними та вжити заходів, якщо терористичні угруповання загрожуватимуть нашому персоналу або об’єктам по всьому Іраку, включаючи наше консульство в Ербілі та наше посольство в Багдаді. Ми також забезпечуємо термінову допомогу іракському уряду та курдським військам, щоб вони могли ефективніше боротися проти угруповання ІДІС.

По-друге, після запиту іракського уряду ми почали операцію, котра має допомогти врятувати цивільних мешканців, що знаходяться в горах у скрутному становищі. Бойовики ІДІС «марширують» вздовж Іраку здійснюючи безжалісну кампанію проти невинних іракців… Ці терористи використовують варварські методи, особливо проти релігійних меншин включаючи християн та єзидів – малої, стародавньої релігійної секти. Незліченна кількість іракців була витіснена… Моторошні звіти описують, що ополченці ІДІС переслідують родини, проводять масові екзекуції, поневолюють жінок єзидів.

Протягом останніх днів єзиди: жінки,чоловіки та діти з району Синджару рятувалися втечею… і тисячі… можливо десятки тисяч зараз ховаються високо в горах з обмеженими запасами: без їжі, без води… Люди голодують і діти вмирають від спраги…

Тим часом, внизу армія ІДІС закликала до систематичного знищення всієї етнічної групи, що могло б призвести до геноциду. Отож, ці невинні родини зіткнулися з жахливим вибором: спуститися з гір і бути ліквідованими або залишитися і повільно вмирати від спраги та голоду…

Я раніше сказав, що Сполучені Штати не можуть і не повинні втручатися кожного разу, коли в світі з’являється криза, тож дозвольте мені бути щирим що до того, чому ми повинні діяти і діяти негайно! Якби ми зіткнулися з такою ситуацією, яку маємо в тих горах, де невинні люди зустрілися віч-на-віч з насиллям страхітливого масштабу і ми мали б мандат на допомогу… в цьому випадку, я подав запит до іракського уряду … і якщо ми мали б унікальну можливість допомогти уникнути різанини, я переконаний, що Сполучені Штати Америки не повинні були б «закривати» на це очі. Ми можемо діяти обережно і відповідально, що запобігти потенційному геноциду. От, що ми робимо в тих горах.

Тому я санкціонував точкове бомбардування, якщо виникне потреба допомогти армії Іраку, котра намагається пробити облогу гори Сінджар та захистити цивільних мешканців, що там перебувають. Щоб допомогти цим відчайдушним жінкам, чоловікам та дітям вижити американська авіація вже почала діяти скидаючи гуманітарну допомогу з літаків: їжу та воду!

Раніше, цього тижня один житель Іраку з цього регіону волав на весь світ, що ніхто не береться допомогти. Отож сьогодні Америка їм допоможе! Ми також консультуємося з іншими країнами та Організацією Об’єднаних Націй закликаючи до дій для вирішення цієї гуманітарної кризи.

Я знаю, що багато з вас виправдано стурбовані будь-якими військовими діями в Іраку, навіть обмеженим бомбардуванням, як це. Я це розумію! Балотуючись на цю посаду, я обіцяв закінчити війну в Іраку і повернути наших солдатів до дому. І ми це зробили. Будучи головнокомандуючим, я не дозволю втягнути Сполучені Штати у ще одну війну в Іраку.

Отож, незважаючи на те,що ми підтримуємо іракців, які воюють проти терористів, американські бойові частини не повернуться до Іраку воювати. Тому, що не існує американського військового розв’язання масштабної кризи в Іраку. Єдиним довготривалим вирішенням є примирення в іракському суспільстві та зміцнення іракських сил безпеки.

Однак ми можемо і повинні підтримувати сучасні сили, корті можуть принести стабільність Іраку. Тож, якщо ми здійснимо ці дві місії, ми продовжимо шукати широку стратегію, котра дозволить іракцям протистояти кризі. Лідери Іраку повинні об’єднатися і створити новий уряд, який представлятиме законні інтереси всіх іракців і тоді вони зможуть дати відсіч угрупованню ІДІС.

Іракці вибрали нового президента, нового спікера парламенту і шукають консенсусу щодо нового прем’єр міністра. Це прогрес, котрий повинен відбуватися далі незважаючи на дестабілізацію спричинену терористами, котрі користуються тим, що в іракському суспільстві існують протиріччя.

Колу в Іраку буде новий уряд, Сполучені Штати та інші країни регіону співпрацюватимуть з ним, збільшуючи підтримку котра допоможе справитися з гуманітарною кризою та антитерористичним викликом.

Країни-сусіди Іраку не зацікавлені в цих жахливих стражданнях чи нестабільності. Тож, ми продовжимо працювати з прихильно наставленими країнами та союзниками: щоб допомогти біженцям знайти притулок, їжу та воду, яка їм так потрібна та щоб допомогти іракцям відбити навалу угруповання ІДІС.

Кілька сотень американських радників, яких я наказав відправити в Ірак, продовжать визначати, що ще ми можемо зробити, щоб допомогти тренувати, радити та підтримувати наступ іракських військ.

Я консультувався з Конгресом, щодо прийнятого сьогодні мною рішення. Ми далі співпрацюватимемо в такому темпі.

Мої співвітчизники - американці! Світ стоїть перед багатьма викликами… І коли Америка ніколи не була в стані виправити все те, що неправильно, Америка зробила світ безпечнішим і процвітаючим місцем. Наше лідерство необхідне, щоб гарантувати світову безпеку і процвітання, на яке покладатимуться наші діти та внуки. Ми робимо це для того, щоб відновити головні принципи. Ми робимо все те, що необхідно, що захистити наших людей…

Ми підтримуємо наших союзників, коли їм загрожує небезпека. Ми очолюємо коаліцію країн, які підтримують міжнародні норми. Ми намагаємося залишатися вірними істинним цінностям, фундаментальна суть яких полягає на тому, що частиною життя людини має бути свобода та гідність . Вони є спільними для всіх людей де б вони не знаходилися. Ось чому люди по всьому світу дивляться на Сполучені Штати з надією, що вони очолюватимуть світ. Ось чому ми це робимо!

Дозвольте мені закінчити запевняючи вас, що не існує рішення, яке я розглядав би серйозніше ніж використання військової сили. За останні кілька років, ми повернули переважну більшість американських солдатів до дому з Іраку та Афганістану. Я обережно розглядав заклики щодо використання військової сили тому, що Америка в своєму арсеналі має інші механізми ніж військова сила. Ми можемо керувати силою нашої дипломатії, економіки та нашими ідеалами. Але коли є небезпека для американських громадян, ми вживаємо заходів – це моя відповідь, як головнокомандуючого. І коли багато тисяч цивільних зіткнулися з небезпекою, котра загрожує їм бути стертими з лиця землі, а ми маємо можливість щось зробити, ми це зробимо. Це наша відповідальність, як американців. Це перевага американського лідерства. Це те, ким ми є.

Отож, цього вечора дякуємо чоловікам і жінкам в уніформах, особливо нашим хоробрим пілотам, котрі літають над Іраком для захисту наших співвітчизників і рятують життя великій кількості жінок, чоловіків та дітей, з якими вони ніколи не зустрінуться. Вони представляють американське лідерство в найкращому світлі. Як нація, ми повинні ними пишатися і бути прихильними щодо твердого рішення нашої країни відстояти власну безпеку та гідність наших побратимів - людей.

Боже благослови закордонний контингент! Боже благослови Америку!»

---

[1] Ісламська держава Іраку та Сирії, яку також називають Ісламська держава Іраку та Леванту (ІДІЛ), анг. ISIS - Islamic State of Iraq and Syria.

[2] іракське місто на півночі Іраку.

Історичні пам’ятки на доларах США. Сто доларів

Валюта США є найбільш поширеною та розпізнавальною валютою в світі. До 1971 року, коли Президент Річард Ніксон відмовився від золотого стандарту, який гарантував обмін грошей на золото, кожен міг обміняти 35 доларів в Міністерстві Фінансів США та отримати унцію золота. Після 70-х років валюта перестала бути підкріпленою золотом, однак його запаси після ІІ Світової Війни (європейських країн включно) зберігаються в Сполучених Штатах Америки.

В цій статті йтиметься не стільки про долари, скільки про туристичні, національні пам’ятки та осіб що на них зображені. Банкнота вартістю 100 доларів є однією з найпопулярніших і найбільш бажаних купюр. Її розпізнають майже всі, навіть у найбільш віддалених куточках світу. В фільмах часто показують кейс наповнений пачками купюр, що підкреслює заможність його власника та величезну грошову вартість. Але що ж зображено на 100 доларах?

З однієї сторони (анг.-obverse) на них знаходиться портрет Бенджаміна Франкліна, котрий був державним діячем, винахідником та дипломатом, але ніколи не був в Білому Домі на посаді Президента США. Взагалі в обігу існує 2 банкноти на яких зображені важливі в американській історії діячі, котрі так ніколи і не приміряли президентське крісло. Друга з них – це купюра вартістю 10 доларів, із зображенням одного і «батьків-засновників» Америки – Александра Гамільтон – політика, секретаря генерала Джорджа Вашингтона, а пізніше міністра фінансів.

Повертаючись до зображення Бенджаміна Франкліна варто сказати, що з’явилося воно на банкнотах в 1914 році та символізувало працю, заможність, Америку, мир та комерцію. Перед цим, на купюрі були різні особистості та зображення. На приклад в 1863 році на них був зображений орлан білоголовий, в 1880 році – 16-й Президент Авраам Лінкольн, в 1878 – 5-й Президент Джеймс Монро, в 1922 р. – сенатор від штату Міссурі – Томас Харт Бентон. Однак 1882-1934 роках банкноти були сертифікатом, що засвідчував право власності на золото в банку, а не паперовими грошима в сучасному розумінні цього слова.

Дизайн 100-то доларової купюри з зображення Бенджаміна Франкліна залишався незмінним до 1996 року, коли з міркувань підвищення захисту Міністерство Фінансів США вдосконалило дизайн та дещо змінило вигляд купюри.

З другої сторони (анг.- reverse) банкноти зображено Індепенденс-холл (укр..- Будинок Незалежності, анг. - Independence Hall). Будівля знаходиться в Філадельфії, штат Пенсільванія і відома тим, що в ній зібрався другий Континентальних Конгрес, на котрому підписано Декларацію Незалежності. Архітектура будівлі виконана в георгіанському стилі і побудована протягом 1732-1753 років. Проект створено Едундом Вуллі (анг.- Edmund Woolley). Планувалося, що будівля буде будинком уряду Пенсільванії, і ніхто навіть не підозрював, що саме в ній відбудеться настільки важлива подія для США. Вона побудована з червоної цегли, на її вежі знаходиться годинник, який власне на стодоларовій купюрі старого зразка показує 14:22, а на новій 10:30. В 1800-х роках вежу було видно з великої відстані, що дозволяло людям дізнатися котра година.

Дзвін Свободи

В Індепенденс-холл знаходився Дзвін Свободи. Перший раз він продзвенів 8 липня 1776 року закликаючи людей до зібрання коло будівлі, де мало відбутися публічне читання Декларації Незалежності. Достойменно не відомо, коли на ньому з’явилася тріщина. Вважається, що це відбулося в період від 1817-1846. Перший спогад про це, занотовано 22 лютого 1846 року, коли в переддень святкування дня народження Джорджа Вашингтона він дзвонив кілька годин на день.  В 1976 році дзвін перенесено до спеціального павільйону неподалік Індепенденс-холл.

В наш час будівля є частиною Національного Історичного Парку Незалежності, а також занесена до Світової Спадщини ЮНЕСКО американського континенту.