Показ дописів із міткою #американські реалії. Показати всі дописи
Показ дописів із міткою #американські реалії. Показати всі дописи

четвер, 25 червня 2015 р.

Расові конфлікти в США…

В американському суспільстві завжди існувало напруження між тими, кого називають дослівно «білими людьми»[1]: нащадки ірландців, шотландців, англійців і т.д. і населенням з іншим кольором шкіри. Однак раніше ця проблема не була особливо акцентована до 1960-х. Коли з’явилися суспільні рухи що мали на меті досягнення рівності прав і свобод серед всіх громадян США. Поодинокі інциденти в той час призводили до протестів і маніфестацій. Це могли бути будь-які випадки пов’язані з дискримінацією або гнобленням темношкірого населення[2].

У 19 столітті, в період Колоніальної Ери в газеті New York Times опубліковано статтю в якій осіб, що походили з Субсахарської Африки (на південь від Сахари) автор назвав «кольоровими людьми»[3]. Цей термін ввійшов до словника англійської мови.  Було теж інше слово – «negro», кoтре походило з іспанської мови і означало «чорний».

З часом в американській англійській мові[4] воно набрало негативного відтінку, бо використовувалося білими американцями в дискримінаційному значенні. Крім того, не писаний факт такий, що біле населення було фінансово забезпечене і мало добробут в той час, коли темношкіре населення в переважній більшості перебувало у злиднях і в спадковій бідності. Відповідно, це підсилювало образу і приниження.

Незважаючи на це, слово «негро» далі можна почути на американських вулицях, однак воно стало табу для білошкірого населення, тобто «білі», в тракті розмови з темношкірими не можуть ужити такого «звернення» бо воно пов’язане з расизмом. Однак, в контексті расової приналежності воно далі використовується у статистиці.

Подекуди з’являється дискусія чи слово «афро-американець» є доцільним, бо темношкіре населення століттями живе в США і вже давно втратило зв’язок із африканським континентом. Тому в офіційній мові вживається інше слово «black», яке означає «чорний». Його можна знайти в статистиках Бюро перепису населення США[5], яке має поділ на раси[6]. Згідно до офіційної класифікації прийнятої в 1997 році[7] особа, котра заповнює формуляр повинна зазначити свою расу. Категорії поділено наступним чином:

1. «білий»[8] - особи, що походять з Європи, Близького Сходу, Північної Америки; «чорний або африкано-американець[9]» - расові групи з Африки, африкано-американці, афро-американці[10], кенійці, нігерійці чи гаїтяни;

2. «американський індіанець та корінний мешканець Аляски[11]» - автохтонне населення Північної, Південної та Центральної Америки (індіанці), що походять з різних племен;

3. «азіат»[12] - особи, котрі походять з Далекого Сходу, південно-східної Азії або індійського субконтиненту;

4. «корінний гаваєць та остров'янин інших тихоокеанських островів»[13] - особи, що належать до етнічних мешканців Гавайїв, Гуаму, Самоа та інших островів у Тихому океані;

5. «деякі інші раси»[14] - змішані раси.

В період 2014-2015 пішла чергова хвиля суспільного незадоволення і збільшилася кількість сутичок на расовому тлі. Вони набули символічного характеру. Існують різні думки, щодо причин. Переважна більшість з них пов’язана з політичними переконаннями, які ми не обговорюватимемо.

Однією з цікавих особливостей американського суспільства є те, що в ньому вихідці з різних куточків світу перебувають в «плавильному котлі»[15] (див.: Американський патріотизм) і часом тільки асимілюються із суспільством. Це дозволяє їм відкрито зберігати свою самосвідомість, тобто емігрант з Мексики може відкрито заявити, що він Мексиканець і через політкоректність[16] ніхто немає права йому зробити зауваження мовляв на американській землі потрібно поводити себе як Американець. І тут з’являється питання, а хто ж такі «Американці» - це емігранти з європейського контингенту, котрі протягом століть прибували до США, а разом пережиті події в суспільстві їх асимілювали (див.: З історії Манхетена. Частина І). Покоління за поколінням сформувалася американська нація.

Свобода стосується всіх емігрантів, етнічних та расових меншин. Тепер через глобалізацію, іммігранти можуть жити в США і перебувати в своїй культурі майже не асимілюючись із суспільством. Їх представники тримаються разом і плекають культуру з якої походять, тому бувають випадки, коли емігранти відмовляються вчити англійську мову, бо для нормального функціонування серед «своїх» вона їм просто не потрібна. Те саме відбувається в бідних кварталах з тією різницею, що вони вже знають мову, однак – це більше говір, який не зрозумілий співгромадянам. Це унеможливлює повноцінне функціонування в США (див.: Середній клас в США. Хто ці люди?). Крім того, шляхи до престижних, високооплачуваних робіт для них закриті. Саме тому, таким особам дуже важко повноцінно функціонувати в суспільстві. Вони або занурюються безкінечну бідність і злочинність, або їм вдається вирватися із закритого середовища і влаштувати своє життя.


[1] анг. White people

[2] анг. African-american

[3] анг. colored people

[4] анг. American English - в українській мові не розвинене питання поділу англійської мови на Американську, Британську, Австралійську чи Новозеландську однак існують значні різниці не тільки у вимові, орфографії але і у самій конструкції речень. Тому американська мова вважається легшою, бо вимова, слова мовні конструкції простіші і поширеніші в порівнянні з іншими версіями англійської мови.

[5] Анг. «United States Census Bureau» або «Bureau of the Census»

[6] Це цікаво тому, що після Другої Світової війни в Західній Європі, а особливо в країнах ЄС офіційно уникають поділу на раси, щоб мовляв нікого не скривдити (політкоректність)

[7] (25/06/2015) http://web.archive.org/web/20090831085310/http://quickfacts.census.gov/qfd/meta/long_68178.htm

[8] анг. White

[9] Дослівно, анг. African American

[10] Існує різниця між африкано-американцями та афро-американцями. Перші – це ті, хто прибув до США в 1980 і ототожнює себе з культурною спадщиною Африки, а другі – це темношкіре населення, що віками проживає в США і не пов’язує себе з африканською культурою.

[11] анг. American Indian and Alaska Native

[12] анг. Asian

[13] анг. Native Hawaiian and Other Pacific Islander

[14] анг. Some other race

[15] анг. Melting pot

[16] анг. political correctness

четвер, 18 червня 2015 р.

Стрілянина в Чарльстоні, Південна Кароліна

Останнім часом в США одним з основних питань є проблема расових міжусобиць. Найбільш відомими проблемами на цьому тлі були сутички в Фергюсон, штат Міссурі (2014р.) та Балтіморі, штат Меріленд  (2015 р.). Перша подія була пов’язана зі смертю Майкла Брауна – афроамериканця, котрий мав 18 років, був неозброєний і загинув від кулі поліцейського, а друга – із смертю Фредді Грея, теж афроамериканця, котрому поліція після за тримання не надала потрібної медичної допомоги, про яку той просив.  

Map picture

Сьогоднішня подія пов’язана  з так званим “hate crime” (злочин на підґрунті расової або релігійної ненависті)[1]. Поки що всі деталі не відомі. В новинах поширилася інформацію про те, що 17/06/2015 в місті Чарльстоні молодий чоловік - Ділан Руф (Dylann Roof), що мав 21 рік, близько 21:00 години ввійшов до церкви методистів - Emanuel AME Church[2]. В ній зазвичай збиралися темношкірі прихожани. Провівши там деякий час, він дістав зброю і почав стріляти. Всі деталі трагедії на разі не відомі, але від його куль загинуло 9 чоловік  (6 жінок  і 3 чоловіків).

Наступного дня, 18/06/215 близько 11:00, в місті Шелбі (штат Північна Кароліна), що знаходиться 245 миль (394 км)[3] його за затримала поліція. Американські ЗМІ з каналами FoxNews та CNN включно почали обговорення трагедії і аналіз подій[4].

Президент США Барак Обама скликав спеціальну прес-конференцію на якій заявив, що: “..ми не маємо всіх фактів, але відомо, що черговий раз невинні люди загинули через когось, хто хотів заподіяти шкоду і не мав проблем, щоб дістати зброю. Настав ранок, пора на зцілення [ран]. Але давайте скажемо прямо, в певному моменті ми, як країна муситимемо рахуватися з фактом, що масове насилля цього типу не стається в інших високорозвинених країнах. Це не відбувається в інших місцях з такою частотою… В  нашій компетенції щось з цим зробити…”[5].  Не треба бути політиком з великим досвідом, щоб зрозуміти, що на закінчення прес-конференції всю вагу промови перенесенo в політичний контекст ліберальної політики… Але це не змінює факту, що сталася трагедія і зараз триває її розслідування.


[1] “9 People Killed in S. Carolina Church Shooting, Police Investigating ‘hate Crime,’” accessed June 18, 2015, http://rt.com/usa/267955-south-carolina-church-shooting/.

[2] Emanuel African Methodist Episcopal Church (Emanuel AME Church) – церква методистів, що була заснована в 1816 році афро-американцями.

[3] “Charleston Church Shooting Suspect, Dylann Storm Roof, Arrested in North Carolina,” Fox 59, 5, accessed June 18, 2015, http://fox59.com/2015/06/18/dylann-storm-roof-arrested-in-north-carolina-according-to-report/.

[4] “Charleston Church Massacre Suspect Caught, but Answers Elude Victims’ Loved Ones,” Text.Article, FoxNews.com, (June 18, 2015), http://www.foxnews.com/us/2015/06/18/police-respond-to-shooting-at-sc-church/.

[5] TIME Staff and TIME Photo, “Read President Obama’s Speech on the Charleston Church Shooting,” Time, 18:18, -06-18 17:03:16 2015, http://time.com/3926839/president-obama-charleston-transcript/.

пʼятниця, 15 серпня 2014 р.

Протистояння республіканці проти демократів….

GOPvsD

 

Останнім часом політична ситуація клекоче не тільки на світовій арені, але також і в США. Одвічна боротьба республіканці – демократи від часу до часу набирає нових проявів. В кінці липня 2014 року Республіканська партія, яку ще країні називають також GOP (Great Old Party - Велика стара партія) намагалася подати на Барака Обаму в суд за перевищення своїх повноважень під час проведення «Реформи охорони здоров'я та захисту пацієнтів США» (загальновідома під назвою Affordable Care Act (ACA)), що у свою чергу призвело б до імпічменту президента.

Від самого початку з впровадженням цієї реформи були клопоти. Спочатку почалися запеклі обговорення, дискусії та супротив зі сторони республіканців. Однак незважаючи на це 25 березня 2010 року закон був прийнятий. Пізніше в тракті реалізації реформи та створення сайту з’явилися технічні проблеми. В перший же день виявилося, що сайт не працює так, як треба (див. Медичне страхування Obamacare –черговий скандал) і частина відвідувачів не змогла зареєструватися і т.д., що відразу ж з’явилося в новинах, як сенсація номер 1. Особливо інтенсивно оговорювалося це на каналі Fox, який без сумніві підтримує республіканців.

Що ж не подобається представникам республіканської партії? Справа в тому, що в США медицина платна. Це означає, що якщо хтось не має страховки і захворіє то за лікування мусить платити з власної кишені, однак за застрахованих осіб платять страхові компанії. Одним з головних аргументів за впровадження доступного медичного страхування було те, що страхові компанії не хотіли страхувати осіб з серйозними хворобами і т.д.. А іншою проблемою було те, що близько 30 мільйонів мешканців США жили на свій ризик без страхування.

Після реформи медичні послуги малозабезпеченого населення покладено на федеральний уряд, що в свою чергу вимагає високих коштів і т.д.. Це стало каменем спотикання між демократами і президентом зокрема та республіканською партією.

В жовтні 2013 року дійшло навіть до того, що США стали на порозі дефолту (див. Припинення роботи ураду і ресторанна справа...), але завдяки тому, що політики дбають про свою країну, їм вдалося домовитися і затвердити бюджет.

«Рани» республіканців так просто не загоїлися… На початку серпня 2014 вони хотіли якось знизити рейтинг Барака Обами і хотіли подати до суду, однак в Палаті представників ця ідея не пройшла, адже до неї приєдналися тільки 5 республіканців.

Після цієї події канал CBS провів опитування головним питанням якого був судовий позов проти президента. Виявилося, що 54% американців не підтримують цей процес, в той час коли 37% виступають «за». Подібне опитування провів також канал CNN. За його даними близько 57-41%[1] взагалі проти таких дій зі сторони республіканської партії.


[1] (11.08.2014) http://www.huffingtonpost.com/2014/08/06/obama-lawsuit-executive_n_5656484.html

понеділок, 11 серпня 2014 р.

Барак Обама санкціонує проведення авіаударів в Іраку. Текст промови

image

Промова англійською мовою: http://youtu.be/ax4a6cH1Wjs    07.08.2014

«Сьогодні, я прийняв рішення про початок двох операцій в Іраку: точкового бомбардування, ціллю якого є захист нашого, американського персоналу та гуманітарну допомогу, яка має сприяти захисту тисяч цивільних іракців, які перебувають в горах без їжі та води і знаходяться на межі смерті. Дозвольте мені пояснити суть заходів, які ми вживаємо і чому?

По-перше, в червні коли угруповання ІДІС[1] почало наступ в Іраку я сказав, , що Сполучені Штати Америки будуть готові цілеспрямовано діяти в Іраку, тоді коли і якщо ми вирішимо, що ситуація цього вимагає. За остатні дні, ці терористи продовжили просуватися вздовж Іраку і рушили на Ербіль[2], де наші дипломати та обслуговуючий персонал виконують свої обов’язки в консульстві, а військовий персонал консультує іракські війська. Щоб зупинити наступ на Ербіль, я наказав військовим розпочати точкове бомбардування конвоїв терористичного угрупування, якщо вони просуватимуться до міста. Ми плануємо залишатися пильними та вжити заходів, якщо терористичні угруповання загрожуватимуть нашому персоналу або об’єктам по всьому Іраку, включаючи наше консульство в Ербілі та наше посольство в Багдаді. Ми також забезпечуємо термінову допомогу іракському уряду та курдським військам, щоб вони могли ефективніше боротися проти угруповання ІДІС.

По-друге, після запиту іракського уряду ми почали операцію, котра має допомогти врятувати цивільних мешканців, що знаходяться в горах у скрутному становищі. Бойовики ІДІС «марширують» вздовж Іраку здійснюючи безжалісну кампанію проти невинних іракців… Ці терористи використовують варварські методи, особливо проти релігійних меншин включаючи християн та єзидів – малої, стародавньої релігійної секти. Незліченна кількість іракців була витіснена… Моторошні звіти описують, що ополченці ІДІС переслідують родини, проводять масові екзекуції, поневолюють жінок єзидів.

Протягом останніх днів єзиди: жінки,чоловіки та діти з району Синджару рятувалися втечею… і тисячі… можливо десятки тисяч зараз ховаються високо в горах з обмеженими запасами: без їжі, без води… Люди голодують і діти вмирають від спраги…

Тим часом, внизу армія ІДІС закликала до систематичного знищення всієї етнічної групи, що могло б призвести до геноциду. Отож, ці невинні родини зіткнулися з жахливим вибором: спуститися з гір і бути ліквідованими або залишитися і повільно вмирати від спраги та голоду…

Я раніше сказав, що Сполучені Штати не можуть і не повинні втручатися кожного разу, коли в світі з’являється криза, тож дозвольте мені бути щирим що до того, чому ми повинні діяти і діяти негайно! Якби ми зіткнулися з такою ситуацією, яку маємо в тих горах, де невинні люди зустрілися віч-на-віч з насиллям страхітливого масштабу і ми мали б мандат на допомогу… в цьому випадку, я подав запит до іракського уряду … і якщо ми мали б унікальну можливість допомогти уникнути різанини, я переконаний, що Сполучені Штати Америки не повинні були б «закривати» на це очі. Ми можемо діяти обережно і відповідально, що запобігти потенційному геноциду. От, що ми робимо в тих горах.

Тому я санкціонував точкове бомбардування, якщо виникне потреба допомогти армії Іраку, котра намагається пробити облогу гори Сінджар та захистити цивільних мешканців, що там перебувають. Щоб допомогти цим відчайдушним жінкам, чоловікам та дітям вижити американська авіація вже почала діяти скидаючи гуманітарну допомогу з літаків: їжу та воду!

Раніше, цього тижня один житель Іраку з цього регіону волав на весь світ, що ніхто не береться допомогти. Отож сьогодні Америка їм допоможе! Ми також консультуємося з іншими країнами та Організацією Об’єднаних Націй закликаючи до дій для вирішення цієї гуманітарної кризи.

Я знаю, що багато з вас виправдано стурбовані будь-якими військовими діями в Іраку, навіть обмеженим бомбардуванням, як це. Я це розумію! Балотуючись на цю посаду, я обіцяв закінчити війну в Іраку і повернути наших солдатів до дому. І ми це зробили. Будучи головнокомандуючим, я не дозволю втягнути Сполучені Штати у ще одну війну в Іраку.

Отож, незважаючи на те,що ми підтримуємо іракців, які воюють проти терористів, американські бойові частини не повернуться до Іраку воювати. Тому, що не існує американського військового розв’язання масштабної кризи в Іраку. Єдиним довготривалим вирішенням є примирення в іракському суспільстві та зміцнення іракських сил безпеки.

Однак ми можемо і повинні підтримувати сучасні сили, корті можуть принести стабільність Іраку. Тож, якщо ми здійснимо ці дві місії, ми продовжимо шукати широку стратегію, котра дозволить іракцям протистояти кризі. Лідери Іраку повинні об’єднатися і створити новий уряд, який представлятиме законні інтереси всіх іракців і тоді вони зможуть дати відсіч угрупованню ІДІС.

Іракці вибрали нового президента, нового спікера парламенту і шукають консенсусу щодо нового прем’єр міністра. Це прогрес, котрий повинен відбуватися далі незважаючи на дестабілізацію спричинену терористами, котрі користуються тим, що в іракському суспільстві існують протиріччя.

Колу в Іраку буде новий уряд, Сполучені Штати та інші країни регіону співпрацюватимуть з ним, збільшуючи підтримку котра допоможе справитися з гуманітарною кризою та антитерористичним викликом.

Країни-сусіди Іраку не зацікавлені в цих жахливих стражданнях чи нестабільності. Тож, ми продовжимо працювати з прихильно наставленими країнами та союзниками: щоб допомогти біженцям знайти притулок, їжу та воду, яка їм так потрібна та щоб допомогти іракцям відбити навалу угруповання ІДІС.

Кілька сотень американських радників, яких я наказав відправити в Ірак, продовжать визначати, що ще ми можемо зробити, щоб допомогти тренувати, радити та підтримувати наступ іракських військ.

Я консультувався з Конгресом, щодо прийнятого сьогодні мною рішення. Ми далі співпрацюватимемо в такому темпі.

Мої співвітчизники - американці! Світ стоїть перед багатьма викликами… І коли Америка ніколи не була в стані виправити все те, що неправильно, Америка зробила світ безпечнішим і процвітаючим місцем. Наше лідерство необхідне, щоб гарантувати світову безпеку і процвітання, на яке покладатимуться наші діти та внуки. Ми робимо це для того, щоб відновити головні принципи. Ми робимо все те, що необхідно, що захистити наших людей…

Ми підтримуємо наших союзників, коли їм загрожує небезпека. Ми очолюємо коаліцію країн, які підтримують міжнародні норми. Ми намагаємося залишатися вірними істинним цінностям, фундаментальна суть яких полягає на тому, що частиною життя людини має бути свобода та гідність . Вони є спільними для всіх людей де б вони не знаходилися. Ось чому люди по всьому світу дивляться на Сполучені Штати з надією, що вони очолюватимуть світ. Ось чому ми це робимо!

Дозвольте мені закінчити запевняючи вас, що не існує рішення, яке я розглядав би серйозніше ніж використання військової сили. За останні кілька років, ми повернули переважну більшість американських солдатів до дому з Іраку та Афганістану. Я обережно розглядав заклики щодо використання військової сили тому, що Америка в своєму арсеналі має інші механізми ніж військова сила. Ми можемо керувати силою нашої дипломатії, економіки та нашими ідеалами. Але коли є небезпека для американських громадян, ми вживаємо заходів – це моя відповідь, як головнокомандуючого. І коли багато тисяч цивільних зіткнулися з небезпекою, котра загрожує їм бути стертими з лиця землі, а ми маємо можливість щось зробити, ми це зробимо. Це наша відповідальність, як американців. Це перевага американського лідерства. Це те, ким ми є.

Отож, цього вечора дякуємо чоловікам і жінкам в уніформах, особливо нашим хоробрим пілотам, котрі літають над Іраком для захисту наших співвітчизників і рятують життя великій кількості жінок, чоловіків та дітей, з якими вони ніколи не зустрінуться. Вони представляють американське лідерство в найкращому світлі. Як нація, ми повинні ними пишатися і бути прихильними щодо твердого рішення нашої країни відстояти власну безпеку та гідність наших побратимів - людей.

Боже благослови закордонний контингент! Боже благослови Америку!»


[1] Ісламська держава Іраку та Сирії, яку також називають Ісламська держава Іраку та Леванту (ІДІЛ), анг. ISIS - Islamic State of Iraq and Syria.

[2] іракське місто на півночі Іраку.

субота, 21 червня 2014 р.

Про популярність авіаподорожей в США

На сьогоднішній день літак – це один з найшвидших та як пишуть оглядачі найбезпечніших способів пересування. Завдяки цьому виду транспорту можна потрапити куди завгодно протягом декількох годин. Незважаючи на це частину людей лякає той факт, що завжди існує небезпека, що переліт може закінчитися не так, як очікувалося.

plane-352713_1280

В Сполучених Штатах Америки перельоти – це дуже поширений спосіб пересування, крім того, що білети не такі вже й дорогі. Треба також мати на увазі, що США – це досить велика країна, а мобільність населення теж на високому рівні. Багато хто подорожує літаком в справах, адже представляє інтереси якоїсь компанії. Це не тільки стосується юристів та адвокатів, генеральних директорів та менеджерів середньої ланки, а й звиклих керівників та торгових представників. Та не всі клієнти авіакомпаній належать до вище перекислених груп людей. Досить велика частина населення подорожує в туристичних цілях.

Вони відвідують не тільки країни західної Європи, Які для американцем є чимось особливим, але також і Азію та Єгипет. Коли в минулому 2013 році, який для світової економіки виявився дуже важким, в Туреччині почалися протести, які переросли в сутички з поліцією, авіакомпанії занепокоїлися, що менше людей користуватиметься їхніми послугами в тому регіоні. Щоб вирішити цю проблему, вони робили рекламу безпечних туристичних подорожей до Туреччини. Вона полягала на тому, що в американських бізнесменів (або підставних акторів), які знаходилися поза США брали інтерв’ю і питали чи країна де вони перебувають безпечна, а ті відповідали, що так і запрошували своїх співгромадян переконатися…

Туристи зі Сполучених Штатів подорожують не тільки до Азійських країн але й до Південної Америки. Часто польоти відбуваються до Мексики, де громадяни США люблять відпочивати через низькі по їхнім міркам ціни та відносно добре обслуговування.

plane-92324_1280

Незважаючи на це, переважна більшість перельотів пов’язана з бізнесом. Однак навіть це не допомогло призупинити «Цунамі» вилучення з ужитку старших літаків, які компанії просто списують на металобрухт. Вважається, що якщо хтось в цьому році літав на омріяну відпустку і це через 10 років схоче це повторити, то існують великі шанси, що літак на якому відбувався переліт буде списаний. Це сталося б не тому, що літак був старий, небезпечних чи почав псуватися, а тому, що компанії стараються змінювати літаки частіше. На думку представників Асоціації переробки флотилії авіалайнерів (анг.- Aircraft Fleet Recycling Association) в найближчому майбутньому авіакомпанії будуть списувати майже 1000 літаків кожного року. Це буде хорошою можливістю заробити для компаній, що займаються переробкою авіаційних частин, а вони в свою чергу не допустять забруднення натурального середовища.

Що ж стало причиною такої тенденції? На думку Ричарда Брауна (Richard Brown) – представника консалтингової компанії з Ферфаксу (Вірджинія [анг.- Fairfax, Virginia]) ICF International Principal, саме «демографічні зміни, які наступлять до того моменту, коли експлуатація окремого літака стане невигідною, низькі процентні ставки, високі ціни на паливо, поява нових моделей змушують авіакомпанії «списувати» велику кількість літаків на металобрухт, в той час, коли нові технології та обсяги продукції стимулюють ці процеси».

File:B52sdestroyed.jpg

Звалище списаних літаків Б-52 в Аризоні

File:Ansett-767-N407AN-070405-01-12.jpg

Списаний Boeing 767-200 в Mojave Airport, Каліфорнія

За словами головного менеджера, що займається стратегічними питаннями в сфері натурального середовища (анг.- Managing Director of Environment Strategy) компанії Boeing Commercial Airplanes - Джулії Фелгер (анг.- Julie Felgar) «Зняття літаків з експлуатації та відправка їх на переробку – це слушна нагода для авіакомпаній замінити їх новими, сучаснішими моделями. Вона набагато краща, ніж було б рішення просто їх завести на звалище в пустелі». Йдеться про величезні звалища списаних літаків, які знаходяться південно-західних штатах США такий як: Mojave Airport в Каліфорнії, Kingman Airport в Аризоні в т.д.. Ці авіа звалища в США називають «Кладовищами літаків» (Aircraft Boneyards).

Протягом найближчих 10 років стане видно чи нові технології допоможуть утилізувати всі ці виведені з експлуатації літаки і допомогти очистити середовище.

неділя, 15 червня 2014 р.

Рейтинг популярності президентів Америки

Нещодавно канал NBCNEWS опублікував результати опитування зареєстрованих  виборців (репрезентативна проба 1031 особа). Воно показало, що за останніх 25 років громадяни Америки в тій чи іншій мірі захоплюються президентами а рейтинг вигадає наступним чином: 

1. Білл Клінтон (Bill Clinton) - 2 Каденції: 1993–1997; 1997–2001 - 42%;

2. Барак Обама (Barack Obama) - 2 Каденції: 2008-2012; 2012-2016 – 18%

3. Джордж Вокер Буш (George W. Bush) – 2 каденції 2000-2004; 2004-2008 – 17%;

4. Джордж Герберт Вокер Буш (George H. W. Bush) [старший] – 1 каденція 1989–1993 – 16%.

 

us presidents

Варто також брати під увагу, що в Америці канали часто показують ситуацію з перспективи лібералізму або консерватизму. Канал NBC являється ліберальним, в той час як FOX консервативним.

неділя, 8 червня 2014 р.

Демократи…Америка… Військові… і Талібан. Частина 2

 

В попередній статті Демократи…Америка… Військові… і Талібан ми обговорювали контроверсійну історію викрадення американського солдата в Афганістані, точні деталі якої він знає тільки сам. В американській пресі з'явилося багато різних спекуляцій: одні вважають, що солдат сам винен, адже залишив військову частину і “пішов на прогулянку”, став дезертиром і т.д., а інші вважають, що він герой, який протягом 5 років перебував у в’язниці талібану в Афганістані.

Адміністрація Президента Барака Обами ухвалюючи угоду про його визволення діяла на власний розсуд не рахуючись з Сенатом, що викликало хвилю обурення і було протизаконне.

Коли ця історія розійшлася по всій країні, багато хто сприйняв її негативно. Америка – це вільна країна, де кожен може мати свою думку і діяти на власний розсуд до тих пір, аж поки це не суперечить закону – так званий плюралізм, який ще окреслюють фразою - “anything goes” (все підходить). Це є причиною, чому деякі особи розчаровуються в так званій державній системі (станом речей в країні), беруть правосуддя в свої руки і починають стріляти чи то в школах чи то на вулицях або погрожують іншим людям. 

Після того, як визволений солдат Боуі Бергдал (Bowe Bergdahl) повернувся до США, а його батько при зустрічі з Президентом сказав кілька слів арабською мовою, яка в Америці вважається мовою ворогів західного світу, їх родина почала отримувати погрози по телефону.

За словами Інтернет видання  Chicago Tribune сім’я Бергдалів мала святкувати повернення їхнього сина в своєму домі поблизу містечка Хейлі (Hailey) в штаті Айдахо (Idaho), однак мусіли відмовитися від цієї ідеї після того, як в середу 04 червня 2014 року отримали електронного  з погрозою смерті. Крім того, за словами місцевої влади до містечка на “святкування” мали ввірватися 15 тис. прибічників і супротивників цієї сім’ї, що могло призвести до пошкодження місцевої інфраструктури. 

Шеф поліції містечка - Джеф Гантер (Jeff Gunter) коментуючи ситуацію заявив, що в їхньому населеному пункті люди допомагають один одному не зважаючи чи то трагедія, пожежа чи повернення “в’язня війни”.

Щодо викрадення сержанта Боуі Бергдала в Афганістані в 2009 році, то на даний момент триває масштабне розслідування.  CBSNEWS пише, що за словами військових лікарів з Landstuhl Regional Medical Center (Німеччина), сержант емоційно ще не готовий зустрітися з родиною. Однак перебуваючи в медичному центрі він заявив, що таліби  його катували, били і тримали в замкненій клітці, без доступу світла. Міністерство оборони США ситуацію поки, що не коментує.

Як розвиватиметься ситуація далі, стане відомо пізніше…

Все те, що відбувається - це ще один доказ того, що американське суспільство, як дехто говорить є  досить консервативне, в ньому існує поділ на те, що правильне і неправильне (right and wrong). Кожен оцінює ситуацію по своєму та основі власних цінностей і переконань. Як результат,  часто з'являються контраверсії, публічні дискусії та дебати на телебаченні. Суспільство  розвивається, розуміння цінностей поступово змінюється - це призводить до того, що ті речі які в США  сприймаються нормально, в інших країнах щонайменше дивні, а щонайбільше не припустимі. 

пʼятниця, 6 червня 2014 р.

Середній клас в США. Хто ці люди?

В світовій історії на тему суспільних класів говорило багато соціологів, політологів, мислителів. Серед них всіх найбільш відомими є Макс Вебер (Max Weber), котрий вважав, що класи – це групи людей, котрі знаходяться в однаковому ринковому положенні, яке визначає їх життєві шанси, п також є Карл Маркс, котрий вважав, що класи – це групи людей, котрі мають засоби продукції.  В наш час найбільш популярний поділ – це: вищий клас (бомонд), середній клас, нижчий клас, а останнім часом в США з’явився underclass – підклас.

Людей, що знаходяться на певному рівні в соціальній ієрархії відрізняють: доходи, влада (впливи), престиж, стиль життя, сфера культури. Якщо ми говоримо про вищий клас, який називають красивим французьким словосполученням “beau monde” (бомонд), або англійським словом “jet set” (у французькому варіанті  - le jetset)тобто, що це вершки суспільства, еліти, які мають доступ до всього найкращого і найдорожчого. Вони можуть дозволити собі розкіш, престиж, стиль майже все що людина може мати на світі. Ці люди це великі бізнесмени, політики, власники корпорацій. В порівнянні з ними олігархи  - це простакуваті хлопці, що мають кілька баксів в кишені.

Середній клас. В Європі ХІХ століття це були дрібні власники фабрик, цехів, майстерень і відрізняло їх від решти плебеїв (нижчого суспільства) доходи, самостійність, можливість приймати важливі рішення самотужки. В ХХІ столітті – це не тільки підприємці, що власними ідеями  і силами заробляють на себе і свою сім’ю, це також офісні працівники, котрі в США мають не гірші доходи ніж ті, хто має власну фірму. Основною рисою, котра відрізняє середній клас від решти є освіта та вміння використати отримані знання.

Нижчий клас.  В наші часи в розвинених країнах, а особливо в США уникають марксистської класифікації суспільства, адже на їхню думку це зло, що спіткало Східну Європу з Східноєвропейськими імперіалістами, частина країни яких знаходиться в азійській частині світу  включно. Йдеться про пролетаріат –  кваліфікованих і некваліфікованих працівників важкої промисловості та інших працівників, що мають мінімум освіти та виконують важкі фізичні роботи. Хоча іноді вони досить не погано заробляють, на приклад на нафтових свердловинах або на рибальстві промислового масштабу.  Одним словом, це всі ті, що важко працює для того, що заробити “на хліб”.

Підклас (underclass) – цей термін з’явився в США порівняно недавно в 70-х роках. Так називали мешканців міст (на приклад Детройту, яке 18 липня 2013 року оголосило, що є банкротом), котрі проживали з дуже поганих економічних умовах. Там сформувалася специфічна культура, котра допомагала їм вижити і збільшувала ізоляцію від решти суспільства. В 90 роках термін потрапив до британської літератури визначаючи групи людей, котрі живуть в постійній бідності. Найбільшою небезпекою такого стану ситуації є те, в специфічних умовах формується колективна свідомість і ментальність, яка іноді прив'язує і тримає людину в таких умовах і в середовищі собі подібних. З цього закритого кола дуже важко вийти, однак можливо за допомогою зміни способу міркування і світогляду, який на жаль формується з дитинства в місці проживання.

 

Адміністрація Барака Обами робить дуже сильний натиск на розвиток середнього класу. Це люди, які мають добру доходи, можуть собі дозволити купити в кредит будинок в околицях міста (metropolitan), адже їхній дохід дозволяє жити впевнено і сплачувати кредити. Одним із стереотипів представників середнього класу є власне сім’я, котра живе у власному будинку, який оточують доглянуті газони а біля будинку стоять один-два сучасних автомобілів. Власники працюють в корпорації на рівні кадрів середньої ланки, а їх діти навчаються і солідній школі з доброю славою і в майбутньому, якщо прикладуть зусиль то поступлять до коледжу, а якщо їх батьки мають більші фінансові можливості, то навіть до університету. Та власне виглядає середній клас в США.

Підлітки, котрі походять з таких сімей розраховують на хороше майбутнє і правильно, адже в їх ситуації це можливо. Однак не все залежить від батьків. В США багато підлітків люблять хороші вечірки і добре розважитися. Іноді бажання насолодитися хорошими розвагами наштовхує їх на проблеми з поліцією – і з законом. Іноді вони не маючи 21 року можуть купувати алкогольні напої за посередництвом когось, або бути поміченими п’яними, що може їм дорого коштувати. Найгірше, це коли молоді люди люблять побавитися марихуаною – легким наркотиком, котрий абсолютно заборонений в більшості штатів США. Це серйозна проблема – провина (Misdemeanor), котра карається від трьох місяців до одного року. Але це також залишає запис, котрий може перешкодити дістатися на навчання до престижного університету не говорячи вже про те, що вживання наркотиків псує людям життя.  

Представник  середнього класу можуть дозволити собі на хороші автомобілі і досить пристойне життя. Це дуже добре видно в околицях  Нью-Йорка та Атланти. Крім того, вважається, що середній клас є рушієм економічного прогресу, адже професійна діяльність цих людей сприяє розвитку економіки.       

Демократи…Америка… Військові… і Талібан

За останній тиждень одна новина стала великою сенсацією в США. Про неї говорили скрізь: в новинах, писали в газетах, а політично свідомі громадяни обговорювали цю новину зі своїми знайомими та однодумцями.

Джерело: i.telegraph.co.uk

Джерело: i.telegraph.co.uk

 

Адміністрація діючого на це момент президента – Барака Обами (Barack Obama) домовилася з афганським  угрупуванням про обмін: сержанта американської армії  Боуі Бергдала (Bowe Bergdahl) на 5 терористів, котрі перебували у в’язниці на  військовій базі в Гуантанамо (Guantanamo Bay Naval Base). Історія виглядає контроверсійно тому, що протягом 200 років свого існування Сполучені Штати Америки ніколи не вели переговорів з терористами. Фраза “ми не ведемо переговорів з терористами” – стала кліше, яку часто використовують в фільмах.  Ця ситуація стала першим випадком, коли влада США зробила такі відчайдушні кроки!

Після цього преса в країні  просто “закипіла” дискусіями і обговореннями того, що сталося. Одні вважають, що такий крок зі сторони влади був необміркованим, адже це може мотивувати терористів викрадати американських солдатів, журналістів, дипломатів – всіх кого завгодно з американськими паспортами, адже країна високорозвинена і багата, а тому є шанс, що заплатить за інших заручників. Інші ж погоджуються з рішенням демократів тому, що країна повинна дбати про своїх громадян.

Президент Барак Обама підчас зустрічі з батьками  звільненого сержанта Боуі Бергдалом заявив, що: “жоден військовослужбовець не повинен були залишеним [у ворогів]”, а його батько  мало того, що мав “класичну” бороду властиву арабам, але ще й у всіх на очах сказав, що його син забув (можливо призабув) англійську мову і додав афганською мовою Пушту: “Боуі, я твій батько!”. Після цього американські канали почали активно обговорювати все, що сталося і вишукувати різні дуже контроверсійні матеріали. Особливо, канали, що підтримують дії Республіканської партії (на приклад канал FOX)

Сержант Боуі Бергдал протягом 5 років перебував у заручниках в угрупування Хаккані. Підчас інтерв’ю на каналі FOX, один з популярних американських письменників – Бред Тор (Brad Thor), який написав книжку  “Act of war” (Справа війни), вважає, що по-перше сержант залишив свою частину в бойових умовах в результаті чого був захоплений терористами (от-так взяв і пішов),  по-друге угрупування Хаккані складається на 20% з представників Талібану (терористів), що зробили теракт 11 вересня 2001 року, і на 80% з тих, хто просто хоче грошей. На його думку, це угруповання не було зацікавлене в’язнями-терористами з Гуантанамо Бей, але тільки грошима. Питання про звільнення – це просто додатковий пункт, який вони ризикнули додати до загальних вимог.  На його думку, адміністрація Президента не тільки порушила принцип не проведення переговорів з терористами і випустила тих, кого вважають “ворогами Америки”, але ще й добре заплатила угрупованню використовуючи посередників.

За інформацією журналу Time, у вівторок 3 червня 2014 року, Сенатор з Південної Кароліни Ліндсі Грем (Lindsey Graham), республіканець, заявив, що демократи, які перебувають при владі випустили на волю Drem Team Талібану, тобто професійних терористів. Якщо йдеться про сам термін Drem Team (Команда мрії), то він вживається переважно в спорті, так говориться про фахівців, найкращих гравців. Таким чином сенатор хотів підкреслити драматичність ситуації. 

image

 

Деякі скандально відомі репортери такі, як Меган Келлі (Megyn Kelly) вважає, що після того,  Боуі Бергдал потрапив на війну в Афганістан він швидко розчарувався… На приклад, вона наводить цитати з журналу Rolling Stones, який посилається на електронну переписку Боуі Бергдала з батьками: “Мені соромно бути американцем! Жах самовпевненої зарозумілості, який вони тут підтримують… Все це огидно! Назва Американський солдат – це брехня для дурнів… і жах, що Америка огидна.” Достойменно не відомо, що він мав на увазі, адже ми не маємо цілого тексту листа, а тільки уривки, а тому не можемо критично оцінити його зміст. Крім того треба пам’ятати, що журналісти в США  заради сенсації можуть зібрати з уривків що завгодно. Одним словом, глядачі каналу FOX побачили тільки частини листа. Для американців, які в переважній більшості патріоти – такі слова про країну – це образа! Ситуація виглядає так, ніби ЗМІ хочуть показати цього сержанта і демократів в негативному контексті. А далі ситуація стає, ще більше заплутаною…  

Коментуючи ситуацію викрадення сержанта, його товариші по службі  (яких запросила мережа FOX) заявили, що вони не вважають його героєм, адже він залишив частину і став дезертиром. Меган Келлі додає, що з якихось джерел відомо, що він навіть шукав Талібів, котрі знають англійську мову… після чого атаки на американські база стали більш координованими. Аналізуючи ситуацію, важко сказати, хто правий і як ситуація виглядала на справді. В інтерв’ю для FOX NEWS його товариші по службі виглядають так, ніби поняття не мають про що йдеться, а їх слова і заяви не впевнені… Ситуація дуже контроверсійна!!!! Те, що відомо напевно – це те, що батьки тішаться знову побачити свого сина, а він теж радий повернутися додому.

Проблемою політичного характеру є те, що  згідно до федерального закону “укладаючи договір” такого типу Білий Дім за 30 днів перед звільненням в’язнів з Гуантанамо Бей, повинен був повідомити про це Конгрес, але цього не зробив, тому, що за їх словами було мало часу і треба було використати  момент…. Шквал критики обвалився на адміністрацію Президента, однак Барак Обама заявив, що його рішення було мотивоване тим, що США не залишають своїх солдатів на полі бою, “будучи головнокомандуючим Сполучиних Штатів Америки, я відчуваю свою відповідальність за цих дітей”.

Підводячи резюме, варто сказати, що демократи вважають, що звільнення сержанта Боуі Бергдала це один з тих важких, але правильних кроків, які їм вдалося зробити на користь американських солдатів і громадян взагалі, а республіканці вважають, що це був не обмислений крок, який створив загрозу для тих же громадян. Думки самих громадян також різні!  

понеділок, 24 лютого 2014 р.

Релігія в американському суспільстві. Частина 12

Американське розуміння релігії в протестантських та інших колах буває дуже своєрідне та суб’єктивне. Цей факт не заважає відкритості на релігію. Будучи в США можна відкрито заявити, що «Я вірю в Бога!» та про свою релігійну приналежність. В переважній більшості оточуючі на це нормально реагують, адже вони самі не соромляться про це відкрито сказати.

Для Американців церква (переважно протестантська, хоча останнім часом зростає доля католицької церкви та інших) – це щось більше ніж культова споруда, адже це місце зустрічі з Богом, та створення релігійної спільноти. Саме там формувалася американська самосвідомість, яка пізніше сформувала націю. Храм продовжує бути місцем створення громад та суспільних відносин. Афроамериканці мають особливий сентимент до протестантської церкви в Америці, адже це місце де створювалася і відшліфовувалася їхня громадянська свідомість.

Від самого початку існування Сполучених Штатів Америки, нація має переконання, що Бог їх завжди підтримував і підтримує. Яскравим цього доказом є напис на грошових банкнотах: «Ми віруємо в Бога»!

 

Релігія в американському суспільстві: Частина 1, Частина 2, Частина 3, Частина 4, Частина 5, Частина 6, Частина 7, Частина 8, Частина 9, Частина 10, Частина 11, Частина 12

 

Додаткова іншомовна література:

Chwalba A., 2008. Historia powszechna . Wiek XIX, Wydawnictwo naukowe PWN, Warszawa - s.431

Warszyńska J.,2001. Geografia turystyczna świata cz.2, Wydawnictwo PWN, Warszawa – s.277

Lubowski A., 2005. Kontuzjowane mocarstwo Świat Książki, Warszawa– str.191

Putnam R.D.,2008.Samotna gra w kręgle. Upadek i odrodzenie wspólnot lokalnych w Stanach Zjednoczonych, Wydawnictwa Akademickie i Profesjonalne

неділя, 23 лютого 2014 р.

Релігія в американському суспільстві. Частина 11

Тепер релігія в житті сучасних американців є джерелом соціального життя, головне місце в якому займає громада (коло – найближчих знайомих, анг. community). Релігійні організації займаються доброчинністю та суттєво впливають на суспільне життя американців. Однак в наш час релігійній сфері спостерігаються зміни, що тісно пов’язані із зміною поколінь, їх переконань та цінностей. В ХХІ столітті американці рідше ходять до церкви (протестантської, католицької або іншої) ніж це було 30-40 років тому. Крім того, на думку Роберта Патнама – нині релігійні спільноти менше прикладають зусиль до розвитку американського суспільства ніж це було колись (Putnam 2008).

Отже, сьогодні Америка інша ніж була століття тому. Суспільство суттєво змінилося у всіх значеннях, а це доторкнулося і релігійної сфери. Погляди американців також змінилися. Молода генерація втратила запал і бажання підтримувати цінності попередніх поколінь щодо релігії. Не зважаючи на це, на тлі загальної секуляризації (атеїстичне відвернення від релігії), що охопила Західну Європу (де християнські цінності та моральність намагаються відкинути, як немодні, а неморальні вчинки прикривають «свободою вибору»), американський підхід до віри та релігії майже не змінився. Однак в середні суспільства відбувся спадок участі в релігійних практиках не тільки серед солоді, а також і серед осіб в похилому віці.

 

Релігія в американському суспільстві: Частина 1, Частина 2, Частина 3, Частина 4, Частина 5, Частина 6, Частина 7, Частина 8, Частина 9, Частина 10, Частина 11, Частина 12

 

Додаткова іншомовна література:

Chwalba A., 2008. Historia powszechna . Wiek XIX, Wydawnictwo naukowe PWN, Warszawa - s.431

Warszyńska J.,2001. Geografia turystyczna świata cz.2, Wydawnictwo PWN, Warszawa – s.277

Lubowski A., 2005. Kontuzjowane mocarstwo Świat Książki, Warszawa– str.191

Putnam R.D.,2008.Samotna gra w kręgle. Upadek i odrodzenie wspólnot lokalnych w Stanach Zjednoczonych, Wydawnictwa Akademickie i Profesjonalne

пʼятниця, 21 лютого 2014 р.

Релігія в американському суспільстві. Частина 10

Американське покоління Х – особи, котрі народилися в 1963—1975 роках, теж не характеризується особливою релігійністю. В 1966 році проведено дослідження підчас якого респондентів питали про релігійне визнання. Частина з них – 7% відповіла, що не визнає жодної релігії. Коли це саме питання появилося в 1997 році, вже 14% студентів дало негативне відповідь. Це свідчить про те, що релігійність американської молоді поступово зменшується зі зміною поколінь.

Саме суспільство в США поступово поділяється на тих, хто активно практикує релігійні практики і тих, котрі не пов’язані з жодним віровизнанням. Особливо активний процес відходу від релігії відбувається в північно-східній частині США, в той час коли в південній (яку називають «Біблійний пас» (Bible Belt)) – це явище майже не помітне.

До вищесказаного варто також додати, що в Сполучених Штатах Америки існує конкуренція між церквами, котрі намагаються переманити та зібрати якомога більше віруючих. Такі «розв’язання» - це звичайна справа в США. За словами американських істориків релігії Роджера Фінке (Roger Finke) і Родні Старк (Rodney Stark) раніше бувало так, що «збунтовані», більш дисципліновані та подібні до сект релігійні рухи, котрі менше піддалися секуляризація (відвернення від релігії) перетягували вірних інших «престижних» визнань(Putnam 2008).

 

Релігія в американському суспільстві: Частина 1, Частина 2, Частина 3, Частина 4, Частина 5, Частина 6, Частина 7, Частина 8, Частина 9, Частина 10, Частина 11, Частина 12

 

Додаткова іншомовна література:

Chwalba A., 2008. Historia powszechna . Wiek XIX, Wydawnictwo naukowe PWN, Warszawa - s.431

Warszyńska J.,2001. Geografia turystyczna świata cz.2, Wydawnictwo PWN, Warszawa – s.277

Lubowski A., 2005. Kontuzjowane mocarstwo Świat Książki, Warszawa– str.191

Putnam R.D.,2008.Samotna gra w kręgle. Upadek i odrodzenie wspólnot lokalnych w Stanach Zjednoczonych, Wydawnictwa Akademickie i Profesjonalne

четвер, 20 лютого 2014 р.

Релігія в американському суспільстві. Частина 9

Дослідження, котрі проведено в ІІ половині ХХ століття показують, що активну участь в релігійних практиках брало тільки 40-45% американців. Що стосується решти американського суспільства, то релігійна свідомість американців протягом останніх 50 років була стабільною. Більшість заявляє, що вірує в Бога, а 4 особи з 3 – в життя вічне. Однак в період від 60-х до 90-х кількість осіб, котрі відкрито говорили про свою релігійну приналежність скоротилася на 10%, а тих хто вважає себе за нерелігійних помітно побільшало - в 1967 році їх кількість зросла на 2%, в 90-х – на 11% (Putnam 2008).

 

Рейтинг народжуваності в США на 1000 чоловік в період 1946-1964Рейтинг народжуваності в США на 1000 чоловік в період 1946-1964

Раніше вважалося, що старші особи більше релігійні ніж молодь, однак виявилося, що 70-90-х роках участь осіб похилого віку (за 60 років) в практиках релігійних зменшилася на 10-20%. Молоді люди не тільки рідше приходять до церкви в широкому значенні цього слова, але в порівнянні до своїх ровесників з минулих десятиліть їх участь в релігійних практиках помітно скоротилась. Інша тенденція, котру помітили науковці свідчить про те, що покоління бейбі-бумерів (всі ті, хто народився в період між 1946 і 1964 рр.) було негативно налаштоване до релігійних інституцій, чого не можна сказати про їх батьків, котрі були більш релігійними.

Це дає підставу соціологам стверджувати, що зі зміною поколінь – відходом старших осіб, рівень участі в релігійних практиках буде зменшуватися. Як і більшість соціологічних процесів, секуляризація американського суспільства не дуже помітна в реальному житті та майже не помітна в порівнянні до Європи. Старий континент (особливо Західна Європа) з великим темпом відмовляється від християнських цінностей на яких збудовано її культурологічні фундаменти.

 

Релігія в американському суспільстві: Частина 1, Частина 2, Частина 3, Частина 4, Частина 5, Частина 6, Частина 7, Частина 8, Частина 9, Частина 10, Частина 11, Частина 12

 

Додаткова іншомовна література:

Chwalba A., 2008. Historia powszechna . Wiek XIX, Wydawnictwo naukowe PWN, Warszawa - s.431

Warszyńska J.,2001. Geografia turystyczna świata cz.2, Wydawnictwo PWN, Warszawa – s.277

Lubowski A., 2005. Kontuzjowane mocarstwo Świat Książki, Warszawa– str.191

Putnam R.D.,2008.Samotna gra w kręgle. Upadek i odrodzenie wspólnot lokalnych w Stanach Zjednoczonych, Wydawnictwa Akademickie i Profesjonalne

середа, 19 лютого 2014 р.

Релігія в американському суспільстві. Частина 8

Позитивне сприйняття релігії в США часто буває пов’язане з активною суспільною діяльністю, яка проявляється через добрі стосунки з сусідами та велику кількість знайомих. Активна участь у релігійних практиках (в протестантській або католицькій церквах) збільшує кількість міжособистісних контактів. Це позитивно впливає на формування та розвиток громадянської позиції, котра є важливим елементом проживання в американському суспільстві. Соціологічні дослідження показують , що особи, котрі регулярно ходять до храму мають на 40% відсотків більше зустрічей поза домом. Крім того, активна релігійна участь має суттєво впливає на бажання допомагати та підтримувати інших. Серед загальної кількості віруючих в США 75-80% відсотків дають гроші на доброчинність, волонтерською діяльністю займаються55-60% осіб, в порівнянні 30-35% нерелігійних осіб (Putnam 2008).

Щороку американські релігійні спільноти жертвують 15-20 мільйонів доларів на так звані суспільні послуги, котрі включають допомогу бідним, підтримку людей після природних катаклізмів і т.д.. В 1998 році майже 60% релігійних общин заявило про те, що вони займалися підтримкою суспільних послуг, розвоєм локальних спільнот і добросусідських проектів. За даними «Партнерів святих місць» (Partners for Sacred Places) близько 93% протестантських спільнот фінансували харчові банки, групи [психологічної] підтримки, програми відпочинку і т.д.., а цим всім скористалося 80% осіб з-поза спільноти.

В афроамериканських колах , протестантська церква займає особливе значення, адже в минулому саме тут знаходилися осередки боротьби за їхні громадянські права. Крім того, чорношкірі американці вважається одними з найбільш релігійних представників сьогоднішньої Америки. Історично склалося, що приналежність до протестантської церкви, а особливо поєднання в ній суспільних та релігійних справ було «колискою» суспільної свідомості афроамериканців та місцем розвитку свідомості їхніх громадянських прав.

 

Релігія в американському суспільстві: Частина 1, Частина 2, Частина 3, Частина 4, Частина 5, Частина 6, Частина 7, Частина 8, Частина 9, Частина 10, Частина 11, Частина 12

 

Додаткова іншомовна література:

Chwalba A., 2008. Historia powszechna . Wiek XIX, Wydawnictwo naukowe PWN, Warszawa - s.431

Warszyńska J.,2001. Geografia turystyczna świata cz.2, Wydawnictwo PWN, Warszawa – s.277

Lubowski A., 2005. Kontuzjowane mocarstwo Świat Książki, Warszawa– str.191

Putnam R.D.,2008.Samotna gra w kręgle. Upadek i odrodzenie wspólnot lokalnych w Stanach Zjednoczonych, Wydawnictwa Akademickie i Profesjonalne

вівторок, 18 лютого 2014 р.

Релігія в американському суспільстві. Частина 7

Американці розвивають міжперсональні відносини за допомогою участі в різних товариствах (associations). Вони також ходять до різних протестантських, католицьких та інших церков та релігійних спільнот не тільки тому, що хочуть помолитися, а й тому, що таким чином вони розвивають суспільні стосунки: спілкуються, обговорюють різні теми, знайомляться цікавими людьми, поглиблюють свою віру. В будівлях протестантських церков, відбуваються різні тренінги, семінари на суспільні теми (як на приклад СНІД, анонімні алкоголіки та ін..). Релігійні спільноти так само створюються при католицьких парафія.

Не рідко можна побачити, що коло протестантських церков є центри відпочинку, тренажерні зали, джакузі. Добрим прикладом є Crystal Cathedral в Garden Grove з центром Family Life Center. В період 1981–2010 він належав протестантам, однак збанкрутував, після чого 7 червня 2010 року його викупила католицька дієцезія Orange (Каліфорнія).

Соціалізацію американців можна побачити коло храмів та в колах віруючих. Вона проявляється в тому, що люди зустрічаються після недільних мес, п’ють чай, каву, їдять тістечка та розмовляють між собою. Іноді коло храмів влаштовуються благодійні акції, а зібрані гроші переказуються на конкретний ціль. На практиці це виглядає так, що прихожани парафії готують різні тістечка, печиво і т.д. і після меси (зазвичай в неділю) продають все це за символічну ціну.

Деякі протестантські ініціативи пішли ще далі: в церквах проводяться різні семінари на яких охочі навчаються проголошувати промови, організовувати зустрічі, розв’язувати спірні питання та ін..Згідно до результатів опитувань, приналежність до релігійних організацій пов’язана з активною суспільною діяльністю та громадською позицією, котра проявляється в участі у виборах, виконанні обов’язків присяжних в судах,добросусідських відносинах та ін..

 

Релігія в американському суспільстві:  Частина 1, Частина 2, Частина 3, Частина 4, Частина 5, Частина 6, Частина 7, Частина 8, Частина 9, Частина 10, Частина 11, Частина 12

 

Додаткова іншомовна література:

Chwalba A., 2008. Historia powszechna . Wiek XIX, Wydawnictwo naukowe PWN, Warszawa - s.431

Warszyńska J.,2001. Geografia turystyczna świata cz.2, Wydawnictwo PWN, Warszawa – s.277

Lubowski A., 2005. Kontuzjowane mocarstwo Świat Książki, Warszawa– str.191

Putnam R.D.,2008.Samotna gra w kręgle. Upadek i odrodzenie wspólnot lokalnych w Stanach Zjednoczonych, Wydawnictwa Akademickie i Profesjonalne

пʼятниця, 14 лютого 2014 р.

Релігія в американському суспільстві. Частина 5

В 1970 році проповідник з Північної Кароліни Хол Ліндсі видав книжку «Покійна велика планета Земля» (The late great planet earth), яка стала неофіційним підручником американських протестантів-фундаменталістів. Вона була присвячена питанням, які людство задавало протягом століть – коли буде кінець світу і як його розпізнати?

Одних із протестантських фундаменталістів Пет Робертсон (Pat Robertson) наголошував, що християнській Америці загрожує «гуманізм і соціалізм», а національні трагедії такі, як вбивство Дж.Ф. Кеннеді (J.F. Kennedy), підвищення цін на нафту та ін.. – це кара Божа за те, що Найвищий суд Америки заборонив молитви в публічних школах. Згодом, християнська правиця стала підпорою для Республіканської Партії, як колись свого часу були профсоюзи для демократів.

Католицька церква навчає, що ніхто не знає, коли буде кінець світу, чого не можна сказати про протестантські кола в США, котрі постійно спекулюють на цю тему. Вони вважають, що доказом правильності їх міркувань є різні уривки з Біблії, котрі вони по-своєму інтерпретують.

Соціальні дослідження показують, що близько 40% Американців вірять, що кінець світу настане в результаті битви добра і зла. А тому не дивно, що книги з апокаліптичним змістом стають бестселерами. Одним з них може бути книжка «Залишені» (Left behind) протестантського пастора Тіма Лахайє (Tim LaHaye). В ній ідеться про людей, котрі залишилися після Вознесіння. Над світом запанував антихрист (далі зібрані найстрашніші кошмари американців) – він був румуном, його звали Ніколае Карпаті, він займав посаду генерального секретаря ООН і знаходився в Багдаді (Ірак). Його противагою був ніхто інший, як Президент США. Таким чином не тільки грав національними відчуттями американців, але і заробив багато грошей.

Релігія в американському суспільстві: Частина 1, Частина 2, Частина 3, Частина 4, Частина 5, Частина 6, Частина 7, Частина 8, Частина 9, Частина 10, Частина 11, Частина 12

Додаткова іншомовна література:

Chwalba A., 2008. Historia powszechna . Wiek XIX, Wydawnictwo naukowe PWN, Warszawa - s.431

Warszyńska J.,2001. Geografia turystyczna świata cz.2, Wydawnictwo PWN, Warszawa – s.277

Lubowski A., 2005. Kontuzjowane mocarstwo Świat Książki, Warszawa– str.191

Putnam R.D.,2008.Samotna gra w kręgle. Upadek i odrodzenie wspólnot lokalnych w Stanach Zjednoczonych, Wydawnictwa Akademickie i Profesjonalne

четвер, 13 лютого 2014 р.

Релігія в американському суспільстві. Частина 4

В ХХ столітті Європа почала лаїцизуватися, тобто релігія почала поступово усуватися з громадського простору. У Німеччині в 1881-1882 роках дійшло навіть до того, що Фрідріх Ніцше почав проголошувати войовничий атеїзм і так далеко зайшов у своїй фальшивості навчання, що аж проголосив «смерть Бога». Така філософія надихнула Адольфа Гітлера на злочини проти людства, включаючи масове знищення євреїв. Проте виявилося, що Бог «помер» для них обох, в результаті чого, вони втратили свою моральність і гідність, а Гітлер для багатьох перетворився на символ чистого зла.

Події ІІ Світової Війни змусили американців задуматися і зрозуміти, що лаїцька ідеологія, дуже небезпечна. Більшість американського суспільства переконалася, що тільки Бог може врятувати Америку перед наступом ворогів.

В період ІІ Світової війни Сполученими Штатами Америки керували політичні еліти, котрі виводилися з ліберальних протестантських течій. Найвідомішими їх представниками були: Франклін Делано Рузвельт (Franklin Delano Roosevelt), Гаррі С. Трумен (Harry S. Truman) та інші. Їхнє бачення соціально-політичної ситуації сприяло поступовому зближенню протестантів, католиків та євреїв.

Однак ніхто не міг передбачити, що в 60-х роках ХХ століття молодь «захопить» хвиля рок’н’ролу, вони повстануть проти звичаїв своїх батьків, матеріалізмові тощо. Моральні цінності американського суспільства в тому числі релігійні сильно захиталися. Масові скупчення молоді на концертах, стрімке поширення наркотиків, розвиток сексуальної розкутості та свобода сексуальних поглядів – спричинила загальну мобілізацію консервативних протестантських рухів на тлі моральної деградації американського суспільства.

 

 

Релігія в американському суспільстві: Частина 1, Частина 2, Частина 3, Частина 4, Частина 5, Частина 6, Частина 7, Частина 8, Частина 9, Частина 10, Частина 11, Частина 12

 

Додаткова іншомовна література:

Chwalba A., 2008. Historia powszechna . Wiek XIX, Wydawnictwo naukowe PWN, Warszawa - s.431

Warszyńska J.,2001. Geografia turystyczna świata cz.2, Wydawnictwo PWN, Warszawa – s.277

Lubowski A., 2005. Kontuzjowane mocarstwo Świat Książki, Warszawa– str.191

Putnam R.D.,2008.Samotna gra w kręgle. Upadek i odrodzenie wspólnot lokalnych w Stanach Zjednoczonych, Wydawnictwa Akademickie i Profesjonalne

вівторок, 11 лютого 2014 р.

Релігія в американському суспільстві. Частина 2

В 1790 році населення США було 4 мільйони з яких: 700 тисяч це біли чорношкірі невільники, а 98% білого населення - протестантами. Що стосується Індіанців, то їх популяцію взагалі не брали під увагу. Вони вважалися дикими людьми із хащів, котрі перешкоджали розвиткові тогочасного американського суспільства (Warszyńska 2001).

Південну частину континенту взялися колонізувати Іспанці, котрі хрестили Індіанців і прививали їм католицьку віру. Ось чому Латинська Америка – це католики, котрі емігруючи до США збільшують відсоткове співвідношення цього напряму християнства.

Протестанти, котрі заселили британські колонії славилися тим, що мали ґрунтовне релігійне знання, були людьми побожними, а їх церкви були переповнені віруючими. Всі відкриті засідання у них розпочиналися молитвою, а стиль життя характеризувався принципом свободи совісті, а тому згідно до першої поправки до Конституції 1791 року релігійні символи і молитви відсутні в громадському просторі. Одна згідно діючого закону Різдво – це вихідний, а Президент може привітати американську націю словами: «Благослови Господи Америку!» (God bless America). Не зважаючи на це, релігія займала важливе місце в житті Американців. Доказом цього були шпальти газет, де перші сторінки було присвячено проповідям видатних священнослужителів, великою популярністю тішилися релігійні журнали, а також публічні дебати на теологічні теми, котрі спонтанно влаштовувалися на вулицях і площах. Все це тривало до ХІХ століття і ввійшло в історію, як «золотий вік» проповідництва (Chwalba 2008). На банкнотах та монетах не важко було знайти напис: «Ми віримо в Бога» (In God we trust).

 

Релігія в американському суспільстві: Частина 1, Частина 2, Частина 3, Частина 4, Частина 5, Частина 6, Частина 7, Частина 8, Частина 9, Частина 10, Частина 11, Частина 12

 

Додаткова іншомовна література:

Chwalba A., 2008. Historia powszechna . Wiek XIX, Wydawnictwo naukowe PWN, Warszawa - s.431

Warszyńska J.,2001. Geografia turystyczna świata cz.2, Wydawnictwo PWN, Warszawa – s.277

Lubowski A., 2005. Kontuzjowane mocarstwo Świat Książki, Warszawa– str.191

Putnam R.D.,2000.Samotna gra w kręgle. Upadek i odrodzenie wspólnot lokalnych w Stanach Zjednoczonych, Wydawnictwa Akademickie i Profesjonalne

понеділок, 10 лютого 2014 р.

Релігія в американському суспільстві. Частина 1

Історично Америка тісно пов’язана з протестантизмом. Христофор Колумб відкрив «Новий світ» 10 жовтня 1492 року, що дало початок для європейської експансії. Першим англійським поселенням вважається містечко Джеймстаун (Jamestown) в штаті Вірджинія (Virginia), котре засновано в 1607 році.

В північно-східній частині Сполучених Штатів Америки знаходився історично- географічний регіон Нова Англія. В 1620 році тули прибули пуритани - британські емігранти, котрі переслідувалися англіканською церквою тому, що хотіли «очистити» її від залишків католицизму (літургії та теології). В результаті так наочищалися, що аж мусіли емігрувати до Америки. В історичній літературі США їх називають «паломники». Вони мали на стільки жорсткі суспільні правила, що навіть легкі розваги вважалися гріхом. Усіх протестантські напрями, що прибували до Америки були переконані, що це нічийна земля, що дає можливість створити нове суспільство побудоване на їхніх цінностях і моральності.

Збільшення кількості емігрантів з усіх куточків Англії призвело до заснування 13 колоній. На півночі знаходилися: Нью-Гемпшир, Массачусетс, Коннектикут, Род-Айленд, по середині: Нью-Йорк, Нью-Джерсі, Пенсільванія, Делавер, а на півдні: Меріленд, Вірджинія, Північна Кароліна, Південна Кароліна і Джорджія. Разом з тим, на території Північної Америки проживали місцеві племена індіанців, корі в льодовикову епоху прибули з Азії просуваючись через Берингову протоку. На початку вони заселили Аляску, а потім і простори Америки.

 

Релігія в американському суспільстві: Частина 1, Частина 2, Частина 3, Частина 4, Частина 5, Частина 6, Частина 7, Частина 8, Частина 9, Частина 10, Частина 11, Частина 12

 

Додаткова іншомовна література:

Chwalba A., 2008. Historia powszechna . Wiek XIX, Wydawnictwo naukowe PWN, Warszawa - s.431

Warszyńska J.,2001. Geografia turystyczna świata cz.2, Wydawnictwo PWN, Warszawa – s.277

Lubowski A., 2005. Kontuzjowane mocarstwo Świat Książki, Warszawa– str.191

Putnam R.D.,2000.Samotna gra w kręgle. Upadek i odrodzenie wspólnot lokalnych w Stanach Zjednoczonych, Wydawnictwa Akademickie i Profesjonalne

неділя, 3 листопада 2013 р.

Свобода по-американські

Перш за все варто сказати, що Америка – це не тільки новини про те, що хтось стріляє в аеропорту чи школі. Це країна де громадяни або мешканці цінять свободу думок і поглядів. Історично склалося та, що до “нового світу” приїздили ті, хто не знаходив собі місця в європейських країнах через свої погляди або мав проблеми із законом, і втікав від правосуддя. Окрім них, до Америки за розпорядженням колоніальної влади Голландії а потім Великої Британії прибували заможні, освідченні люди, аристократичного походження, котрі займали високі посади (на прикл. губернаторів і т.д.). Вони керували освоєнням земель, створювали законодавчі зібрання.

Переважна більшість емігрантів утікали від гноблення феодалами і аристократією. Вони шукали “свободи” від феодалів, місця де могли б збудувати собі і своїй родині достойне життя. Звідціль походить індивідуалізм (переконання, що розвиток особистості і його незалежності – це найвища цінність) і прагматизм (вирішення проблем з практичної точки зору) мешканців Америки.

Культура американської нації не з’явилася на порожньому місті – вона формувалася на базі культурологічних досягнень Західної Європи. Це стосувалося усіх сфер суспільного життя.

Суспільство творилося різнорідне не тільки культурно, але і ментально. Вихідці з різних країн спілкувалися різними мовами: голландською, англійською, іспанською, французькою, і навіть німецькою, а також мали різні традиції і звичаї. Поступово, почала домінували англосаксонська культура, а офіційною мовою стала англійська. Не зважаючи на це, в деяких штатах як на приклад Вірджинія вживалася також німецька мова, а в Луїзіані – французька. 

В 1795 році штат Вірджинія звернувся до Конгресу США з пропозицією, що німецьку мову можна було вживати в державних установах штату паралельно з англійською , однак пропозицію було відхилено не зважаючи на те, що це було дозволено в Пенсільванії. Англійська мова мала бути національною.    

На цьому підґрунті формувалася ментальність мешканців Америки. Поступове збільшення емігрантів вимагало створення законів, котрі б регулювали соціально-економічні стосунки. Це була одна з причин, котра сприяла розвитку ринкових відносин по принципу купівлі-продажу.

Фермери і фабриканти купували землю і займалися тим, що ми тепер називаємо бізнесом, ідучи дорогою конкуренції.

Якщо була власність, то її треба боронити від Індіанців і злочинців. Перші могли напасти, а другі могли напасти і обікрасти, а потім повернутися і обікрасти знову. В ті часи – ХVIII-XIX століття, земля була одним з головних “джерел доходу”, а тому територію і все, що на ній знаходилося треба було захищати. Фермери, ковбої та інші  мусіли мати при собі зброю… Звідціль і походить традиція носіння зброї.

Відгук тодішніх традицій ми можемо спостерігати навіть тепер коли з'являються новини, про публічні перестрілки, як на приклад  Стрілянина в Аеропорту Лос-Анджелеса і т.д..  Люди, котрі роблять такі злочини скоріше за все мають проблеми в житті, проблеми з психікою або приступи злості, образу і обізленість на суспільство або окремих його членів… Це є причиною різних трагедій.

В Сполучених Штат Америки особиста свобода для громадянина – це все те, що дозволяє людям нормально жити і розвиватися фізично, психічно, розумово і фінансово, що не суперечить існуючим державним законам і моральним правилам і нормам поведінки в суспільстві,  а також не перешкоджає життю інших. В ідеалі, особиста свобода  ґрунтується добрих міжособистісних відносинах в суспільстві.  На жаль іноді, дії окремих людей не мають нічого спільного зі свободою і моральністю, ідеалами якої вони маскують свої ганебні вчинки.