Федеральна Резервна Система–Центральний банк США

У Сполучених Штатах Америки розробкою дизайну, друком грошових банкнот та фінансових облігацій займається підрозділ Міністерства фінансів США (United States Department of the Treasury) - Бюро гравірування та друку (анг.- Bureau of Engraving and Printing). Його засновано 29 серпня 1862 року.

Купюри, які воно друкує вважаються легальним платіжним засобом на території країни та поза нею, а також являється так званою федеральною валютою (анг.- Federal Reserve Note) про що свідчить напис на банкнотах. Вони заходиться в обігу в федеральній системі (анг.- Federal Reserve System, неформальна назва - FED) Америки. Її створення відбулося в 1913 році відповідно до Закону про Федеральний Резерв (анг.- Federal Reserve Act). Коли Конгрес США створював цю систему бралася під увагу перш за все стабільність та надійність структури, як могла б зміцнити американську економіку, банківську систему та забезпечила країні розвиток.

Федеральна резервна система - це незалежна фінансова організація в уряді США, котра отримує свої повноваження від Конгресу, а її грошова політика повинна бути схвалена президентом. Це відповідник центрального банку в інших країнах. До її складу входять 12 регіональних приватних банків, Рада керуючих, яку призначає президент та Федеральний комітет з операцій на відкритому ринку США.

Передумовою її створення в 1907 році, була фінансова паніка, яка з’явилася в результаті неплатоспроможності кількох банків з Нью-Йорку. Після цього, населення перестало довіряти банкам, що призвело до зменшення їх депозитів та негативно вплинуло на економіку країни.

Президент на Kонгрес вирішили, що Америка потребує систему, котра забезпечила б стабільний економічний розвиток.

Місцезнаходження Джекіл-Айленд 

На острові Джекіл- Айленд (Jekyll Island) неподалік берегів штату Джорджія зібралися американські політики та фінансисти. Там вони створили ескіз так званого плану Олдріча (Aldrich plan), який пізніше переріс в створення Федеральної Резервної системи (ФРС).

Зібрання продовжувалися до 1910 року,після чого в 1913 році Президент Вудро Вілсон підписав Акт про створення Федеральної Системи (анг.- The Federal Reserve Act). Головною ідеєю було те, що США був необхідний центральний банк, що підлягав би ревізії уряду але працював незалежно. Завдяки його створенню з’явилася можливість утримувати добрий стан економіки та усунути впливи короткотермінових політичних інтересів.

Однак, Федеральних резерв не має всіх механізмів, щоб підтримувати стабільному темп економічного розвитку. Це робота не для однієї організації. Крім того, існує різниця між монетарною та фіскальної політикою. Перша з них перебуває під юрисдикцією Федеральної резервної системи , котра займається задоволенням попиту на фінансові засоби. Другою з них займається Конгрес, котрий використовує податки та зміни витрат для впливу на економіку. І таким чином врівноважується фінансова ситуація в країні.

Федеральний резерв підтримує економіку стабільною та зростаючою. Це позитивно впливає на кон’юнктуру ринку (попит та пропозицію) та сприяє зростанню економіки країни. Адже якщо економіка в поганому стані, люди бояться витрачати гроші, що призводить - мінімум до застою, а максимум до занепаду.

В наш час, Федеральна резервна система складається з: Ради Керуючих (анг.- Board of Governors), котра знаходиться у Вашингтоні (округ Колумбія) та 12-ти федеральних резервних банків.

 

 

 

Зібрання відбуваються майже кожні 6 місяців. На них присутні Рада Керуючих та президенти резервних банків . Вони обговорюють та визначають напрямок монетарної політики. Ці зібрання називаються Federal Open Market Committee (FOMC).

Федеральна резервна система виконує 3 головні завдання (їх в США жартома називають «три ніжки Федерального резервного стільця» анг. -Three legs of the Federal Reserve stool):

- визначає монетарну політику;

- приймає рішення щодо грошового потоку;

- визначає кредити для американської економіки.

Завдяки нагляду та регуляції діяльності банків посилюється безпека та стійкість фінансової системи.

ФРС також виконує функції банку для депозитних інститутів (що мають право приймати вклади та депозити (анг.- Depository Institution)) та для федеральної влади. Все це допомагає ефективно працювати платіжній системі.

В критичній ситуації вона може бути кредитором (lender of last resort) для банків, яким необхідно взяти кредит, адже банкрутство хоча б одного них може поставити під загрозу всю банківську систему США.

Завдяки трьом функціям резервна система стримує ризик, що може з’явитися на фінансових ринках та з 1977 року виконує додаткові функції визначені Конгресом такі, як:

- забезпечення стабільних цін;

- сприяння повному чи максимальному працевлаштуванню.

Таким чином, ФРС виходить на зустріч потребам в фінансової системи та економіки, що виникають в результаті світових змін.

Федеральна резервна система поділена на округи і кожен банк має власну літеру, яку можна знайти на купюрах:

A: Boston - Federal Reserve Bank of Boston -1

B: New York - Federal Reserve Bank of New York – 2

C: Philadelphia - Federal Reserve Bank of Philadelphia – 3

D: Cleveland - Federal Reserve Bank of Cleveland – 4

E: Richmond - Federal Reserve Bank of Richmond - 5

F: Atlanta - Federal Reserve Bank of Atlanta – 6

G: Chicago - Federal Reserve Bank of Chicago – 7

H: St. Louis - Federal Reserve Bank of St. Louis – 8

I: Minneapolis - Federal Reserve Bank of Minneapolis – 9

J: Kansas City - Federal Reserve Bank of Kansas City – 10

K: Dallas - Federal Reserve Bank of Dallas – 11

L: San Francisco - Federal Reserve Bank of San Francisco –12

 

 

Контроверсія

 

Однак існує думка, що не все так добре працює як здається. Існують певні контроверсійні ствердження. Вони особливо поширені після кризи 2008 року.

Вважається, що фінансова система Америки все більше і більше заглиблюються в борги. Це означає, що якщо США потрібні гроші, то країна не друкує їх на підставі наявного золотого запасу, а випускає довготермінові казначейські облігації.

Федеральна резервна система їх купує і платить грошима, котрі не мають вартості в золоті, адже країна зацікавлена вливаннями до казни. Таким чином, з’являється кредит на виплату якого немає і ніколи не буде грошей.

Дилерами в тракті цих операцій виступають провідні фінансові інституції. Отримані доходи вони віддають на зберігання до власних банків. Федеральні правила вимагають, щоб в резервах знаходилося тільки 10% депозиту, а решта - 90% може бути використана на кредити.

На приклад, довгострокова казначейська облігація коштує 1000 доларів. Після її покупки, банк залишає в своєму резерві 10%, тобто 100 доларів, а 900 призначає на кредити, однак вважається, що в депозиті знаходиться 1000 доларів.

Коли хтось з клієнтів бере кредит на 900 доларів, то він отримує по суті нову валюту – непідкріплену золотом. Таким чином замість 1000 доларів з’явилося 1900. Цей грошовий потік, що з’являється «на пустому місті» називають фідуціальними грошима (від лат. fides – віра), адже їх вартість побудована на переконанні, що це впливова валюта. В якому році США відмовилися від золотого стандарту див.: Історичні пам’ятки на доларах США. Сто доларів

За отримані гроші клієнт щось купить, а продавець перечислить їх на свій рахунок. Банк знову залишить 10% в резервах, а решту призначить на кредити. Пізніше процес знову повториться… В певному моменті зростання резервів та депозитів призводить до того, що з отриманих 1000$ непідкріплених золотом з’являється 10000$. Це призводить до знецінювання валюти. Відповідно чим більше таких грошей в економіці, тим більше знецінюється грошова одиниця. В наш економісти занепокоєні, що з 1913 року долар втратив аж 95% своєї вартості. Власне такий стан речей – це причина фінансових криз останніх десятиліть.

Історичні пам’ятки на доларах США. Сто доларів

Валюта США є найбільш поширеною та розпізнавальною валютою в світі. До 1971 року, коли Президент Річард Ніксон відмовився від золотого стандарту, який гарантував обмін грошей на золото, кожен міг обміняти 35 доларів в Міністерстві Фінансів США та отримати унцію золота. Після 70-х років валюта перестала бути підкріпленою золотом, однак його запаси після ІІ Світової Війни (європейських країн включно) зберігаються в Сполучених Штатах Америки.

В цій статті йтиметься не стільки про долари, скільки про туристичні, національні пам’ятки та осіб що на них зображені. Банкнота вартістю 100 доларів є однією з найпопулярніших і найбільш бажаних купюр. Її розпізнають майже всі, навіть у найбільш віддалених куточках світу. В фільмах часто показують кейс наповнений пачками купюр, що підкреслює заможність його власника та величезну грошову вартість. Але що ж зображено на 100 доларах?

З однієї сторони (анг.-obverse) на них знаходиться портрет Бенджаміна Франкліна, котрий був державним діячем, винахідником та дипломатом, але ніколи не був в Білому Домі на посаді Президента США. Взагалі в обігу існує 2 банкноти на яких зображені важливі в американській історії діячі, котрі так ніколи і не приміряли президентське крісло. Друга з них – це купюра вартістю 10 доларів, із зображенням одного і «батьків-засновників» Америки – Александра Гамільтон – політика, секретаря генерала Джорджа Вашингтона, а пізніше міністра фінансів.

Повертаючись до зображення Бенджаміна Франкліна варто сказати, що з’явилося воно на банкнотах в 1914 році та символізувало працю, заможність, Америку, мир та комерцію. Перед цим, на купюрі були різні особистості та зображення. На приклад в 1863 році на них був зображений орлан білоголовий, в 1880 році – 16-й Президент Авраам Лінкольн, в 1878 – 5-й Президент Джеймс Монро, в 1922 р. – сенатор від штату Міссурі – Томас Харт Бентон. Однак 1882-1934 роках банкноти були сертифікатом, що засвідчував право власності на золото в банку, а не паперовими грошима в сучасному розумінні цього слова.

Дизайн 100-то доларової купюри з зображення Бенджаміна Франкліна залишався незмінним до 1996 року, коли з міркувань підвищення захисту Міністерство Фінансів США вдосконалило дизайн та дещо змінило вигляд купюри.

З другої сторони (анг.- reverse) банкноти зображено Індепенденс-холл (укр..- Будинок Незалежності, анг. - Independence Hall). Будівля знаходиться в Філадельфії, штат Пенсільванія і відома тим, що в ній зібрався другий Континентальних Конгрес, на котрому підписано Декларацію Незалежності. Архітектура будівлі виконана в георгіанському стилі і побудована протягом 1732-1753 років. Проект створено Едундом Вуллі (анг.- Edmund Woolley). Планувалося, що будівля буде будинком уряду Пенсільванії, і ніхто навіть не підозрював, що саме в ній відбудеться настільки важлива подія для США. Вона побудована з червоної цегли, на її вежі знаходиться годинник, який власне на стодоларовій купюрі старого зразка показує 14:22, а на новій 10:30. В 1800-х роках вежу було видно з великої відстані, що дозволяло людям дізнатися котра година.

Дзвін Свободи

В Індепенденс-холл знаходився Дзвін Свободи. Перший раз він продзвенів 8 липня 1776 року закликаючи людей до зібрання коло будівлі, де мало відбутися публічне читання Декларації Незалежності. Достойменно не відомо, коли на ньому з’явилася тріщина. Вважається, що це відбулося в період від 1817-1846. Перший спогад про це, занотовано 22 лютого 1846 року, коли в переддень святкування дня народження Джорджа Вашингтона він дзвонив кілька годин на день.  В 1976 році дзвін перенесено до спеціального павільйону неподалік Індепенденс-холл.

В наш час будівля є частиною Національного Історичного Парку Незалежності, а також занесена до Світової Спадщини ЮНЕСКО американського континенту.

Зовнішня політика США на близькому сході

 

В попередніх статтях ми вже писали, що після того, як американські солдати залишили Ірак, в країні почалися сутички між екстремістами та армією країни, котра програє бої. Вчора втрачено чергове місто – Талль Афар (Tall Afar). Це історичне дежавю все зустрічалося в історії раніше – див.  Що сталося в Іраку і далі відбуватиметься…

Держсекретар США – Джон Керрі поїхав в Багдад швидко допомогти сформувати новий уряд, що має запобігти так званій «сектантській війні». Керрі зустрівся прем’єр міністром Іраку Ноурі Малікі (Nouri Maliki) та головним мусульманином шаїтів, а також курдськими лідерами. Ця зустріч – є однією з найважливіших з того моменту, як почалася криза в Іраку.

У США багато політиків вважають, що саме міжусобиці в уряді на етнічному тлі – це причина відступу армії, що є дуже вигідно згрупованим, організованим екстремістам. Джон Керрі закликав правлячий уряд якнайшвидше почати формувати новий з урахуванням більших повноважень і прав для Сунітів та Курдів. За його словами, саме тепер: «настав час для прийняття рішення іракськими лідерами», адже «Ірак зіткнувся із загрозою існування, а тому іракські лідери повинні з цим боротися». Зовсім інше питання наскільки влада може боротися через внутрішні конфлікти, які є найбільш складними і вимагають багато зусиль, іноді навіть серйозних компромісів.

Джон Керрі – Держсекретар США

Раніше ми писали (див. Америка та проблеми в Іраку, Що сталося в Іраку і далі відбуватиметься…), що іракська армія в боях з екстремістами робить «стратегічний відхід», що власне підтвердив прес-аташе Квасім Атта (Qassim Atta). В результаті таких дій, прихильники угруповання Ісламської Держави Іраку і Шаама (Islamist State of Iraq and al-Sham, or ISIS) оточили місто Талль Афар (Tal Afar), що знаходиться в північній частині країни. Незважаючи на це, Квасім Атта вважає, що: «у сил безпеки є багато варіантів запланованої атаки… Відступ в Талль Афар – це один з цих планів, а не результат програшу армії». Зі слів можемо здогадуватися, що можливо там «були провокації» про, які так часто говориться останнім часом.

„Однак слово провокація - означає навмисні дії проти окремих осіб, організацій, держав тощо з метою штовхнути їх на згубні для них вчинки». Війною ж вважається збройне протистояння між різними сторонами. Якщо збройні сутички чи війна – це провокації, то в Іраку зараз відбувається найбільша провокація всіх часів!!!”

Теперішня ситуація в місті Талль Афар досить складна, адже воно та аеропорт знаходяться на шляху стратегічного кордону з Сирією, і на даний момент є під контролем угруповання Ісламської Держави Іраку і Шаама. Варто пригадати, що 10 років тому це місто відвойовували армійські підрозділи США численністю 1200 солдатів. Вони проводили зачистку від екстремістів дуже детально – будинок за будинком.

За вихідні з Сирії підтягнулися сунітські бійці під керівництвом угруповання Ісламської Держави Іраку і Шаама, що суттєво збільшило чисельність осіб, що воюють на стороні екстремістів та відтіснили армію Іраку від кордонів своєї ж країни. В результаті цього північна частина Іраку опинися під їх контролем. Це також стосується міста Анбар (Anbar).

Міста Талль Афар та Мосул на півночі Іраку

Такий розвиток ситуації в регіоні, де Сполучені Штати витратили багато людських і фінансових засобів протягом 8 річної війни змусив Держдепартамент прийти на допомогу в сфері дипломатичного вирішення ситуації. Джон Керрі зустрівся з всіма членами нового уряду, щоб переконати їх об’єднатися.

Президент Обама, заявив, що вишле до країни 300 військових радників, котрі мають допомогти армії боротися з повстанцями в північному місті Мосул, про яке ми писали вже писали раніше (див. Америка та проблеми в Іраку). В даний момент Президент США також роздумує над авіапідтримкою для іракської армії (див. Що сталося в Іраку і далі відбуватиметься…).

Незважаючи на це, державні чиновники США не переконані в тому, що іракська армія зможе відбити велику частину території без кардинальної зміни діючого уряду.

Одне з головних джерел: latimes.com

Про популярність авіаподорожей в США

На сьогоднішній день літак – це один з найшвидших та як пишуть оглядачі найбезпечніших способів пересування. Завдяки цьому виду транспорту можна потрапити куди завгодно протягом декількох годин. Незважаючи на це частину людей лякає той факт, що завжди існує небезпека, що переліт може закінчитися не так, як очікувалося.

В Сполучених Штатах Америки перельоти – це дуже поширений спосіб пересування, крім того, що білети не такі вже й дорогі. Треба також мати на увазі, що США – це досить велика країна, а мобільність населення теж на високому рівні. Багато хто подорожує літаком в справах, адже представляє інтереси якоїсь компанії. Це не тільки стосується юристів та адвокатів, генеральних директорів та менеджерів середньої ланки, а й звиклих керівників та торгових представників. Та не всі клієнти авіакомпаній належать до вище перекислених груп людей. Досить велика частина населення подорожує в туристичних цілях.

Вони відвідують не тільки країни західної Європи, Які для американцем є чимось особливим, але також і Азію та Єгипет. Коли в минулому 2013 році, який для світової економіки виявився дуже важким, в Туреччині почалися протести, які переросли в сутички з поліцією, авіакомпанії занепокоїлися, що менше людей користуватиметься їхніми послугами в тому регіоні. Щоб вирішити цю проблему, вони робили рекламу безпечних туристичних подорожей до Туреччини. Вона полягала на тому, що в американських бізнесменів (або підставних акторів), які знаходилися поза США брали інтерв’ю і питали чи країна де вони перебувають безпечна, а ті відповідали, що так і запрошували своїх співгромадян переконатися…

Туристи зі Сполучених Штатів подорожують не тільки до Азійських країн але й до Південної Америки. Часто польоти відбуваються до Мексики, де громадяни США люблять відпочивати через низькі по їхнім міркам ціни та відносно добре обслуговування.

Незважаючи на це, переважна більшість перельотів пов’язана з бізнесом. Однак навіть це не допомогло призупинити «Цунамі» вилучення з ужитку старших літаків, які компанії просто списують на металобрухт. Вважається, що якщо хтось в цьому році літав на омріяну відпустку і це через 10 років схоче це повторити, то існують великі шанси, що літак на якому відбувався переліт буде списаний. Це сталося б не тому, що літак був старий, небезпечних чи почав псуватися, а тому, що компанії стараються змінювати літаки частіше. На думку представників Асоціації переробки флотилії авіалайнерів (анг.- Aircraft Fleet Recycling Association) в найближчому майбутньому авіакомпанії будуть списувати майже 1000 літаків кожного року. Це буде хорошою можливістю заробити для компаній, що займаються переробкою авіаційних частин, а вони в свою чергу не допустять забруднення натурального середовища.

Що ж стало причиною такої тенденції? На думку Ричарда Брауна (Richard Brown) – представника консалтингової компанії з Ферфаксу (Вірджинія [анг.- Fairfax, Virginia]) ICF International Principal, саме «демографічні зміни, які наступлять до того моменту, коли експлуатація окремого літака стане невигідною, низькі процентні ставки, високі ціни на паливо, поява нових моделей змушують авіакомпанії «списувати» велику кількість літаків на металобрухт, в той час, коли нові технології та обсяги продукції стимулюють ці процеси».

Звалище списаних літаків Б-52 в Аризоні

Списаний Boeing 767-200 в Mojave Airport, Каліфорнія

За словами головного менеджера, що займається стратегічними питаннями в сфері натурального середовища (анг.- Managing Director of Environment Strategy) компанії Boeing Commercial Airplanes - Джулії Фелгер (анг.- Julie Felgar) «Зняття літаків з експлуатації та відправка їх на переробку – це слушна нагода для авіакомпаній замінити їх новими, сучаснішими моделями. Вона набагато краща, ніж було б рішення просто їх завести на звалище в пустелі». Йдеться про величезні звалища списаних літаків, які знаходяться південно-західних штатах США такий як: Mojave Airport в Каліфорнії, Kingman Airport в Аризоні в т.д.. Ці авіа звалища в США називають «Кладовищами літаків» (Aircraft Boneyards).

Протягом найближчих 10 років стане видно чи нові технології допоможуть утилізувати всі ці виведені з експлуатації літаки і допомогти очистити середовище.

Америка та проблеми в Іраку

Повертаючись до теми “Що сталося в Іраку і далі відбуватиметься, коли американська армія повністю залишить країну?” варто сказати, що історія продовжується не на користь іракської армії і встановленого Америкою уряду. Минулого тижня, моджахеди – борці за класичні мусульманські цінності, які в більшій мірі є неприйнятними в сучасному західному світі, захопили іракське місто Мосул (анг.- Mosul) і далі рухаються до Багдаду.

Чому частина місцевого населення підтримує моджахедів і воює проти армії власної країни? Ця ситуація дуже пригадує події в одній і пострадянських країн, де частина місцевого населення будучи в державних структура не тільки перейшла на сторону терористів, але прихопила з собою військову техніку та озброєння. Вся проблема в цінностях!

У випадку Іраку місцеві мусульмани з дитинства вчаться своїх цінностей і більша частина з них фанатично їм віддані. Іракська армія сформована американським урядом за допомогою прямих інвестицій, тобто закупу сучасної техніки, навчання офіцерів, створення відповідної інфраструктури, сприймається як щось “чуже”, як частина впливів “ворога”. Зі сторони моджахедів американська інвазія – це агресія на арабську країну, що стала результатом між іншим накидання американських цінностей - західної цивілізації. Для відданих своїм переконанням арабів – це зло, що спричиняє моральне загнивання. Відповідно з ним треба боротися, а тому частина місцевого населення проти іракської армії, як проти ворогів та зрадників, що продалися за гроші.

А ті, особливо добре не воюють, вони тільки мають техніку останніх зразків. Подібна ситуація вже зустрічалась раніше підчас іншої війни, про яку можна прочитати в статті “Що сталося в Іраку і далі відбуватиметься, коли американська армія повністю залишить країну?”. Важливо додати, що сучасне протистояння відбувається поміж діючою владаю Шиїтів на Сунітами, які виступають в ролі повстанців.

Щодо ситуації в пострадянській країні, то там теж наступив конфлікт цінностей за подібним сценарієм, з тією різницею, що там немає мусульманів, а питанням віросповідання відводиться дуже мало місця, якщо відводиться взагалі. Головна проблема – це сфера впливів, механізмом якої є переконання.

Підчас подій в Мосулі, іракська армія почала програвати бій (десь ми все це чули – див. Що сталося в Іраку і далі відбуватиметься, коли американська армія повністю залишить країну), вони вислали до американської армії запит про вогневу підтримку з повітря. За даними інформаційного порталу news.yahoo.com екс-командуючий ЦРУ (анг.-CIA) – генерал Девід Ховелл Петреус заявивив, що США не повинні втручатися в шаїцько-суніцький конфлікт на військовому рівні, але якщо з’явиться така потреба, то потрібно підтримати уряд Іраку в боротьбі проти екстремістів. Він також зазначив, що політика, яку проводить керівництво в Багдаді повинна бути радикально змінена.

В американські пресі зараз інтенсивно обговорюють події в Іраку, а особливо захоплення міста Мосул та ганебний відступ іракської армії. За словами місцевих очевидців офіцери втікали першими, або вживаючи військових термінів – відступали першими залишаючи солдатів на полі битви. Деякі політики, як Гілларі Клінтон критикують уряд Іраку, як недієздатну владу[1] та вважають, що американські війська мають бути присутні в цій країні[2], а інші вважають, що уряд мусять піти у відставку.

На закінчення варто додати, що війська США залишили Ірак в 2011 році, коли Президент Брак Обама виконав свою обіцянки виборцям. Вважається, що протягом війни в Іраку в період від 2003-2011 (8 років) загинуло близько 4,5 тис. солдатів США і витрачено мільярди доларів платників податків (анг.- tax dollars).

---

[1] http://www.politico.com/story/2014/06/hillary-clinton-iraq-107845.html

[2] http://www.thedailybeast.com/articles/2014/06/18/hillary-clinton-pushed-obama-to-keep-troops-in-iraq.html

“Бостонське чаювання”

«Бостонського чаювання» (анг.- Boston Tea Party) ця подія стала результатом «Чайного закону» відповідно до якого британська Ост-Індська компанія могла продавати чай без мита на території Великої Британії та максимально зниженим митом в Америці. В таких умовах місцеві колоністи на контрабандисти не могли витримати конкуренції, що спричинило серед них незадоволення. В Бостоні таке рішення Британської влади розцінено, як спробу імперії знищити рухи, що боролися за незалежність.

Кульмінацією напруження стала подія 16 грудня 1773 року, коли після промови Семюела Адамса до розгніваного діями Британії натовпу, працівники порту викинули до гавані 45 тонн чаю, що прибув з Великої Британії.

Яка різниця між Континентальним Конгресом та сучасним Конгресом США?

В 1773 році, після «Бостонського чаювання» почалося напруження між місцевою аристократією і владою Великої Британії. В певному моменті вони вирішили влаштувати зібрання в будинку Карпентерс Хол (Carpenters' Hall) в Філадельфії.

Відповідно, Континентальний Конгрес – First Continental Congress - це перше зібрання делегатів з 13-ти британських колоній, що почали процес об’єднання і заснували таким чином США. Перший раз вони зібралися в період від 5 вересня до 26 жовтня 1774 року, де обговорювали так звані «Нестерпні закони» (анг.- Intolerable Acts), що були прийняті британським парламентом і посилювали роль Великої Британії на американському континенті (особливо в цих 13 колоніях). Незважаючи на це, вони, ще не були готові від’єднатися від Великої Британії. Цікаво що, на зібранні від штату Вірджинія був присутній майбутній президент Джордж Вашингтон…

Континентальний Конгрес 1774 року

Королю Великої Британії Георгу ІІІ (анг.- King George III) не сподобалися всі зібрання, що відбувалися в Америці, тому він 30 листопада 1774 року на відкритті засідання британського парламенту він виголосив промову, засудив події в штаті Массачусетс і так званий Суфолкський забірник законів (анг. - Suffolk Resolves), що з’явився після «Бостонського чаювання». Після цих подій Континентальний Конгрес мусів зібратися знову: Second Continental Congress. На другому засіданні було потайки підписано Декларацію Незалежності США.

Конгрес США – це правонаступник Конфедеративного Конгресу, що був сформований після другого зібрання Континентального Конгресу в період від 10 травня 1775 до 1 березня 1781 року.

Капітолій – місце засідань Конгресу США