Сьогодні мало хто задумується над тим, що в найбільшій демократії світу бюрократична система країни функціонує на підставі різноманітних класифікацій. В Америці всі національні, етнічні, суспільні та економічні питання розглядаються через призму історичних і культурних зав’язків (див. Расові конфлікти в США…). Це також стосується громадянства. Окрім континентальної частини країни, яка знаходиться в Північній Америці, США мають також стратегічні території. Їх мешканці мають обмежені права в порівнянні до всіх тих, хто живе на континенті.
Це результат того, що Сполучені Штати (як і більшість англомовних країн світу), були історично пов’язані з Великою Британією. Відповідно, всі свої закони побудували на фундаменті англосакської культури. Розуміння суспільства, суспільного-політичного устрою і світогляд в значній мірі пов’язані з культурною приналежністю. Однак, території, які протягом історичного розвитку країни приєднувалися до США не завжди були пов’язані з англо-американською культурною спадщиною (як на приклад штат Каліфорнія, який був колонією Іспанії, або Пуерто Ріко, котре стало частиною Сполучених Штатів в 1898 році в результаті виграної іспано-американської війни). Найбільшими острівними територіями, що входять до складу США є: Пуерто-Рико, Співдружність Північних Маріанських Островів, Ґуам, Віргінські острови та Американське Самоа[1].
Коли їх приєднали до американських територіальних володінь, рівень культурного, економічного та суспільно-політичного розвитку етнічних мешканців тихоокеанських островів в порівнянні до американського або західноєвропейського суспільства дуже відрізнявся. Це була одна із причини, чому американці вважали, що тубільці –це недорозвинені народи, яким ще дуже далеко до західної цивілізації. Політики із США діяли холоднокровно і згідно із західноєвропейською традицією, обмежили їхні права. Це теж включало питання про надання американського громадянства. В результаті, острів’яни отримали обмежені виборчі права і стали підданими Сполучених Штатів Америки.
В наш час жителі таких територій[2] як: Американські Віргінські Острови, Пуерто-Рико, Ґуам, Північні Маріанські Острови не мають права голосувати на виборах і не мають делегатів, які представляли б їхні інтереси в Конгресі США. Це питання стало предметом обговорення на політичній арені США ще 20-му столітті, але залишилося не вирішеним. Однак в 2010 році Апеляційний суд США підтвердив обмеження прав виборців на острівних територіях. Згідно з рішенням суду в справі Грегоріо Іґартуа та ін. проти Сполучених Штатів Америки та ін. (24.11.2010)[3], це спричинено тим, що ці території не знаходься в адміністративних кордонах штатів Америки. Крім того, конституційне право голосувати надано резидентам штатів, а не громадянам США (а це виключає тих, хто народився на островах). Та це не означає, що резиденти не повинні бути громадянами.
Мешканці острівних територій відповідно до класифікації вважаються “чужими расами”[4], по відношення до англосакської культури. З тих пір, як в 1901 році Найвищий суд США[5] визнав, що ці раси нездатні зрозуміти англосаксонські закони, підхід до цього питання не змінився. Далі залишається в силі ствердження одного з суддів Найвищого Суду США - Ґенрі Б. Брауна[6], котрий заявив, що в деяких випадках великі території можуть притягувати менші території, або може наступити анексія володінь в результаті успішної війни. Якщо ці володіння населені “чужими расами”, котрі мають певну відмінність від англосаксонської культури в сфері “(…) релігії, звичаїв, законів, методів збирання податків і способів мислення, урядове управління та правосуддя, згідно з англосаксонськими принципами протягом деякого часу може бути неможливе”[7]. Це було тимчасове рішення діє вже більше ніж 140 років.
Не йдеться про осіб, котрі отримали громадянство Америки, або являються нащадками іммігрантів з інших країн світу, але дискусія стосується переважно представників етнічних меншин, що живуть на віддалених островах Сполучених Штатів. Перепис населення, що відбувся в 2010 році показав, що етнічне населення, котре немає права голосувати, бо проживає на таких островах як: Американське Самоа (55519 ос.), Гуам (159358 ос.), Північні Маріанські острови (53883 ос.), Віргінські острови США (106 405 ос.) - складає близько 375165 осіб[8]. Однак за приблизними підрахунками загальна кількість мешканців, котрі живуть на всіх островах США складає близько 4.1 мільйона осіб. Правами цих жителів американські законодавці займаються тільки частково. Далі ми коротко опишемо кілька віддалених територій, мешканці котрих не відчувають себе повноправними американцями.
|
Кількість
населення островів в порівнянні до населення США
(2010) |
|
|
Area / Територія |
people /осіб |
% |
|
|
USA / США |
308745538 |
99.88% |
|
|
Northern Mariana Islands/ Північні Маріанські
острови |
53883 |
0.02% |
|
|
American Samoa / Американські
Самоа |
55519 |
0.02% |
|
|
U.S. Virgin Islands/Віргінські острови
США |
106405 |
0.03% |
|
|
Guam/Ґуам |
159358 |
0.05% |
|
|
Total / всього |
309120703 |
100.00% |
|
|
Джерело: опрацьовано oculisnonmanibus.blogspot.com на
основі даних J.Goworowska, S. Wilson, Recent Population Trends for the U.S.
Island Areas:
2000 to 2010. Special Studies. Current Population Reports,
Issued April 2015, p. 11; United States Census 2010, (доступ 28.07.2017)
https://www.census.gov/2010census/popmap/ |
|
|
Таб. 1. Порівняння кількості населення США, що проживають на континенті та на островах
Рис. 1. Співвіднішення населення США, що проживає на континенті та на островах
Американські Самоа. Мешканці цих островів на політичній арені США сприймаються напівсерйозно. З одного боку це пов’язано з правописом і вимовою їхніх імен, які явно не пов’язані з англосакською культурою, а з іншого через те, що їхня територія проживання дуже віддалена від Америки. Конституція США гарантує американське громадянство при народженні на “американській землі”[9], котра в розумінні законодавства включає в себе всі території США, за винятком Американських Самоа. Мешканці островів в американській класифікації належать до “не-громадян”[10], хоча мають повне право служити в армії. В паспортах жителів Американських Самоа зазначено, що “Пред’явник являється підданим Сполучених Штатів, але не являється громадянином Сполучених Штатів”[11]. Це вказує на правні обмеження, які накладені на жителів островів. Вони не можуть балотуватися в президенти, займати посади в федеральній судовій системі, або працювати вчителями в державних школах Америки[12].
Пуерто-Рико. Мешканці острова теж не можуть голосувати на президентських виборах і не мають представників в Сенаті, окрім одного репрезентанта в Палаті представників США, котра в деякій мірі є відповідником Палати громад Великої Британії. Вона представляє інтереси всіх суспільних верств в державі[13].
На американській політичній арені існують певні протиріччя, щодо мешканців острова. Це пов’язано з тим, що на острові розмовляють іспанською мовою, а культура ближча до латиноамериканських країн. З одного боку, він вважається частиною Сполучених Штатів, котра відрізняється від континентальної частини[14] культурою і традиціями, а з іншого країна мусить про нього дбати економічно. Це викликає двояке ставлення американців як до самого острова, так і до його мешканців тому, що вони для них є і “чужими” і “своїми” одночасно.
Острів має певний рівень суспільної, політичної і економічної автономії. Це призвело до того, що на даний момент він знаходиться в складній економічній ситуації. Публічний борг острова складає близько 70 мільярдів доларів США. Безробіття і бідність постійно зростають тому, що головні доходи острова починаючи з 50-х років ХХ століття походили від туризму, але з появою інших туристичних напрямів джерело доходів значно скоротилося. Це настільки погіршило економічну ситуацію, що населення острова мігрує на континент, до США.
Ґуам. Жителі острова теж не можуть приймати участі у виборах, які відбуваються на континенті. Цей острів являється стратегічним пунктом для тихоокеанського морського флоту США і в Америці розглядається переважно як військово-морська база. Кількість місцевого населення складає 159358 осіб[15]. Опитування показують, що зацікавленість виборчим процесом набагато вища ніж на континентальній частині США. Однак незважаючи на те, що з кожним роком бажання місцевого населення голосувати посилюється, вони не можуть його заспокоїти, бо закон про вибори діє не на їхню користь. Ситуація подібна в сфері медичної опіки, пільг для ветеранів тощо. В останньому випадку не йдеться про обмеження зі сторони законодавства, але про велику відстань острова від континенту і малорозвинену інфраструктуру. Тому користуватися всіма пільгами та «благами цивілізації» на островах можна тільки частково.
На закінчення варто зазначити, в найбільшій демократії світу є поділ на підданих і громадян. Перші мають обмежені виборчі права, в той час коли другі можуть користуватися всіма правами та свободами, які є в Сполучених Штатах. Підданство стосується жителів островів, котрі в ХХ столітті не були пов’язані з англосакською культурою та англоамериканськими традиціями. Крім того, їх ментальність значно відрізнялася від американської та європейської. Не зважаючи на те, що протягом минулого століття острів’яни стали частиною американської культури, голосувати вони далі не мають права, бо не живуть на території одного із 50 штатів США.
Відмінності викликані історичним спадком, спричинили те, що острів’яни будучи підданими США не відчувають себе повноправними громадянами, хоча можуть служити в американських збройних силах. Більше того, економічна ситуація на островах дуже відрізняється від континентальної частини Америки тому, що політики трактують їх як стратегічно важливі території, які не являються історично невід’ємною частиною Сполучених Штатів. В такій ситуації жителі островів змушені або змиритися з цим і виживати на своїх етнічних територіях або переїхати на континентальну частину США в пошуках кращого життя.
[1] Анг. Puerto Rico, the Commonwealth of the Northern Mariana Islands, Guam, the Virgin Islands, and American Samoa. Див. D. K. Shah, M. W. Reich, U.S. Insular Areas: Application of the U.S., Constitution Report to the Chairman, Committee on Resources, House of Representatives, GAO/OGC-98-5, United States General Accounting Office, November 1997, p. 14; (2017-07-28): http://www.gao.gov/archive/1998/og98005.pdf
[2] Анг. Island Territories - офіційно називаються Острівні території США - U.S. Insular Areas.
[3] Див. судову справу: United States Court of Appeals, First Circuit,GREGORIO IGARTÚA, ET AL., Plaintiffs, Appellants, v. UNITED STATES OF AMERICA, ET AL., Defendants, Appellees, No. 09-2186, Decided: November 24, 2010, p. 52 (доступ: 27.07.2017): http://caselaw.findlaw.com/us-1st-circuit/1545899.html
[4] Анг. Alien races
[5] Анг. Supreme Court – ми перекладаємо цю назву як Найвищий суд США, але існують ще переклади, які називають цю інстанцію Верховним Судом США.
[6] Анг. Henry Billings Brown - Associate Justice of the Supreme Court of the United States, in office (1890-1906)
[7] L. S. Rowe, ‘The Supreme Court and the insular cases’ “The Annals of the American Academy of Political and Social Science”, Vol. 18 (Sep., 1901), p. 52; (доступ: 2017-07-27): https://www.jstor.org/stable/pdf/1010370.pdf?refreqid=excelsior%3A4506f6742e5b1aadbdbd8241862620f3
[8] J. Goworowska, S. Wilson, Recent Population Trends for the U.S. Island Areas: 2000 to 2010. Special Studies. Current Population Reports, Issued April 2015, p. 11; (доступ: 2017-07-27):http://i2io42u7ucg3bwn5b3l0fquc.wpengine.netdna-cdn.com/wp-content/uploads/2015/04/2000-to-2010-Recent-Population-Trends-for-the-U.S.-Island-Areas.pdf
[9] Анг. American soil
[10] Анг. Non-citizens.
[11] Анг. The bearer is United States national and not a United States citizen.
[12] Анг. Public school – в дослівному перекладі Публічна школа
[13] Палата представників США називається United States House of Representatives і займається федеральними законами всіх штатів. У Великій Британії нижня палата скорочено називається House of Commons. Їі повна назава це The Honourable the Commons of the United Kingdom of Great Britain and Northern Ireland in Parliament assembled. Вона є законодавчою владаю в країні. Існує ще верхя палата парламенту, яка в США представлена Сенатом, котрий займається ратифікацією угод, затвердженням суддів Найвищого суду США, федеральних суддів, затвердження законопректів та ін. У Великій Британії верхня палата це Палата лордів Великої Британії (скорочена назва House of Lords, повна назва The Right Honourable the Lords Spiritual and Temporal of the United Kingdom of Great Britain and Northern Ireland in Parliament assembled). У США сенаторів вибирають, в Великобританії приналежність до неї отримують в спадок. Парламентарі займаються там обговоренням законопроектів, погодженням фінансових законопроектів та ін.
[14] L. S. Rowe, ‘The Supreme Court and the insular cases’ “The Annals of the American Academy of Political and Social Science”, Vol. 18 (Sep., 1901), p. 39; (доступ: 2017-07-27): https://www.jstor.org/stable/pdf/1010370.pdf?refreqid=excelsior%3A4506f6742e5b1aadbdbd8241862620f3
[15] J. Goworowska, S. Wilson, Recent Population Trends for the U.S. Island Areas: 2000 to 2010. Special Studies. Current Population Reports, Issued April 2015, p. 11; (доступ: 2017-07-27): http://i2io42u7ucg3bwn5b3l0fquc.wpengine.netdna-cdn.com/wp-content/uploads/2015/04/2000-to-2010-Recent-Population-Trends-for-the-U.S.-Island-Areas.pdf
