Ситуаційна кімната Білого Дому

Адміністрація Джона Фіцджеральда Кеннеді в 60-х роках ХХ століття була зацікавлена в якнайшвидшому переказі інформація, щодо подій в США і в світі. Після невдалої операції в Затоці свиней (анг. Bay of Pigs Invasion), яку спонсорувало ЦРУ, Президент Кеннеді вирішив, що потрібно створити оперативний штаб, до якого впливала б інформація в реальному часі. В 1961 році в західному крилі Білого Дому створено кімнату з безпечним зв’язком і найсучаснішим тогочасним обладнанням, її названо Ситуаційна Кімната (анг. The situation room), в інших перекладах – Операційний штаб.

На початку, в 60-х роках в кімнаті знаходилося п’ять груп спостереження, які моніторували ситуацію 24 години на добу, 7 днів на тиждень. Однак з часом, і з політичними змінами в світі, кімнату реорганізували і відповідно модернізували, оснащуючи найсучаснішим обладнанням.

Працівники Ситуаційної кімнати - це найкращі працівники розвідки та військові фахівці, котрі відзначаються політичною нейтральністю. Цей факт гарантує безперебійну роботу ситуаційної кімнати незалежно від того, з якої партії походить президент.

На короткому відеоролику представлено всю суть діяльності і принцип функціонування кімнати. Переклад з англійської подано нижче.

   

« [Працівник Ситуаційної Кімнати Білого дому]:

- Доброго вечора пане Прем’єр міністр, зачекайте будь-ласка на з’єднання з Президентом Обамою. …Представляю вам Прем’єр міністра…».

[Джеф Харлі[1]]: «Ми знаходимося в західному крилі Білого Дому, в Ситуаційній Кімнаті. Tут, в Ситуаційній Кімнаті ми щоденно приймаємо майже 25 конференцій і близько 250 гостей, які беруть участь в різних зустрічах протягом дня. Щомісяця нашими відвідувачами та учасниками різних засідань стають майже 5000 осіб.

Цей об’єкт – це сучасне приміщення з можливістю керування відео-конференціями за участі 1700 чи 1800 осіб з усього світу».

[Ричард Рід[2]] - «Це внутрішнє засідання агенції, котре стосується стрімкого поширення епідемії (пандемії) вірусу типу А (H1N1). Отож, на засіданні присутні представники міжвідомчих підрозділів: департаментів і агенцій виконавчої гілки влади. Вони тут мають технологію і можливість за допомогою електронних технічних засобів залучити інші департаменти і агенції до обговорення замість того, щоб проводити зібрання віч-на-віч».

[Джеф Харлі]: «Ситуаційна кімната Білого Дому створена в травні 1961 року з ініціативи тодішнього Радника Президент США з національної безпеки МакДжорджа Банді (анг. - McGeorge Bundy). Тоді вони були спраглі інформації, особливо Президент Кеннеді. І щоб заспокоїти цю потребу, вони обладнали тут, в Білому Домі центр комунікації…

В 2007 році в Ситуаційній Кімнаті Білого Дому відбулася генеральна модернізація , яка значно збільшила розміри[3] і можливості кімнати. Замість однієї головної конференційної зали збудовано три…

Це велика зала для конференцій де Президент проводить засідання Ради національної безпеки (анг. – National Security Council) США.

Це крісло президента. Він контролює відео налаштування, з мікрофоном включно.

В наш час, крісла розміщено традиційно - відповідно до ієрархії рангів міністрів-членів кабінету, котрі присутні на зібранні. З головною залою для конференцій пов’язана мала допоміжна кімната, котра створена для того, що Президент міг запросити одного або кількох учасників конференції і провести зустріч один на один.

Атмосфера і все, що ви тут бачити, на приклад різні сорти деревини, підібрані так, щоб відтворити оточення інших місць, де перебуває президент: таких, як президентський літак[4] та Camp David [заміська вілла президента США]. Де б президент не перебував, атмосфера, інтер’єр і звукове оточення скрізь такі самі.

Однією з вражаючих[5] в Ситуаційній кімнаті Білого Дому зокрема в цьому приміщенні – є можливість забезпечення конфіденційності для Президента, на випадок якщо він, як глава держави вирішить особисто комусь зателефонувати. Те, що ми зможемо зробити – це затуманити вікно і забезпечити йому відповідний рівень конфіденційності.

В Ситуаційній кімнаті Білого Дому розміщена певна кількість циліндричних телефонних кабін, з яких можна зробити як звичайний, так і секретний дзвінок.

А це кімната оперативного реагування (анг. watch floor) Ситуаційної Кімнати Білого Дому. Найважнішою елементом цієї кімнати є інформаційна обізнаність. Ми являємося центром обробки інформації, це означає, що опрацьовуємо близько 2000 фрагментів інформації кожного дня.

Щоденно ми пишемо 3 звіти безпосередньо для президента. В основному це оновлення інформації, адже можливо що президент, ще мав можливість ознайомитися з додатковою інформацією.

Кімната, яку ви бачите позаду мене називається кімнатою збору[6] і саме тут збирається персонал в часі кризи. Телефони і комп’ютери завжди ввімкнені, а тому є можливість миттєвого до них доступу і опрацювання інформації з метою створення короткого звіту для осіб, які прийматимуть рішення в Білому Домі, реагуючи на появу даної ситуації. Саме тому, це приміщення і називається Ситуаційна кімната.

Одна третя персоналу – це представники розвідки, одна третя – це представники Міністерства внутрішньої безпеки США[7] і решта – це представники армії США. Ми тут знаходимося тому, що ми поза політикою (аполітичні). Ми не демократи, ми не республіканці. Ми тут знаходимося, що підтримувати нашу націю, президента США і власне саму інституцію президентства. Всі працівники Ситуаційної кімнати Білого Дому – просто найкращі і найяскравіші особи, яких має ця нації. Вони дуже добре виконують свою роботу, все, що тільки можуть зробити…

…Вульф Блітзер (анг. Wolf Blitzer), мені здається знаходиться на відстані однієї милі в своїй Ситуаційній кімнаті,але не в Ситуаційній кімнаті Білого Дому[8]».

---

[1] Jeff Harley – deputy director of White House Situation Room - Джеф Харлі – заступник директора Ситуаційної Кімнати Білого Дому.

[2] Richard Reed – senior director for resilience policy / Ричард Рід – старший директор відділу політичної пружності [відділ, що займається використанням наявних ресурсів, аби відповідати на несприятливі ситуації]

[3] в оригіналі анг. square footage (кількість квадратних футів)

[4] англійською мовою називається Air Force One (Борт номер один)

[5] в оригіналі „cool feature” – дослівно «крутих функцій», але це слово в українській мові пов’язане з молодіжним сленгом (часто говором) та базовим словниковим запасом бандюків, тому його замінено на інший близькозначний літературний термін.

[6] анг. surge room

[7] Department of Homeland Security

[8] Жарт стосується журналіста CNN, який мав передачу під назвою Ситуаційна кімната (анг.The situation room), саме тому Джеф Харлі наголосив, що це різні кімнати.

АТЕС саміт 2014

Протягом цих днів: 10-11 листопада 2014[1] відбувається саміт Азійсько-Тихоокеанське економічне співробітництва в столиці Китаю – Пекіні (в англійських ЗМІ - Beijing). На цьому присутні лідери країн-членів організації, між іншим Президент США Барак Обама і Президент РФ Володимир Путін.

Після того, як ситуація на Україні погіршилася через збільшення присутності російських військ, найманців і російських бандитів, які разом з місцевим криміналом отримують важку зброю і техніку з Росії і руйнують і без того знищену інфраструктуру Донецької і Луганської областей, залякуючи і безжалісно фізично знищуючи місцеве населення, американсько-російські відносини загострилися.

США наклали економічні санкції на Російську Федерацію (РФ), які почали суттєво впливали на російську економіку і спричинили падіння рубля, а також виток іноземного капіталу з країни.

В американському суспільстві, частина аналітиків – особливо демократів, вважала, що з Росією, в особі Путіна вдасться домовитися цивілізованим шляхом – договорами і домовленостями, однак це стало не можливим, коли РФ почала постачати важку техніку і зброю озброєним угрупуванням в східній частині України.

Якщо придивитися уважніше на саміті в Пекіні Барак Обама уникає зорового контакту з Володимиром Путіним, який поводить себе так, ніби намагається привернути на себе увагу… Все незважаючи на те, що згідно дипломатичного етикету вони знаходяться поруч один одного, супроводжуючи господаря саміту – Генерального секретаря ЦК Комуністичної партії Китаю - Сі Цзіньпіна (анг. - Xi Jinping). Більше ви можете побачити тут: http://www.foxnews.com/politics/2014/11/10/obama-and-putin-meet-in-beijing-briefly/ 

США з своєї сторони намагаються заключити торгову угоду в галузі комп’ютерних технологій, що дозволить удосконалити медичну галузь в країні. Щодо представників РФ, в результаті американських санкцій їхня економіка все більше і більше залежить від Китаю…

---

[1] http://www.apec.org/Events-Calendar.aspx

Обіцянки Республіканської Партії

Після того, як Республіканська Партія отримала перемогу на виборах (див. Проміжні вибори в США 2014...) головне питання, яке інтенсивно обговорюють на більшості американських каналів, стосується співпраці Президента Обами з партією, котра має більшість мандатів. Останнім часом все частіше говориться про те, що Президент США не прислуховується до своїх виборців і швидко втрачає їх підтримку.

В п’ятницю 07.11.2014 відбулася прес-конференція Барака Обами, котра була присвячена закінченню Проміжних виборів 2014.  Аналізуючи промову Президента, представники Республіканської Партії і деякі аналітики дійшли висновку, що Барак Обама не збирається змінювати курс своєї політики мовляв на виборах голосувала тільки частина населення, а інша частина просто не з’явилася на виборчих дільницях, адже Проміжні вибори не тішаться великою популярністю серед населення. Видавалося б, що може повторитися ситуація, яка мала місце в жовтні 2013. Протистояння лібералів, вони ж демократи і республіканців призвело до Припинення роботи уряду… Але батьки- засновники Сполучених Штатів так запроектували конституцію, що президент і Конгрес (сенат і палата представників) мусять між собою домовитися, бо в іншому випадку не можна ухвалити жоден закон. Не зважаючи на це, існують серйозні протиріччя адже Барак Обама вважає Республіканську Партію,  а остатні вважають, що рішення президента популістські і не приносять користі для країни в цілому.

 

Після виборів  республіканці відчули атмосферу перемоги і обіцяють говорити з Президентом мовою ультиматумів, що за їх словами частково проявлятиметься в прийнятті законів, котрими вони засипатимуть робочий стіл президента і мовляв Барак Обама  муситиме їх підписати, адже вони створені на користь виборців і Америки в цілому. Поки що це лише обіцянки, а далі буде видно, як вони вирішуватимуть суперечливі питання.

Інша справа така, що представникам республіканської  партії не подобається те, що Барак Обама хотів закрити в’язницю Гуантанамо Бей, котра знаходиться на території Куби і була створена для терористів, котрі загрожували США. Крім цього, жваво обговорюються наміри президента легалізувати іммігранті, які незаконно перейшли кордон зі сторони Мексики, живуть в США багато років, але при цьому не хочуть вчити англійської мови і асимілюватися з американською культурою, а тільки створюють ґетта в яких і перебувають. Дехто з них, то ще й  і в ґанги вступає і збільшує рівень злочинності в країні…

 

Отож, позитивні або негативні зміни по цих виборах стане видно згодом. А поки що аналітики і журналісти ламають голову на тим, яким же курсом Америка піде далі?    

Проміжні вибори в США 2014– перемога Республіканців

Логотип Республіканської Партії

Кожні 2 роки між Президентськими виборами в Америці відбуваються Проміжні вибори - Мidterm Еlection, на яких обирають кандидатів до Палати представників, Сенату, а також (в цьому році) 36 губернаторів.

У вівторок 04 листопада 2014 в США відбулися проміжні вибори. Посилаючись на CNN, мережа «Голос Америки» повідомляє, що явка виборців була дуже не значною.[1] Лише 40% виборців взяли участь у виборах до Конгресу. Для порівняння в президентських виборах зазвичай приймає участь 55-65% населення.

Невдала політика демократів, а особливо не популярні рішення Президента Барака Обами, щодо медичної реформи званої „ObamaCare” (див. Медичне страхування Obamacarе…), скандали пов’язані з Агентством національної безпеки (анг. - NSA, National Security Agency), програмою PRISM (див. Соціальна мережа “В Контакті” прийняла на роботу Едварда Сноудена), не окреслена політика щодо Іраку, обмін американського солдата на трьох терористів[2] (див. Демократи…Америка…), спроби президента закрити сумнозвісну в’язницю Гуантанамо Бей (анг. - Guantanamo Bay), скандал з Секретної службою США, яка не справилася зі своїми обов'язками і «дозволила» невідомому з ножем бігати по газоні навколо Білого Дому[3], слабка зовнішня політика, котра дозволила Президенту Російської Федерації Володимиру Путіну розпочати військове вторгнення на Україну та тримати в напруженні всю Європу,  а бойовикам Ісламської держави Іраку та Леванту (ІДІЛ) захопити Ірак.

Черговим скандалом  був таємний лист Президента Барака Обами до Іранського Президента – Хассана Рухані, де він запропонував обом країнам разом боротися проти ІДІЛ, що було не доречним з багатьох причин. Всі ці кроки переконали американське населення, що Республіканська Партія (анг. – G.O.P. Great Old Party, Republican Party) має рацію говорячи про те, що Президент Обама діє всупереч американським інтересам.

В середу 05 листопада 2014 Республіканська партія здобула перемогу в більшості штатів. Її представники зайняли більшість місць в Палаті Представників та Сенаті, а це означає, що Президент США муситиме рахуватися з їхньою думкою та шукати консенсусу в тракті прийняття рішень.

Палата представників в цілому нараховує 435 місць, які між собою розділили дві партії: Республіканці отримали – 244 місць, а Демократи – 184 і 7 місць поки що залишаються вакантними.

В Сенаті існує поділ сенаторів на 3 класи. Перший і другий клас нараховують по 33 місця, третій – 34. На цих виборах було доступно 33 місця другого класу. Республіканська Партія зайняла 22 місця, а Демократична – 11. Таким чином Республіканці мають підстави святкувати перемогу, про що вже третій день йдеться на каналі FOX News, який відкрито їх підтримує.

 

Невдовзі стане відомо, як зміниться політика США…

---

[1] Голос Америки (08.11.2014): http://ukrainian.voanews.com/content/article/2508291.html

[2] Демократи…Америка… Військові… і Талібан. Частина 2

[3] (08.11.2014)http://www.huffingtonpost.com/2014/09/20/white-house-arrest_n_5855202.html

Слабка зовнішня політика США та чому жертви російської агресії - Боїнгу Малайзійських авіаліній збираються подати в суд на Україну?

 

1. Слабка зовнішня політика США?

Політика адміністрації Президента Барака Обами все частіше критикується через нерішучість, відсутність чіткого напрямку дій та фінансово необґрунтовані рішення. Величезна хвиля критики обрушилися на президента в тракті промови 29 серпня 2014 року (див. Барак Обама про ситуацію на Україні), коли Барак Обама не тільки не підтримав ідею військової підтримки Україні, але також не представив чіткої стратегії оборони Іраку від ісламістів (див. Що сталося в Іраку...). Чиновники тоді говорили, що уряд Іраку не представляє інтересів всіх етнічних груп країни, а тому дати авіа підтримку було б не раціонально (див. Америка та проблеми в Іраку). Коли нарешті вибрали новий уряд, адміністрація Обами далі зволікала. Однак після того, як озброєні угруповання Ісламської держави Іраку та Сирії (ІДІС) майже дійшли до Багдаду, Обама однак таки прийняв рішення про підтримку іракської армії авіа ударами (див. Барак Обама санкціонує проведення авіаударів в Іраку) та озброєння курдів.

Питання нерішучості демократів - адміністрації Обами ще більше загострилося, коли ситуація на Україні погіршувалася… Росія почала використовувати не тільки важку артилерію типу «Град», «Смерч», озброювати бойовиків, котрі варварські вбивали чоловіків, жінок дітей, обстрілювали дитсадочки, школи, житлові будинки але і використовувати регулярну армію… Та перед цим, вони навіть прислали повністю укомплектований зенітний комплекс «Бук (ЗРК)» з екіпажем, котрий 17 липня 2014 року холоднокровно збив пасажирський літак Малайзійських авіаліній[1], рейс MH17 i таким чином закінчив життя для 298 чоловік.

Європейський союз знову був «стурбований» і на словах засудив агресію Росії, але через потребу постачання газу і страхом перед… можливо російською армією особливо дієвого нічого не зробив, не рахуючи санкцій, які через недорозвиненість російської економіки нічого не дають. Німеччина, яка є однією з ведучих європейських країн у всіх розуміннях цього слова, була і є незацікавленою поганими стосунками з Росією. Саме тому, коли український народ вийшов на барикади в січні 2014 року боротися за повалення режиму проросійських маріонеток, які і поняття не мали, як керувати країною, Європейський Союз намагався телефонними розмовами з Президентом Російської Федерації - Володимиром Путіним вирішити питання: сутичок в Україні, пізніше анексії Криму, а потім відкритої агресії на Донецьк».

Саме тому, помічник держсекретаря США Вікторія Нуланд в розмові з Джеффрі Пайєттом - з американським послом у Києві, нецензурно висловилася про європейську дипломатію. В розмові на тему залучення ООН до вирішення ситуації на Україні, вона сказала: «Коли сьогодні вранці я розмовляла з Джефом Фелтманом [2], він мав ім’я людини з ООН – Роберта Сері… Він також домовився з Сері і Пан Гі Муном[3], про те, що Сері понеділок чи у вівторок зможе в приїхати [в Україну]… На мою думку, це було б чудово зібрати все це разом[4]! Допомогти ООН це зібрати і… ну ти знаєш - «зробити»[5] ЄС»[6]. Німеччина, яка відігравала значну роль в цих «переговорах» зі сторони Європейсього Союзу, вирішувала, що робити далі, в особі Канцлера - Ангелі Меркель одразу ж засудила такі висловлювання американських дипломатів[7].

Сполучені Штати Америки завжди були набагато рішучіші в зовнішній політиці, і намагалися якось вирішити ситуацію. Коли російські агресори напали на Грузію в 2008 році, тодішній президент Міхеїл Саакашвілі не чекав на подачки від ЄС і одразу ж приїхав до США зустрітися з Президентом Джорджем Бушем… США не тільки зброєю підтримали Грузію, але і вислали обмежений контингент для охорони стратегічних будівель в Грузії.[8] Це допомогло російським агресорам зрозуміти, що продовжувати конфлікт немає сенсу! Тому вони припинили інвазію і зупинилися в Південній Осетії, де далі перебувають.

Що ж такого зробила Грузія, чого не зробила Україна, щоб отримати підтримку США?

1. Вони не вагалися і не торгувалися ні з ким. Влада країни заручилася підтримкою США і далі співпрацюють. Українські ж політики не тільки не змогли в перші дні агресії прийняти рішучих кроків, але з часів Майдану (з грудня 2013) торгуються то з ЄС, то з США, щоб побачити, що дасть більше допомоги!!! В результаті чого, ані США, ані Європа особливо нічим не допомагають, хиба що тільки фразами, що вони стурбовані!

2. Грузія почала свою співпрацю з США, ще в 2004 році, коли в Україні із-за роздробленості суспільства вважала своїми союзниками рускіх, а «Помаранчева революція» привела до влади нерішучих політиків, котрі сварилися за гроші і вирішували кулуарні справи, а країна занепадала. Вони зганьбили себе і ті цінності, які відстоював народ. Росія – це добре знала і бачила і тільки «підливала масла у вогонь», що ситуація в країні стала ще гірша і на основі цього привести до влади своїх маріонеток, які повністю підпорядкують країну Путіну.

3. Політики в Грузії навели порядок, зробили реформи, відгородилися від захопленої частини – Південної Осетії і далі розвивають країну. В Україні, політики не тільки не зробили нічого доброго для про європейського населення, але і в результаті поганого керування країною максимально загострили відносини з Росією, торгувалися з ЄС і США в результаті отримали трішки від тих та інших, але суттєвої допомоги далі немає, а також в результаті незграбного, невмілого керування армією та наявністю великої кількості зрадників вислали на вірну смерть сотні солдат – молодих людей, які працюючи могли відбудувати країну економічно.

4. Грузія вичистила політичні кулуари від зрадників та ворогів країни, які працювали на Росію. В Україні – 5 колона – проросійські політики , посіпаки Януковича, далі продовжують свою кар’єру і діють проти України. Але тут внутрішня політика країни пішла ще далі: політики не тільки погодилися фінансувати захоплені території на яких перебувають головорізи і зі зброєю різних типів, але і оголосила перемир’я яке виконує українська армію ціною смерті молодих солдат, бо для терористів немає перемир’я – тому їх і називаю терористами, бо вони тероризують цивільне населення!!! Крім того, в якій це країні підтримують мову (російську), яка стала причиною зовнішньої агресії???

Американські політики, розвідка, Держдепартамент, Конгрес і Президент США – про все це знають. Останнім часом з’являється сумніви чи українські політики зорієнтовані, що відбувається? Президент США Обама, котрого вибрали тому, що він обіцяв припинити війну в Іраку, забрати американських солдатів, допомогти бідному населенню отримати медичну страховку не має намірів розпочинати нову війну, входити в конфронтацію з рускіми, погіршити відносини в ЄС через країну, в якій політики самі не знають, що їм робити і який напрямок їхніх дій… котрі торгуються то з ЄС то з США. Ціллю його політики було забезпечення добробуту американців, а не сильна зовнішня політика. Саме тому, він ледве прийняв рішення про початок бомбардування позицій терористичних угруповань в Іраку, саме тому, замість рішучої відповіді на агресію Росії він впровадив санкції, саме тому коли деякі сенатори і політики - республіканці, як Джон Маккейн[9] просили його дати Україні зброю для само захисту, його адміністрація дала допомогу скомплектовану з не летальної зброї.

Крім того, в своїй промові 29 серпня 2014 (див. Барак Обама про ситуацію на Україні), Президент США Барак Обама сказав, що «Я цьому [санкціям] сприяю настільки, наскільки це необхідно на думку наших європейських партнерів», а головним його європейським партнером є Німеччина, яка зацікавлена хорошими відносинами з Росією. Відповідно, європейські партнери радять такі, санкції, які Росію торкаються в мінімальній мірі, що дозволяє їм продовжувати агресію на Україну.

 

Агресія Росії на Україну

2. Трагічний рейс MH17 Малайзійських авіаліній

 

Родичі німців, які загнули, коли російські терористи збили рейс МН17 Малайзійських авіаліній над Донеччиною збираються подати в суд на Україну (!) за те, що мовляв «кожна держава відповідає за повітряний простір над своєю територією, якщо вона відкриває його для перельотів»[10], Україна не закрила повітряних простів, що спричинило загибель людей.

 

Російські терористи літак збили 17 липня 2014 року. На той момент вже всі знали, що Росія напала на Україну і хоче забрати східну частину, а ЄС був «стурбований». Неодноразово повідомлялося, що росіяни використовують різноманітні зенітні комплекси, щоб збивати літаки, однак Малайзійські авіалінії про це не знали?

Чому влада України не закрила повітряний простір, де відбувалися бойові дії досі є загадкою! Однак варто звернути увагу на те, що до суду хочуть подати на Україну а не на Росію, яка нахабно, відкрито постачала ці комплекси терористам! Це може бути також спричинене тим, що родичі просто шукають, хто може відповісти на смерть їхніх близьких? Малайзійські авіаліній збираються виплатити їм по 50 тис. євро для кожної жертви. Для цієї компанії це другий такий серйозних інцидент – перший був 8 березня 2014 року. Тоді в Південно-Китайському морі зник рейс MH370, який досі не знайшли. Подейкують, що компанія на межі банкрутства.

Вину за те, що сталося Росія також перекидає на Україну… Тут діє закон сильнішого, адже родичі загиблих і європейські суди бояться Росії, а тому не загострюватимуть ситуації… Україні краще найняти дуже доброго адвоката і представити дуже переконливі докази для свого захисту, бо в іншому випадку країна буде змушена виплачувати величезну компенсацію жертвами російської агресії на території України.

Однією з гучних справ пов’язаних з Європейським судом з прав людини у Страсбурзі відбулася в липні 2014 року. В’язні ЦРУ: палестинець Абу Зубайда і саудієць Абу аль Рахім Аль Нашірі подали в суд на Польщу за те, що країна в 2002-2003 роках порушила їх права людини … адже агенти ЦРУ катувати їх на орендованій ділянці в Польщі. Згідно до рішення суду, Польща повинна першому з них виплатити 130 тис. євро, а другому 100 тис. євро. З’являється питання, чому вони подали в суд на Польщу а не на ЦРУ? Відповідь проста – а тому, чому німці збираються подати до суду на Україну, а не на Росію!

---

[1] Malaysia Airlines

[2] Джеф Фелтман (анг. - Jeffrey D. Feltman) – на той час заступник Генерального секретаря з політичних питянь Організації Об’єднаних Націй, американський дипломат.

[3] Пан Ґі Мун - 8-й Генеральний секретар ООН, дипломат південної Кореї. Дізнатися більше тут.

[4] Йдеться про ситуацію на Україні, коли на майдані стояли люди, відбувалися масові сутички, а європейські дипломати тільки приїздили повитися, але не мали жодної чіткої позиції, а також про визначення лідера з поміж трьох опозиціонерів: Арсенія Яценюка, Володимира Кличка та Олега Тягнибока.

[5] Тут Вікторія Нуланд вжила нецензурного англійського слова, яке окреслює статевий акт.

[6] Джерело (21.09.2014): http://www.youtube.com/watch?v=5K20fIHKnRg

[7] Джерело (21.09.2014): 24tv.ua

[8] Джерело (21.09.2014): http://www.infowars.com/evidence-of-us-military-presence-in-georgia/

[9] Джерело (21.09.2014): foxnews.com

[10] Джерело (21.09.2014): tsn.ua

Барак Обама про ситуацію на Україні

В п’ятницю 29 серпня 2014 Президент Сполучених Штатів виголосив промову на тему небезпечної ситуації в Україні та прогресуючої небезпеки, що походить від так званої Ісламської держави.

Про що ж говорив Барак Обама цій конференції? Йшлося про економіку в США,  війну в Іраку та насилля в Україні. Повна версія прес-конференції: https://www.youtube.com/watch?v=1i-cY5PGC8A

 

 

 

Вибрані елементи промови Президента США Барака Обами 29 серпня 2014 року щодо України

«… Я тільки що говорив з Канцлером Німеччини Меркель про ситуацію в Україні. Ми погодилися, що немає жодних сумнівів, що Росія відповідальна за насилля у східній Україні. Росія сприяє насиллю, сепаратисти треновані в Росії, озброєні Росією, фінансовані Росією. Росія свідомо і швидко порушила суверенність і територіальну цілісність України.

Нові фотографії російських військ всередині України дозволили побачити всьому світу плани Росії. Все це відбувається в той час, коли українські війська досягають успіхів в боротьбі з сепаратистами. Наслідком дій Росії та більшості санкцій які ми з нашими європейськими та міжнародними партнерами прийняли, є ще більша ізоляція Росія, якої не було з часів холодної війни. Відбувається витік капіталу, інвестори останнім часом утримуються від подальших інвестицій, їх економіка занепадає.

Сприяння насиллю, що зараз відбувається на Україні принесе більше фінансових страт та наслідків для Росії. Наступного тижня, я відвідаю Європу, де буду координувати наших близьких союзників та партнерів. В Естонії, я знову підтверджу наші непорушні зобов’язання захисту наших партнерів в НАТО.

На саміті НАТО у Великій Британії , ми сконцентруємося на додаткових кроках, які ми можемо прийняти для забезпечення приготувань альянсу до будь-яких викликів.

Зустріч комісії НАТО-Україна буде ще однією можливістю для нашого альянсу продовжувати партнерство з Україною. Я з не терпінням очікую моменту підтвердження зобов’язань США перед Україною та її мешканцям, котре відбудеться в наступному місяці, коли в Білому Домі я прийматиму Президента Порошенка.

… Ми побачили те, що Президент Путін і Росія швидко оминули потенційні шляхи розв’язання ситуації дипломатичними методами. Отож після консультацій з нашими європейськими союзниками та партнерами, я очікую на додаткові кроки перш за все тому, що ми не побачили значимих дій зі сторони Росії, яка б дійсно намагалася все це дипломатично вирішити.

І, ви знаєте, я думаю, що санкції, які ми вже застосували - ефективні. За даними нашої розвідки, росіяни про це знають, незважаючи на те, що про це не говориться на російському телебаченні. І я думаю, що у нас є шляхи поглибити та поширити масштаб їх дії.

Але в кінцевому рахунку, я вважаю, що важливо зрозуміти наскільки прийняті Росією рішення ізолюють неї ж саму. Ви знаєте, вони самі собі це роблять. Я цьому сприяю настільки, наскільки це необхідно на думку наших європейських партнерів [підкреслення - oculisnonmanibus.blogspot.com]. Незважаючи на те, що через реалізацію санкцій вони терплять збитки, наші партнери розуміють, що на карту поставлені великі ставки. Ви знаєте, я з нетерпінням чекаю наших консультацій, коли ми зустрінемось наступного тижня».

Оригінальна версія промови про Україну

Повна оригінальна версія промови на сайті Washingtonpost.com

Реакція американського суспільства

Але увага глядачів по всій Америці була сконцентрована не на суті промови, а на костюмі Барака Обами. Справа в тому, що на прес-конференцію Президент одягнув світло-коричневий костюм, або як його ще називають кольору беж…

Що ж спричинило настільки несподівану і бурхливу реакцію інтернатів в Твіттері?

Даючи інтерв’ю для журналу Vanity Fair в 2012 році, Барак Обама сказав, що: «… зі свого життя потрібно також вилучити повсякденні проблеми, котрі відбирають у більшості людей дорогоцінну частину дня», після чого додав: «Ви побачите, що я одягаю тільки сірі або сині костюми…» тому, що: «я намагаюся зменшити кількість рішень, котрі потрібно приймати. Я не хочу вирішувати, що я маю їсти чи одягати тому, що є багато інших рішень, які я повинен прийняти».

Однак, коли на прес-конференції Президент США з’явився в бежевому костюмі, глядачі та інтернет-користувачі почали інтенсивно обговорювати питання, що це може означати? Варто, пригадати, що в американському суспільстві точиться суспільна дискусія на тему реформи медичного страхування, яка майже спричинила імпічмент Бака Обами див. Протистояння республіканці проти демократів…., а перед цим жорстока політична боротьба між республіканцями та демократами майже привела США до дефолту див. Припинення роботи уряду... та Кінець протистояння між Президентом і Республіканською партією.

Лауреат Пулітцерівської премії та критик моди Робін Гіван (анг.- Robin Givhan) прокоментувала ситуацію дуже стримано мовляв «…з костюмом Президента все було добре за винятком того, що він на нього трішки за великий. Як завжди».

«Ніщо так не вирізняє офіційний, федеральний, політичний Вашингтон, як темний костюм з білою сорочкою та червоною краваткою[1], а тому щось інше вважається чимось більшим ніж естетична єресь. Це консервативний костюм з двома ґудзиками, який має колір, що ідеально підходить до пори роки та нагоди. Це була «неформальна» прес-конференція. Чесно кажучи люди відреагували так, ніби Президент з’явився на публіці як Фаррелл Вільямс (анг.- Pharrell Williams) – в костюмі з шортами».

За словами редактора журналу Vanity Fair – Кіа Макаречі (анг.- Kia Makarechi) протягом прес-конференції в Твітері написано близько 4000 коротких повідомлень.

Серед них з’являлися коментарі типу: «зухвалість темно-коричневого кольору» (Jared Keller), «костюм жахливий» (Jamille Bouie) i т.д.. Дехто навіть порівнював колір костюму президента з тим, який мають комівояжери, що продають страховку тощо, інші ж підкреслювали, що костюм був за великий… Одним словом в інтернеті був неймовірний ажіотаж.

“Зазвичай, я прихильник Обами, але це була дуже слабка промова Обами і прес-конференція. “Вражаючим” був тільки його костюм”

– Ніколас Крістоф -  журналіст New York Times.

“Протягом конференції, написано більш ніж 4000 повідомлень в Твітері про костюм Обами”

– Кіа Макаречі – редактор новин журналу Vanity Fair.  

 

“Суть промови Обами – це відсутність чіткої стратегії, щодо ІДІС чи України, але [він] спостерігатиме і розроблятиме нові варіанти”

- Ніколас Крістоф - журналіст New York Times.

 

Джерело: Washingtonpost.com

---

[1] в українській мові використовується два терміни, що окреслюють той самий аксесуар чоловічого туалету – краватка – термін, що походить від англійського слова „Cravat”, німецького „Krawatte”, та польського „Krawat” та галстук, яке походить з німецької мови «Halstuch» і означає «шийна хустина», а російській мові вживається в значенні краватки, адже вони зміни значення слова.

Хвороба Робіна Вільямса

 

Самогубство актора Робіна Вільямса (Robin Williams) стало великою несподіванкою для мільйонів його фанів, а також колег та знайомих. Поки що поліція офіційно не оголосила результати розслідування – див. Робін Вілльямс… Кілька слів про його життя…, але останнім часом в американській пресі з’явилося багато інформації на тему його діагнозу.

 

В четвер 14.08.2014 жінка актора Сюзанна Шнейдер (Susan Schneider) заявила, що у Робіна Вільямса виявлено ранні стадії хвороби Паркінсона, що пов’язана з порушеннями перебігу процесів у мозку, які у свою чергу спричиняють порушення координації, мови, сповільненням рухів та ін. За її словами актор був не готовий поділитися цією новиною публічно.

Майкл Джей Фокс (анг. Michael J. Fox)– зірка Голівуду, котрий отримав такий самий діагноз в 1991 році, тільки через 7 років відважився публічно заявити про свою хворобу. До цього він надуживав алкогольними напоями та емоційно страждав до моменту, коли отримав необхідну психологічну підтримку та поборов алкоголізм. В 1998 році, він заснував Фонд Майкла Джей Фокса (анг.- The Michael J. Fox Foundation), котрий займається дослідженням хвороби та пошуком дієвих методів лікування… До речі актор між іншим відомий з трилогії фільмів «Назад у майбутнє» (анг. – Back to the Future), де він грав головного героя Марті Макфлая…

Отож, коментуючи ситуацію Робіна Вільямса а особливо його депресію на яку він страждав протягом останніх років, він сказав, що «депресія – це симптом хвороби Паркінсона, який відділяє емоційну реакцію спричинену діагнозом». Вона властива людям з цим захворюванням.

Крім того, Майкл Джей Фокс додав, що Робін Вільямс підтримував його фонд, приймаючи участь у благодійних акціях, кошти з яких йшли на фінансування досліджень цієї хвороби. У своєму Твітері він написав: «Я був приголомшеним, коли дізнався, що Робін має хворобу Паркінсона. Я впевнений, що його підтримка нашої організації виникала з його діагнозу. Щирий друг, я бажаю йому спочивати в мирі»[1].

Чи хвороба Робіна Вільямса стала причиною, його дій, які призвели до смерті поки що достойменно не відомо. В той час, коли в пресі розгулюють різні спекуляції тему смерті актора, переважна більшість його прихильників чекають закінчення розслідування та офіційної версії поліції, що ж насправді сталося?

---

[1] Stunned to learn Robin had PD. Pretty sure his support for our Fdn predated his diagnosis. A true friend; I wish him peace.

Джерела (15.08.2014): http://www.huffingtonpost.com/2014/08/15/michael-j-fox-robin-williams-parkinsons-disease_n_5680910.html?utm_hp_ref=entertainment&ir=Entertainment

http://www.usatoday.com/story/life/people/2014/08/14/robin-williams-was-battling-parkinsons-disease/14062707/?csp=fbfanpage

Протистояння республіканці проти демократів….

 

Останнім часом політична ситуація клекоче не тільки на світовій арені, але також і в США. Одвічна боротьба республіканці – демократи від часу до часу набирає нових проявів. В кінці липня 2014 року Республіканська партія, яку ще країні називають також GOP (Great Old Party - Велика стара партія) намагалася подати на Барака Обаму в суд за перевищення своїх повноважень під час проведення «Реформи охорони здоров'я та захисту пацієнтів США» (загальновідома під назвою Affordable Care Act (ACA)), що у свою чергу призвело б до імпічменту президента.

Від самого початку з впровадженням цієї реформи були клопоти. Спочатку почалися запеклі обговорення, дискусії та супротив зі сторони республіканців. Однак незважаючи на це 25 березня 2010 року закон був прийнятий. Пізніше в тракті реалізації реформи та створення сайту з’явилися технічні проблеми. В перший же день виявилося, що сайт не працює так, як треба (див. Медичне страхування Obamacare –черговий скандал) і частина відвідувачів не змогла зареєструватися і т.д., що відразу ж з’явилося в новинах, як сенсація номер 1. Особливо інтенсивно оговорювалося це на каналі Fox, який без сумніві підтримує республіканців.

Що ж не подобається представникам республіканської партії? Справа в тому, що в США медицина платна. Це означає, що якщо хтось не має страховки і захворіє то за лікування мусить платити з власної кишені, однак за застрахованих осіб платять страхові компанії. Одним з головних аргументів за впровадження доступного медичного страхування було те, що страхові компанії не хотіли страхувати осіб з серйозними хворобами і т.д.. А іншою проблемою було те, що близько 30 мільйонів мешканців США жили на свій ризик без страхування.

Після реформи медичні послуги малозабезпеченого населення покладено на федеральний уряд, що в свою чергу вимагає високих коштів і т.д.. Це стало каменем спотикання між демократами і президентом зокрема та республіканською партією.

В жовтні 2013 року дійшло навіть до того, що США стали на порозі дефолту (див. Припинення роботи ураду і ресторанна справа...), але завдяки тому, що політики дбають про свою країну, їм вдалося домовитися і затвердити бюджет.

«Рани» республіканців так просто не загоїлися… На початку серпня 2014 вони хотіли якось знизити рейтинг Барака Обами і хотіли подати до суду, однак в Палаті представників ця ідея не пройшла, адже до неї приєдналися тільки 5 республіканців.

Після цієї події канал CBS провів опитування головним питанням якого був судовий позов проти президента. Виявилося, що 54% американців не підтримують цей процес, в той час коли 37% виступають «за». Подібне опитування провів також канал CNN. За його даними близько 57-41%[1] взагалі проти таких дій зі сторони республіканської партії.

---

[1] (11.08.2014) http://www.huffingtonpost.com/2014/08/06/obama-lawsuit-executive_n_5656484.html

Робін Вілльямс… Кілька слів про його життя…

 

Вчора 11 серпня 2014 року пішов з життя однин з найкращих американських комедійних акторів - Робін Вільямс (анг. Robin Williams). Ви його могли знати з багатьох фільмів, а особливо з таких як: «Джуманджі» (1997), «Ніч в музеї» (2006), «Ніч в музеї 2» (2007) або мультфільму: «Аладдін» де він в оригінальній версії озвучував кумедного джина, якому було все під силу . Щоб виразити свої співчуття Академія кінематографічних мистецтв і наук США (анг.- Academy of Motion Picture Arts and Sciences) натякаючи на мультик написала: «Джине, тепер ти вільний»

 

 

Актор отримав свою славу після появи фільму «Доброго ранку, В’єтнам» 1987 року (анг.- Good Morning, Vietnam), в якому йшлося про радіо ведучого, котрий працюючи підчас війни у В’єтнамі піднімав бойовий дух солдатам. Фільм мав також символічне значення для американців, які дуже болісно відчули наслідки війни в 60-70 роках… Після цього його кінокар’єра почала успішно розвиватися. Робін Вільямс неодноразово отримував престижні нагороди та відзнаки…

 

Що ж сталося з актором?

На прес-конференції , котра відбулася в місті Сан Рафаель, Каліфорнія 12 серпня 2014 року о 11:00 ранку за місцевим часом помічник шерифа округу Марін (Marin County) повідомив, що причиною смерті є гіпоксія організму (удушшя). Поліція вважає, що актор повісився на дверях у власному домі. Триває слідство…

Крім цього біля тіла актора знайдено ніж, а на його плечах сліди порізів. На даному етапі помічник шерифа лейтенант Кіс Бойд (Keith Boyd), заявив, що поліція не може багато сказати аж до закінчення слідства. Одним елементів розслідування буде прослуховування аудіо запису виклику служби «911» та встановлення, що насправді сталося з актором.

Достойменно відомо, що останній раз його бачили живим о 22:30 10 серпня 2014 року. Наступного дня о 11:45 служба екстреної допомоги 911 зареєструвала виклик… Медичний персонал прибув на місце події о 12 годині… Смерть офіційно констатовано о 12:02. Актор прожив 63 роки, здобув величезну славу та був одним з найпопулярніших комедійних акторів.

Відомо, що в 80-х роках актор мав проблеми з уживанням наркотиків та алкоголю. Однак після смерті його друга Джона Белуші (анг.- John Belushi), котрий помер від передозування на вечірці 5 березня 1982 року, Робін Вільямс вирішив вилікуватися від наркоманії і змінити свій стиль життя.

Однак в Голівуді ходять чутки, що це йому не дуже вдалося і він мусів лікуватися від наркозалежності та алкоголізму вдруге. Крім того, ті, хто його знав особисто подейкують, що актор останніми роками боровся з депресією… Поки що не відомо чи це стало причиною його смерті.

Очевидно те, що Америка шокована а з нею мільйони фанів актора. В Голівуді, на «Алеї слави» люди залишають плакати на яких виражають найщиріші співчуття. Відомі актори з моменту поширення інформації пишуть в Твіттері, що Америка втратила хорошого актора, який був взірцем мільйонів. Хай би там як, але більшість його фільмів стали класикою, яку приємно дивися не зважаючи на те, коли вони були зняті.

 

_____________________

Джерела: http://abcnews.go.com/Entertainment/robin-williams-apparently-committed-suicide-hanging/story?id=24947586

                         http://www.mainlinemedianews.com/articles/2014/08/12/main_line_times/news/doc53e9629c8c0de111603980.txt

                          http://www.hollywoodreporter.com/news/robin-williams-death-his-cocaine-724802

                         https://twitter.com/TheAcademy/status/498996314395246593

                          http://www.marinsheriff.org/uploads/854.pdf

                         http://blogs.babycenter.com/celebrities/robin-williams-dies-suicide-08112014-wife-death-remembrance/

Барак Обама санкціонує проведення авіаударів в Іраку. Текст промови

Промова англійською мовою: http://youtu.be/ax4a6cH1Wjs    07.08.2014

«Сьогодні, я прийняв рішення про початок двох операцій в Іраку: точкового бомбардування, ціллю якого є захист нашого, американського персоналу та гуманітарну допомогу, яка має сприяти захисту тисяч цивільних іракців, які перебувають в горах без їжі та води і знаходяться на межі смерті. Дозвольте мені пояснити суть заходів, які ми вживаємо і чому?

По-перше, в червні коли угруповання ІДІС[1] почало наступ в Іраку я сказав, , що Сполучені Штати Америки будуть готові цілеспрямовано діяти в Іраку, тоді коли і якщо ми вирішимо, що ситуація цього вимагає. За остатні дні, ці терористи продовжили просуватися вздовж Іраку і рушили на Ербіль[2], де наші дипломати та обслуговуючий персонал виконують свої обов’язки в консульстві, а військовий персонал консультує іракські війська. Щоб зупинити наступ на Ербіль, я наказав військовим розпочати точкове бомбардування конвоїв терористичного угрупування, якщо вони просуватимуться до міста. Ми плануємо залишатися пильними та вжити заходів, якщо терористичні угруповання загрожуватимуть нашому персоналу або об’єктам по всьому Іраку, включаючи наше консульство в Ербілі та наше посольство в Багдаді. Ми також забезпечуємо термінову допомогу іракському уряду та курдським військам, щоб вони могли ефективніше боротися проти угруповання ІДІС.

По-друге, після запиту іракського уряду ми почали операцію, котра має допомогти врятувати цивільних мешканців, що знаходяться в горах у скрутному становищі. Бойовики ІДІС «марширують» вздовж Іраку здійснюючи безжалісну кампанію проти невинних іракців… Ці терористи використовують варварські методи, особливо проти релігійних меншин включаючи християн та єзидів – малої, стародавньої релігійної секти. Незліченна кількість іракців була витіснена… Моторошні звіти описують, що ополченці ІДІС переслідують родини, проводять масові екзекуції, поневолюють жінок єзидів.

Протягом останніх днів єзиди: жінки,чоловіки та діти з району Синджару рятувалися втечею… і тисячі… можливо десятки тисяч зараз ховаються високо в горах з обмеженими запасами: без їжі, без води… Люди голодують і діти вмирають від спраги…

Тим часом, внизу армія ІДІС закликала до систематичного знищення всієї етнічної групи, що могло б призвести до геноциду. Отож, ці невинні родини зіткнулися з жахливим вибором: спуститися з гір і бути ліквідованими або залишитися і повільно вмирати від спраги та голоду…

Я раніше сказав, що Сполучені Штати не можуть і не повинні втручатися кожного разу, коли в світі з’являється криза, тож дозвольте мені бути щирим що до того, чому ми повинні діяти і діяти негайно! Якби ми зіткнулися з такою ситуацією, яку маємо в тих горах, де невинні люди зустрілися віч-на-віч з насиллям страхітливого масштабу і ми мали б мандат на допомогу… в цьому випадку, я подав запит до іракського уряду … і якщо ми мали б унікальну можливість допомогти уникнути різанини, я переконаний, що Сполучені Штати Америки не повинні були б «закривати» на це очі. Ми можемо діяти обережно і відповідально, що запобігти потенційному геноциду. От, що ми робимо в тих горах.

Тому я санкціонував точкове бомбардування, якщо виникне потреба допомогти армії Іраку, котра намагається пробити облогу гори Сінджар та захистити цивільних мешканців, що там перебувають. Щоб допомогти цим відчайдушним жінкам, чоловікам та дітям вижити американська авіація вже почала діяти скидаючи гуманітарну допомогу з літаків: їжу та воду!

Раніше, цього тижня один житель Іраку з цього регіону волав на весь світ, що ніхто не береться допомогти. Отож сьогодні Америка їм допоможе! Ми також консультуємося з іншими країнами та Організацією Об’єднаних Націй закликаючи до дій для вирішення цієї гуманітарної кризи.

Я знаю, що багато з вас виправдано стурбовані будь-якими військовими діями в Іраку, навіть обмеженим бомбардуванням, як це. Я це розумію! Балотуючись на цю посаду, я обіцяв закінчити війну в Іраку і повернути наших солдатів до дому. І ми це зробили. Будучи головнокомандуючим, я не дозволю втягнути Сполучені Штати у ще одну війну в Іраку.

Отож, незважаючи на те,що ми підтримуємо іракців, які воюють проти терористів, американські бойові частини не повернуться до Іраку воювати. Тому, що не існує американського військового розв’язання масштабної кризи в Іраку. Єдиним довготривалим вирішенням є примирення в іракському суспільстві та зміцнення іракських сил безпеки.

Однак ми можемо і повинні підтримувати сучасні сили, корті можуть принести стабільність Іраку. Тож, якщо ми здійснимо ці дві місії, ми продовжимо шукати широку стратегію, котра дозволить іракцям протистояти кризі. Лідери Іраку повинні об’єднатися і створити новий уряд, який представлятиме законні інтереси всіх іракців і тоді вони зможуть дати відсіч угрупованню ІДІС.

Іракці вибрали нового президента, нового спікера парламенту і шукають консенсусу щодо нового прем’єр міністра. Це прогрес, котрий повинен відбуватися далі незважаючи на дестабілізацію спричинену терористами, котрі користуються тим, що в іракському суспільстві існують протиріччя.

Колу в Іраку буде новий уряд, Сполучені Штати та інші країни регіону співпрацюватимуть з ним, збільшуючи підтримку котра допоможе справитися з гуманітарною кризою та антитерористичним викликом.

Країни-сусіди Іраку не зацікавлені в цих жахливих стражданнях чи нестабільності. Тож, ми продовжимо працювати з прихильно наставленими країнами та союзниками: щоб допомогти біженцям знайти притулок, їжу та воду, яка їм так потрібна та щоб допомогти іракцям відбити навалу угруповання ІДІС.

Кілька сотень американських радників, яких я наказав відправити в Ірак, продовжать визначати, що ще ми можемо зробити, щоб допомогти тренувати, радити та підтримувати наступ іракських військ.

Я консультувався з Конгресом, щодо прийнятого сьогодні мною рішення. Ми далі співпрацюватимемо в такому темпі.

Мої співвітчизники - американці! Світ стоїть перед багатьма викликами… І коли Америка ніколи не була в стані виправити все те, що неправильно, Америка зробила світ безпечнішим і процвітаючим місцем. Наше лідерство необхідне, щоб гарантувати світову безпеку і процвітання, на яке покладатимуться наші діти та внуки. Ми робимо це для того, щоб відновити головні принципи. Ми робимо все те, що необхідно, що захистити наших людей…

Ми підтримуємо наших союзників, коли їм загрожує небезпека. Ми очолюємо коаліцію країн, які підтримують міжнародні норми. Ми намагаємося залишатися вірними істинним цінностям, фундаментальна суть яких полягає на тому, що частиною життя людини має бути свобода та гідність . Вони є спільними для всіх людей де б вони не знаходилися. Ось чому люди по всьому світу дивляться на Сполучені Штати з надією, що вони очолюватимуть світ. Ось чому ми це робимо!

Дозвольте мені закінчити запевняючи вас, що не існує рішення, яке я розглядав би серйозніше ніж використання військової сили. За останні кілька років, ми повернули переважну більшість американських солдатів до дому з Іраку та Афганістану. Я обережно розглядав заклики щодо використання військової сили тому, що Америка в своєму арсеналі має інші механізми ніж військова сила. Ми можемо керувати силою нашої дипломатії, економіки та нашими ідеалами. Але коли є небезпека для американських громадян, ми вживаємо заходів – це моя відповідь, як головнокомандуючого. І коли багато тисяч цивільних зіткнулися з небезпекою, котра загрожує їм бути стертими з лиця землі, а ми маємо можливість щось зробити, ми це зробимо. Це наша відповідальність, як американців. Це перевага американського лідерства. Це те, ким ми є.

Отож, цього вечора дякуємо чоловікам і жінкам в уніформах, особливо нашим хоробрим пілотам, котрі літають над Іраком для захисту наших співвітчизників і рятують життя великій кількості жінок, чоловіків та дітей, з якими вони ніколи не зустрінуться. Вони представляють американське лідерство в найкращому світлі. Як нація, ми повинні ними пишатися і бути прихильними щодо твердого рішення нашої країни відстояти власну безпеку та гідність наших побратимів - людей.

Боже благослови закордонний контингент! Боже благослови Америку!»

---

[1] Ісламська держава Іраку та Сирії, яку також називають Ісламська держава Іраку та Леванту (ІДІЛ), анг. ISIS - Islamic State of Iraq and Syria.

[2] іракське місто на півночі Іраку.

Федеральна Резервна Система–Центральний банк США

У Сполучених Штатах Америки розробкою дизайну, друком грошових банкнот та фінансових облігацій займається підрозділ Міністерства фінансів США (United States Department of the Treasury) - Бюро гравірування та друку (анг.- Bureau of Engraving and Printing). Його засновано 29 серпня 1862 року.

Купюри, які воно друкує вважаються легальним платіжним засобом на території країни та поза нею, а також являється так званою федеральною валютою (анг.- Federal Reserve Note) про що свідчить напис на банкнотах. Вони заходиться в обігу в федеральній системі (анг.- Federal Reserve System, неформальна назва - FED) Америки. Її створення відбулося в 1913 році відповідно до Закону про Федеральний Резерв (анг.- Federal Reserve Act). Коли Конгрес США створював цю систему бралася під увагу перш за все стабільність та надійність структури, як могла б зміцнити американську економіку, банківську систему та забезпечила країні розвиток.

Федеральна резервна система - це незалежна фінансова організація в уряді США, котра отримує свої повноваження від Конгресу, а її грошова політика повинна бути схвалена президентом. Це відповідник центрального банку в інших країнах. До її складу входять 12 регіональних приватних банків, Рада керуючих, яку призначає президент та Федеральний комітет з операцій на відкритому ринку США.

Передумовою її створення в 1907 році, була фінансова паніка, яка з’явилася в результаті неплатоспроможності кількох банків з Нью-Йорку. Після цього, населення перестало довіряти банкам, що призвело до зменшення їх депозитів та негативно вплинуло на економіку країни.

Президент на Kонгрес вирішили, що Америка потребує систему, котра забезпечила б стабільний економічний розвиток.

Місцезнаходження Джекіл-Айленд 

На острові Джекіл- Айленд (Jekyll Island) неподалік берегів штату Джорджія зібралися американські політики та фінансисти. Там вони створили ескіз так званого плану Олдріча (Aldrich plan), який пізніше переріс в створення Федеральної Резервної системи (ФРС).

Зібрання продовжувалися до 1910 року,після чого в 1913 році Президент Вудро Вілсон підписав Акт про створення Федеральної Системи (анг.- The Federal Reserve Act). Головною ідеєю було те, що США був необхідний центральний банк, що підлягав би ревізії уряду але працював незалежно. Завдяки його створенню з’явилася можливість утримувати добрий стан економіки та усунути впливи короткотермінових політичних інтересів.

Однак, Федеральних резерв не має всіх механізмів, щоб підтримувати стабільному темп економічного розвитку. Це робота не для однієї організації. Крім того, існує різниця між монетарною та фіскальної політикою. Перша з них перебуває під юрисдикцією Федеральної резервної системи , котра займається задоволенням попиту на фінансові засоби. Другою з них займається Конгрес, котрий використовує податки та зміни витрат для впливу на економіку. І таким чином врівноважується фінансова ситуація в країні.

Федеральний резерв підтримує економіку стабільною та зростаючою. Це позитивно впливає на кон’юнктуру ринку (попит та пропозицію) та сприяє зростанню економіки країни. Адже якщо економіка в поганому стані, люди бояться витрачати гроші, що призводить - мінімум до застою, а максимум до занепаду.

В наш час, Федеральна резервна система складається з: Ради Керуючих (анг.- Board of Governors), котра знаходиться у Вашингтоні (округ Колумбія) та 12-ти федеральних резервних банків.

 

 

 

Зібрання відбуваються майже кожні 6 місяців. На них присутні Рада Керуючих та президенти резервних банків . Вони обговорюють та визначають напрямок монетарної політики. Ці зібрання називаються Federal Open Market Committee (FOMC).

Федеральна резервна система виконує 3 головні завдання (їх в США жартома називають «три ніжки Федерального резервного стільця» анг. -Three legs of the Federal Reserve stool):

- визначає монетарну політику;

- приймає рішення щодо грошового потоку;

- визначає кредити для американської економіки.

Завдяки нагляду та регуляції діяльності банків посилюється безпека та стійкість фінансової системи.

ФРС також виконує функції банку для депозитних інститутів (що мають право приймати вклади та депозити (анг.- Depository Institution)) та для федеральної влади. Все це допомагає ефективно працювати платіжній системі.

В критичній ситуації вона може бути кредитором (lender of last resort) для банків, яким необхідно взяти кредит, адже банкрутство хоча б одного них може поставити під загрозу всю банківську систему США.

Завдяки трьом функціям резервна система стримує ризик, що може з’явитися на фінансових ринках та з 1977 року виконує додаткові функції визначені Конгресом такі, як:

- забезпечення стабільних цін;

- сприяння повному чи максимальному працевлаштуванню.

Таким чином, ФРС виходить на зустріч потребам в фінансової системи та економіки, що виникають в результаті світових змін.

Федеральна резервна система поділена на округи і кожен банк має власну літеру, яку можна знайти на купюрах:

A: Boston - Federal Reserve Bank of Boston -1

B: New York - Federal Reserve Bank of New York – 2

C: Philadelphia - Federal Reserve Bank of Philadelphia – 3

D: Cleveland - Federal Reserve Bank of Cleveland – 4

E: Richmond - Federal Reserve Bank of Richmond - 5

F: Atlanta - Federal Reserve Bank of Atlanta – 6

G: Chicago - Federal Reserve Bank of Chicago – 7

H: St. Louis - Federal Reserve Bank of St. Louis – 8

I: Minneapolis - Federal Reserve Bank of Minneapolis – 9

J: Kansas City - Federal Reserve Bank of Kansas City – 10

K: Dallas - Federal Reserve Bank of Dallas – 11

L: San Francisco - Federal Reserve Bank of San Francisco –12

 

 

Контроверсія

 

Однак існує думка, що не все так добре працює як здається. Існують певні контроверсійні ствердження. Вони особливо поширені після кризи 2008 року.

Вважається, що фінансова система Америки все більше і більше заглиблюються в борги. Це означає, що якщо США потрібні гроші, то країна не друкує їх на підставі наявного золотого запасу, а випускає довготермінові казначейські облігації.

Федеральна резервна система їх купує і платить грошима, котрі не мають вартості в золоті, адже країна зацікавлена вливаннями до казни. Таким чином, з’являється кредит на виплату якого немає і ніколи не буде грошей.

Дилерами в тракті цих операцій виступають провідні фінансові інституції. Отримані доходи вони віддають на зберігання до власних банків. Федеральні правила вимагають, щоб в резервах знаходилося тільки 10% депозиту, а решта - 90% може бути використана на кредити.

На приклад, довгострокова казначейська облігація коштує 1000 доларів. Після її покупки, банк залишає в своєму резерві 10%, тобто 100 доларів, а 900 призначає на кредити, однак вважається, що в депозиті знаходиться 1000 доларів.

Коли хтось з клієнтів бере кредит на 900 доларів, то він отримує по суті нову валюту – непідкріплену золотом. Таким чином замість 1000 доларів з’явилося 1900. Цей грошовий потік, що з’являється «на пустому місті» називають фідуціальними грошима (від лат. fides – віра), адже їх вартість побудована на переконанні, що це впливова валюта. В якому році США відмовилися від золотого стандарту див.: Історичні пам’ятки на доларах США. Сто доларів

За отримані гроші клієнт щось купить, а продавець перечислить їх на свій рахунок. Банк знову залишить 10% в резервах, а решту призначить на кредити. Пізніше процес знову повториться… В певному моменті зростання резервів та депозитів призводить до того, що з отриманих 1000$ непідкріплених золотом з’являється 10000$. Це призводить до знецінювання валюти. Відповідно чим більше таких грошей в економіці, тим більше знецінюється грошова одиниця. В наш економісти занепокоєні, що з 1913 року долар втратив аж 95% своєї вартості. Власне такий стан речей – це причина фінансових криз останніх десятиліть.

Історичні пам’ятки на доларах США. Сто доларів

Валюта США є найбільш поширеною та розпізнавальною валютою в світі. До 1971 року, коли Президент Річард Ніксон відмовився від золотого стандарту, який гарантував обмін грошей на золото, кожен міг обміняти 35 доларів в Міністерстві Фінансів США та отримати унцію золота. Після 70-х років валюта перестала бути підкріпленою золотом, однак його запаси після ІІ Світової Війни (європейських країн включно) зберігаються в Сполучених Штатах Америки.

В цій статті йтиметься не стільки про долари, скільки про туристичні, національні пам’ятки та осіб що на них зображені. Банкнота вартістю 100 доларів є однією з найпопулярніших і найбільш бажаних купюр. Її розпізнають майже всі, навіть у найбільш віддалених куточках світу. В фільмах часто показують кейс наповнений пачками купюр, що підкреслює заможність його власника та величезну грошову вартість. Але що ж зображено на 100 доларах?

З однієї сторони (анг.-obverse) на них знаходиться портрет Бенджаміна Франкліна, котрий був державним діячем, винахідником та дипломатом, але ніколи не був в Білому Домі на посаді Президента США. Взагалі в обігу існує 2 банкноти на яких зображені важливі в американській історії діячі, котрі так ніколи і не приміряли президентське крісло. Друга з них – це купюра вартістю 10 доларів, із зображенням одного і «батьків-засновників» Америки – Александра Гамільтон – політика, секретаря генерала Джорджа Вашингтона, а пізніше міністра фінансів.

Повертаючись до зображення Бенджаміна Франкліна варто сказати, що з’явилося воно на банкнотах в 1914 році та символізувало працю, заможність, Америку, мир та комерцію. Перед цим, на купюрі були різні особистості та зображення. На приклад в 1863 році на них був зображений орлан білоголовий, в 1880 році – 16-й Президент Авраам Лінкольн, в 1878 – 5-й Президент Джеймс Монро, в 1922 р. – сенатор від штату Міссурі – Томас Харт Бентон. Однак 1882-1934 роках банкноти були сертифікатом, що засвідчував право власності на золото в банку, а не паперовими грошима в сучасному розумінні цього слова.

Дизайн 100-то доларової купюри з зображення Бенджаміна Франкліна залишався незмінним до 1996 року, коли з міркувань підвищення захисту Міністерство Фінансів США вдосконалило дизайн та дещо змінило вигляд купюри.

З другої сторони (анг.- reverse) банкноти зображено Індепенденс-холл (укр..- Будинок Незалежності, анг. - Independence Hall). Будівля знаходиться в Філадельфії, штат Пенсільванія і відома тим, що в ній зібрався другий Континентальних Конгрес, на котрому підписано Декларацію Незалежності. Архітектура будівлі виконана в георгіанському стилі і побудована протягом 1732-1753 років. Проект створено Едундом Вуллі (анг.- Edmund Woolley). Планувалося, що будівля буде будинком уряду Пенсільванії, і ніхто навіть не підозрював, що саме в ній відбудеться настільки важлива подія для США. Вона побудована з червоної цегли, на її вежі знаходиться годинник, який власне на стодоларовій купюрі старого зразка показує 14:22, а на новій 10:30. В 1800-х роках вежу було видно з великої відстані, що дозволяло людям дізнатися котра година.

Дзвін Свободи

В Індепенденс-холл знаходився Дзвін Свободи. Перший раз він продзвенів 8 липня 1776 року закликаючи людей до зібрання коло будівлі, де мало відбутися публічне читання Декларації Незалежності. Достойменно не відомо, коли на ньому з’явилася тріщина. Вважається, що це відбулося в період від 1817-1846. Перший спогад про це, занотовано 22 лютого 1846 року, коли в переддень святкування дня народження Джорджа Вашингтона він дзвонив кілька годин на день.  В 1976 році дзвін перенесено до спеціального павільйону неподалік Індепенденс-холл.

В наш час будівля є частиною Національного Історичного Парку Незалежності, а також занесена до Світової Спадщини ЮНЕСКО американського континенту.

Зовнішня політика США на близькому сході

 

В попередніх статтях ми вже писали, що після того, як американські солдати залишили Ірак, в країні почалися сутички між екстремістами та армією країни, котра програє бої. Вчора втрачено чергове місто – Талль Афар (Tall Afar). Це історичне дежавю все зустрічалося в історії раніше – див.  Що сталося в Іраку і далі відбуватиметься…

Держсекретар США – Джон Керрі поїхав в Багдад швидко допомогти сформувати новий уряд, що має запобігти так званій «сектантській війні». Керрі зустрівся прем’єр міністром Іраку Ноурі Малікі (Nouri Maliki) та головним мусульманином шаїтів, а також курдськими лідерами. Ця зустріч – є однією з найважливіших з того моменту, як почалася криза в Іраку.

У США багато політиків вважають, що саме міжусобиці в уряді на етнічному тлі – це причина відступу армії, що є дуже вигідно згрупованим, організованим екстремістам. Джон Керрі закликав правлячий уряд якнайшвидше почати формувати новий з урахуванням більших повноважень і прав для Сунітів та Курдів. За його словами, саме тепер: «настав час для прийняття рішення іракськими лідерами», адже «Ірак зіткнувся із загрозою існування, а тому іракські лідери повинні з цим боротися». Зовсім інше питання наскільки влада може боротися через внутрішні конфлікти, які є найбільш складними і вимагають багато зусиль, іноді навіть серйозних компромісів.

Джон Керрі – Держсекретар США

Раніше ми писали (див. Америка та проблеми в Іраку, Що сталося в Іраку і далі відбуватиметься…), що іракська армія в боях з екстремістами робить «стратегічний відхід», що власне підтвердив прес-аташе Квасім Атта (Qassim Atta). В результаті таких дій, прихильники угруповання Ісламської Держави Іраку і Шаама (Islamist State of Iraq and al-Sham, or ISIS) оточили місто Талль Афар (Tal Afar), що знаходиться в північній частині країни. Незважаючи на це, Квасім Атта вважає, що: «у сил безпеки є багато варіантів запланованої атаки… Відступ в Талль Афар – це один з цих планів, а не результат програшу армії». Зі слів можемо здогадуватися, що можливо там «були провокації» про, які так часто говориться останнім часом.

„Однак слово провокація - означає навмисні дії проти окремих осіб, організацій, держав тощо з метою штовхнути їх на згубні для них вчинки». Війною ж вважається збройне протистояння між різними сторонами. Якщо збройні сутички чи війна – це провокації, то в Іраку зараз відбувається найбільша провокація всіх часів!!!”

Теперішня ситуація в місті Талль Афар досить складна, адже воно та аеропорт знаходяться на шляху стратегічного кордону з Сирією, і на даний момент є під контролем угруповання Ісламської Держави Іраку і Шаама. Варто пригадати, що 10 років тому це місто відвойовували армійські підрозділи США численністю 1200 солдатів. Вони проводили зачистку від екстремістів дуже детально – будинок за будинком.

За вихідні з Сирії підтягнулися сунітські бійці під керівництвом угруповання Ісламської Держави Іраку і Шаама, що суттєво збільшило чисельність осіб, що воюють на стороні екстремістів та відтіснили армію Іраку від кордонів своєї ж країни. В результаті цього північна частина Іраку опинися під їх контролем. Це також стосується міста Анбар (Anbar).

Міста Талль Афар та Мосул на півночі Іраку

Такий розвиток ситуації в регіоні, де Сполучені Штати витратили багато людських і фінансових засобів протягом 8 річної війни змусив Держдепартамент прийти на допомогу в сфері дипломатичного вирішення ситуації. Джон Керрі зустрівся з всіма членами нового уряду, щоб переконати їх об’єднатися.

Президент Обама, заявив, що вишле до країни 300 військових радників, котрі мають допомогти армії боротися з повстанцями в північному місті Мосул, про яке ми писали вже писали раніше (див. Америка та проблеми в Іраку). В даний момент Президент США також роздумує над авіапідтримкою для іракської армії (див. Що сталося в Іраку і далі відбуватиметься…).

Незважаючи на це, державні чиновники США не переконані в тому, що іракська армія зможе відбити велику частину території без кардинальної зміни діючого уряду.

Одне з головних джерел: latimes.com

Про популярність авіаподорожей в США

На сьогоднішній день літак – це один з найшвидших та як пишуть оглядачі найбезпечніших способів пересування. Завдяки цьому виду транспорту можна потрапити куди завгодно протягом декількох годин. Незважаючи на це частину людей лякає той факт, що завжди існує небезпека, що переліт може закінчитися не так, як очікувалося.

В Сполучених Штатах Америки перельоти – це дуже поширений спосіб пересування, крім того, що білети не такі вже й дорогі. Треба також мати на увазі, що США – це досить велика країна, а мобільність населення теж на високому рівні. Багато хто подорожує літаком в справах, адже представляє інтереси якоїсь компанії. Це не тільки стосується юристів та адвокатів, генеральних директорів та менеджерів середньої ланки, а й звиклих керівників та торгових представників. Та не всі клієнти авіакомпаній належать до вище перекислених груп людей. Досить велика частина населення подорожує в туристичних цілях.

Вони відвідують не тільки країни західної Європи, Які для американцем є чимось особливим, але також і Азію та Єгипет. Коли в минулому 2013 році, який для світової економіки виявився дуже важким, в Туреччині почалися протести, які переросли в сутички з поліцією, авіакомпанії занепокоїлися, що менше людей користуватиметься їхніми послугами в тому регіоні. Щоб вирішити цю проблему, вони робили рекламу безпечних туристичних подорожей до Туреччини. Вона полягала на тому, що в американських бізнесменів (або підставних акторів), які знаходилися поза США брали інтерв’ю і питали чи країна де вони перебувають безпечна, а ті відповідали, що так і запрошували своїх співгромадян переконатися…

Туристи зі Сполучених Штатів подорожують не тільки до Азійських країн але й до Південної Америки. Часто польоти відбуваються до Мексики, де громадяни США люблять відпочивати через низькі по їхнім міркам ціни та відносно добре обслуговування.

Незважаючи на це, переважна більшість перельотів пов’язана з бізнесом. Однак навіть це не допомогло призупинити «Цунамі» вилучення з ужитку старших літаків, які компанії просто списують на металобрухт. Вважається, що якщо хтось в цьому році літав на омріяну відпустку і це через 10 років схоче це повторити, то існують великі шанси, що літак на якому відбувався переліт буде списаний. Це сталося б не тому, що літак був старий, небезпечних чи почав псуватися, а тому, що компанії стараються змінювати літаки частіше. На думку представників Асоціації переробки флотилії авіалайнерів (анг.- Aircraft Fleet Recycling Association) в найближчому майбутньому авіакомпанії будуть списувати майже 1000 літаків кожного року. Це буде хорошою можливістю заробити для компаній, що займаються переробкою авіаційних частин, а вони в свою чергу не допустять забруднення натурального середовища.

Що ж стало причиною такої тенденції? На думку Ричарда Брауна (Richard Brown) – представника консалтингової компанії з Ферфаксу (Вірджинія [анг.- Fairfax, Virginia]) ICF International Principal, саме «демографічні зміни, які наступлять до того моменту, коли експлуатація окремого літака стане невигідною, низькі процентні ставки, високі ціни на паливо, поява нових моделей змушують авіакомпанії «списувати» велику кількість літаків на металобрухт, в той час, коли нові технології та обсяги продукції стимулюють ці процеси».

Звалище списаних літаків Б-52 в Аризоні

Списаний Boeing 767-200 в Mojave Airport, Каліфорнія

За словами головного менеджера, що займається стратегічними питаннями в сфері натурального середовища (анг.- Managing Director of Environment Strategy) компанії Boeing Commercial Airplanes - Джулії Фелгер (анг.- Julie Felgar) «Зняття літаків з експлуатації та відправка їх на переробку – це слушна нагода для авіакомпаній замінити їх новими, сучаснішими моделями. Вона набагато краща, ніж було б рішення просто їх завести на звалище в пустелі». Йдеться про величезні звалища списаних літаків, які знаходяться південно-західних штатах США такий як: Mojave Airport в Каліфорнії, Kingman Airport в Аризоні в т.д.. Ці авіа звалища в США називають «Кладовищами літаків» (Aircraft Boneyards).

Протягом найближчих 10 років стане видно чи нові технології допоможуть утилізувати всі ці виведені з експлуатації літаки і допомогти очистити середовище.